– Захворюваність на ВІЛ/СНІД у нас залишається на досить високому рівні, адже є причини, які не залежать від медиків, – повідомив Вадим Борисович. – СНІД належить до соціальних хвороб, як і наркоманія, алкоголізм тощо. І поки в суспільстві будуть існувати передумови для поширення цих хвороб, зусилля медиків можуть бути спрямовані лише на профілактику подібних недуг та підтримку стану вже хворих людей. Але наша робота триває, і її результати вселяють певну надію, що темпи поширення ВІЛ-інфекції трохи пригальмуються. У минулому році, а також протягом нинішнього завдяки тому, що ми залучили до обстеження тисячі осіб з так званих груп ризику, було виявлено сотні ВІЛ-інфікованих, за останній рік знижено смертність від цієї хвороби, що стало результатом вірно поставленої роботи в цьому напрямку. Зараз спостерігається певна стабілізація смертності – маємо найнижчий показник в Україні. Також за останніх п’ять років у нас не було жодного випадку смерті від СНІДу дітей. За темпами поширення ВІЛ-інфекції за показниками минулого року наша область посіла 12 місце, а була на 14-у. А всього станом на травень цього року в області виявлено 120 тисяч ВІЛ-інфікованих, на диспансерному обліку перебувають 1200 осіб, 197 з них – діти. До того ж 53 дітям поставлено діагноз "ВІЛ-інфекція/СНІД", з них на лікуванні перебувають двадцять двоє. Також необхідне лікування проходять 140 дорослих хворих, на початку року таких було 110, а до кінця року ми плануємо довести цю цифру до 200.
Частину хворих ми знімаємо з обліку, зокрема дітей, у яких після лікування повторне обстеження не підтвердило захворювання. Частина ВІЛ-інфікованих не стає на облік, адже, відповідно до нашого законодавства, людина добровільно має це робити. Це свідчить про недосконалість нашого законодавства. Закон "Про соціальний захист населення від ВІЛ-інфекції/СНІДу", що був прийнятий ще у 1991 році, має положення, яке не задовольняє нас, медиків. Зокрема, пункт про взяття на облік гласить: " …за добровільною згодою". Ми вважаємо, що його потрібно переглянути, адже хвороба ця – небезпечна, відсотків 30 хворих на неї є джерелом зараження інших. А враховуючи те, що такі люди часто-густо ведуть асоціальний спосіб життя, небезпека зростає. Ми проводимо повномасштабну роботу з обстеження населення, в тому числі й вагітних, у разі виявлення хвороби призначається необхідне лікування.
Діагностика та лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу в усьому світі ведеться за єдиними клінічними протоколами. Процес лікування має певні особливості, адже не кожен ВІЛ-інфікований потребує лікування. Вони знаходяться під наглядом, і лікарі контролюють стан їхньої імунної системи. Поки імунітет спрацьовує, організм бореться, такому інфікованому лікування ще не потрібне. Так може тривати близько десяти років. А коли організм перестає боротись з інфекцією, а так воно, врешті, й буде, тоді призначається відповідне лікування. Процент самоодужання, на жаль, вирахувати неможливо, адже, як я казав, не всі хворі перебувають на обліку. А тим, хто лікується, ми гарантуємо, що вони будуть жити за умови дотримання лікарських рекомендацій. Частина таких хворих, на жаль, може померти від так званих опортуністичних хвороб, серед яких найпоширенішими є туберкульоз, а також пневмонія, онкохвороби, вірусні гепатити (майже у всіх наркоманів вражена печінка – фільтр людського організму, що є передумовою захворювання на гепатит).
Наразі наш центр здатен забезпечити лікування всіх хворих, які перебувають на обліку і того потребують. Проходитимуть вони його стільки, скільки це буде потрібно. Препаратами, які здатні гальмувати поширення вірусу в організмі, ми забезпечені. Якщо вірус не розмножується, то відновлюється імунна система, яка вже здатна боротись з іншими інфекціями, таким чином, знижується ризик зараження супутніми хворобами, і людина живе стільки, скільки їй відміряла доля. Ми можемо гарантувати до 15 років життя, адже, на жаль, в Україні ВІЛ/СНІД почали лікувати не так давно, і більш тривалої статистики не існує. За кордоном є випадки життя таких хворих до 20 років. Тобто хвороба, у принципі, контрольована, хоча все залежить від людини – від її бажання жити.
Якби ми могли вплинути на таке захворювання, як наркоманія, то кількість ВІЛ-інфікованих була б значно меншою. Зараз у світі значного поширення набуває так звана замісна терапія. Можна довго сперечатись про її доцільність, шкідливість чи корисність, але суспільство підійшло вже до тієї межі, коли, як кажуть, з двох зол треба обирати менше. Якщо на замісній терапії у нас в області в минулому році перебували 80 осіб, то в нинішньому – вже 120. У минулому році цей метод застосовувався лише на базі обласного наркодиспансеру, зараз подібну терапію отримують наркозалежні в Олександрії та Світловодську. Їх переводять на штучний наркотик, щоб контролювати його вживання, а значить, зменшити смертність від передозування, зараження ВІЛ-інфекцією, поведінку цих людей у побуті, адже вони схильні до правопорушень.
Досить велику допомогу нам надають громадська організація "Повернення до життя" та Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ. Середовище наркозалежних досить закрите, тому дуже важливо, щоб з ними працювали не лише медики, а й представники громадськості, волонтери. І тут головне – не просто привести наркомана на обстеження, а й дати зрозуміти, що його проблему можна вирішити й медицина це спроможна зробити, бо лікування безкоштовне, замісна терапія – також. Такі організації працюють за принципом "Рівний – рівному", приводячи до нас наркоманів, що дає можливість їх обстежити, спостерігати за станом їхнього здоров’я тощо. Адже переконати наркомана все життя приймати препарати досить складно, і зробити це може лише той, хто сам зробив це. Є багато випадків зривів, багато хто не витримує. Тут потрібні воля і контроль з боку родичів, волонтерів, небайдужих людей. А медичне забезпечення надасть наш центр.
Записала Оксана ВЕРСТЮК
