Презентація книги «Літературний ландшафт України ХХ століття» Володимира Панченка в обласній науковій бібліотеці імені Д. Чижевського проходила в переповненому залі і за значного інтересу присутніх. Авторитет професора Києво-Могилянської академії, автора кількох десятків книг, значна частина активної творчої діяльності якого пов’язана з нашим містом, приваблює багатьох. І не дарма. Бо його розповідь про літературні пошуки і мандрівки, була, як завжди, і живою, і захоплюючою.
Солідна книга на 500 сторінок із майже академічною назвою, за словами автора, – не історія літератури, і не кінематографічний сюжет. Володимир Панченко називає її слайдами про письменників від Івана Франка до Юрія Андруховича. Всього їх 50. За яким принципом підбиралися головні герої кожного слайду? Автор визначив його так:
– Я знаходив те, що мені було важливо сказати.
Таким важливим для сьогоднішнього дня він вважає одну з менш відомих драм Лесі Українки «Руфін і Прісцілла», називаючи її сценарієм ХХ століття, який збувся.
По-своєму побачив відомий літературознавець роман Павла Загребельного «Диво». Проблема двовір’я, вибору між своїм і чужим сьогодні постала перед нами із жорстокою гостротою. Свого часу наш земляк Володимир Винниченко, про якого автор «Літературного ландшафту ХХ століття» написав не одну книгу, подібного вибору перед собою не поставив і не зрозумів, що бути комуністом і українцем водночас неможливо. Цього разу Володимир Панченко пише про його стосунки зі Сталіним.
Сюжетно дуже цікавою видалась розповідь пана професора про його зустріч із дочкою Миколи Хвильового Іріадою, якої він не чекав і на яку не сподівався.
Власне, кожен із цих літературних слайдів, незважаючи на відомість згаданих у ньому імен, несе або нову інтерпретацію, або відкриття архівних даних. Але так чи інакше автор шукає і знаходить для нас у, здається, відомому матеріалі, алюзії сьогодення.
Світлана ОРЕЛ
