Завдяки наполегливій дослідницькій праці декількох мешканців селища Нового, а також історика й письменника члена Національної спілки краєзнавців України Василя Даценка (лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. М. Ястребова, автор багатьох статей на тему збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війні в центрі України), який вивчив доступні архівні й інші матеріали, прізвища донедавна невідомих бійців з братської могили в селищі Новому стали тепер відомими.
Запеклі бої під Кіровоградом (Кропивницьким)
На меморіальній дошці з металу, що на обеліску Слави (на знімку) над братською могилою, зараз російською мовою вказано імена семи відомих загиблих воїнів (рядовой Зверев Ф. И., гвардии сержант Карасов А. И., рядовой Кузьмин М. Ф., гвардии рядовой Наводничий А. В., гвардии лейтенант Смоленский М. Ф., гвардии рядовой Чапа П. А., гвардии капитан Шапошников В. А.) та сказано про 41 невідомого похованого там воїна.
П’ятого січня 1944 року розпочалася Кіровоградська наступальна операція, метою якої було оточення й розгром сильного німецького угруповання й визволення Кіровограда (тепер – Кропивницького). Василь Всеволодович дослідив, що командувач 2-м Українським фронтом генерал армії Іван Конєв наказав командувачеві 5-ю гвардійською армією генерал-лейтенантові Олексієві Жадову зранку шостого сiчня «розвинути енергійний наступ 7-м і 8-м механізованими корпусами в обхід Кіровограда з північного заходу в загальному напрямку на Грузьке, роз’їзд Лелеківка з метою перерізати шляхи, що ведуть з Кіровограда на захід і північний захід, і у взаємодії з військами 5-ї гвардійської танкової армії оволодіти Кіровоградом».
До ранку шостого січня 18-й і 29-й танкові корпуси 5-ї гвардійської танкової армії, розгромивши протитанкові заслони ворога, просунулися на 10 кілометрів. Подолавши оборонний рубіж гітлерівців на річці Аджамці, частини 29-го танкового корпусу напередодні 7 січня прорвалися до південно-східної околиці Кіровограда; 31-а танкова бригада обійшла місто з півдня і вийшла на південно-західну його околицю; 18-й танковий корпус оволодів селом Федорівкою і, прикривши свій південний фланг, головними силами рушив на село Новопавлівку, обходячи Кіровоград з південного заходу. До ранку корпусові вдалося вийти в район цього села й перерізати шосейну дорогу Кіровоград – Рівне. У цей час передові частини 7-го і 8-го механізованих корпусів, розвиваючи наступ на село Грузьке, перехопили залізницю й шосе Кіровоград – Новоукраїнка в районі роз’їзду Лелеківка, де в німців були великі склади боєприпасів і стояв ешелон з озброєнням. Після короткого, але запеклого бою Лелеківка опинилася в руках радянських військ.
Таким чином, на ранок 7 січня 1944 року радянські частини обійшли Кіровоград з півночі та півдня, перерізали основні шляхи відходу противника й замкнули кільце оточення навколо чотирьох німецьких дивізій (3-тя і 14-та танкові, 10-та мотопіхотна, 376-та піхотна). Проте до світанку 8 січня 1944 року 3-тя танкова дивізія німців прорвалася крізь радянське кільце, зазнавши незначних втрат. Спочатку вдарила по радянському 7-му і потім по 8-му механізованих корпусах, скувавши їх боями місцевого значення й зупинивши подальше просування на захід. Це дало полегшення трьом німецьким дивізіям, оточеним у районі Кіровоград – Лелеківка. З 9-го на 10 січня їм вдалося, зазнавши значних втрат, відступити через Інгул в район західніше села Грузького. З’єднавшись ліворуч з 3-ю танковою дивізією, а справа з моторизованою дивізією «Велика Німеччина», вони створили бар’єр для подальшого радянського наступу, який було призупинено 16 січня. Війська 2-го Українського фронту не виконали поставлених завдань. У директиві Ставки від 16 січня 1944 року провину за невиконання завдань фронту було покладено на Івана Конєва: «Усе це Ставка відносить до недостатньої організованості дій військ і відсутності з Вашого боку наполегливості у виконанні завдань, як поставлених Ставкою, так і Вашими особистими наказами». Сам же Конєв писав по-іншому: «Оскільки поставлена мета була уже досягнута, а війська… дуже втомилися, я віддав арміям наказ про перехід до оборони».
Запеклі бої як наступального, так і оборонного характеру проходили й на території донедавна Новенської селищної ради. У військових документах про втрати радянських військ цю територію іменували як залізничний роз’їзд Лелеківка, колгосп ЛТК і невстановлений документально радгосп «Лаврентіївський» (імовірно, це радгосп імені Кірова між нинішніми селищем Новим та селом Обознівкою). Братську могилу в селищі Новому в сучасному її стані було створено до 1985 року, проте дані про поховання в ній семи воїнів з установленими даними про них та 41 – з не встановленими не відповідають реальному стану речей. Проаналізувавши доступні архівні документи узагальненого електронного банку даних Центрального архіву Міністерства оборони Російської федерації та опрацювавши інші джерела, Василь Даценко дізнався про конкретні втрати радянських військових частин, що вели бої в районі залізничної станції Лелеківка під час наступального бою 7–8 січня 1944 року та оборонних боїв 10–16 січня 1944 року. Крім того, на залізничному роз’їзді Лелеківка дислокувалися 12-й та 481-й окремі медико-санітарні батальйони (ОМСБ), померлих у яких ховали поруч з медсанбатами.
Поховані в братській могилі
Тож тепер відомо, що в братській могилі в селищі Новому поховані воїни 7-го механізованого корпусу, які загинули в наступальному бою 7–9 січня 1944 року.
Це такі бійці 41-ї гвардійської танкової бригади: гвардії рядовий Аксьонов Василь Петрович (1917–07.01.1944), гвардії сержант Ашеїн Тулінан (?–08.01.1944), гвардії сержант Глазков Сергій Андрійович (1917–08.01.1944), гвардії старшина Груздєв Матвій Васильович (1905–07.01.1944), гвардії рядовий Гуляєв Андрій Семенович (1921–07.01.1944), гвардії рядовий Ільїн Іван Ілліч (1925–07.01.1944), гвардії рядовий Ільїн Олексій Іванович (1923–08.01.1944), гвардії рядовий Калєнков Віктор Михайлович (1918–07.01.1944), гвардії сержант Кудряшов Микола Кузьмич (1923–07.01.1944), гвардії старшина Мусатов Іван Никифорович (?–07.01.1944), гвардії старшина Нікішев Василь Андрійович (1908–07.01.1944), гвардії рядовий Негерєв Микита Семенович (1902–07.01.1944), гвардії сержант Циганков Іван Карпович (1904–07.01.1944), гвардії рядовий Шумілін Іван Петрович (1918–07.01.1944).
А також воїни 16-ї механізованої бригади: сержант Аладін Сергій Олексійович (1924–09.01.1944), старшина Барашев Шаміль Бадал (1918–09.01.1944), рядовий Звєрєв Федір Іванович (1901–09.01.1944), рядовий Шевчук Анатолій Антонович (1901–09.01.1944), єфрейтор Умихалов Микола Іванович (1907–08.01.1944), лейтенант Шапошников Володимир Олексійович (1923–07.01 1944).
За місцем загибелі 16 січня 1944 року та поховання рядового 42-го гвардійського стрілецького полку 13-ї гвардійської стрілецької дивізії Чапи Петра Абрамовича, 1911 року народження, можна вважати місцем поховання в братській могилі в селищі Новому й таких його однополчан: рядовий Анісімов Євгеній Кирилович (1919–17.01.1944), рядовий Байбуз Костянтин Терентійович (1905–15.01.1944), гвардії рядовий Басидін Василь Миколайович (1925–09.01.1944), рядовий Балтабаєв Урунгумбал (1906–09.01.1944), рядовий Воскобойников Олексій Михайлович (1920–08.01.1944), рядовий Галямов Фатих (1903–11.01.1944), сержант Григор’єв Микола Олександрович (1924–12.01.1944), рядовий Гущин Степан Васильович (1910–09.01.1944), рядовий Дмитренко Олексій Антонович (1902–08.01.1944), молодший сержант Дяченко Яків Михайлович (1902–15.01.1944), молодший сержант Заїков Петро Федорович (1908–17.01.1944), рядовий Іванов Василь Михайлович (1914–11.01.1944), рядовий Ігамов Ахмет (1910–12.01.1944), рядовий Калюжний Андрій Микитович (1909–12.01.1944), рядовий Кіндяков Павло Ілліч (1910–13.01.1944), рядовий Кембаров Худайберди (1906–12.01.1944), рядовий Крупа Максим Дмитрович (1912–09.01.1944), рядовий Кущ Антон Олександрович (1916–11.01.1944), молодший сержант Михеєв Борис Михайлович (1925–16.01.1944), рядовий Оріпов Азамжан (1923–12.01.1944), рядовий Ретя Андрій Петрович (1903–16.01.1944), сержант Собакін Василь Іванович (1896–16.01.1944), рядовий Судюков Леонід Васильович (1924–07.01.1944), рядовий Судьїн Микола Митрофанович (1923–15.01.1944), старшина Хусанов Курбан (1915–16.01.1944), рядовий Шуть Михайло Дмитрович (1909–11.01.1944).
Там же поховані воїни 39-го гвардійського стрілецького полку 95-ї гвардійської стрілецької дивізії: старший сержант Безручко Василь Олександрович (1917–11.01.1944), гвардії рядовий Бердюшин Тимофій Федорович (1910–11.01.1944); 290-го гвардійського стрілецького полку: гвардії рядовий Мартиненко Євтихій Дементійович (1902–13.01.1944), гвардії рядовий Мірошниченко Михайло Петрович (1901–16.01.1944); 233-го гвардійського артилерійського полку: гвардії сержант Карасов Альберт Михайлович (1925–15.01.1944).
Померли в 12-му та 481-му окремих медико-санітарних батальйонах та згідно з документами поховані на станції Лелеківка й бійці 1-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії: гвардії рядовий Євсюков Микола Прокопович (1922–17.01.1944), гвардії рядовий Єршов Дмитро Степанович (?–18.01.1944), гвардії рядовий Кузнєцов Іван Миколайович (1922–18.01.1944), гвардії старший сержант Мар’янов Валентин Іванович (1923–19.01.1944), гвардії єфрейтор Ісупов Мулдабай (1925–20.01.1944), гвардії рядовий Перещенко Мойсей Пименович (1907–01.02.1944), молодший лейтенант Янович В’ячеслав Станіславович (?–20.01.1944).
Дев’ятого Травня відбудеться відкриття нової меморіальної дошки
Василь Даценко також установив, що гвардії молодший лейтенант Смолінський Іван Федорович 1924 року народження, який загинув у бою 15 січня 1944 року, похований у братській могилі в селі Грузькому, де увічнений написом на плиті. А гвардії рядовий Наводничий Олександр Васильович (1907–13.01.1944), згідно з даними Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, у виданні «Книга пам’яті України. Кіровоградська область» значиться загиблим у селі Новоандріївці, а похований у селі Обозновці Кіропивницького району (рік народження вказаний 1914-й). Даних же щодо рядового Кузьміна М. Ф., названого як і попередніх два воїни на старій меморіальній таблиці на обеліску Слави в селищі Новому, знайти не вдалося.
Ініціювали проведення пошукових архівних робіт задля встановлення осіб, похованих у братській могилі, та значним чином допомогли Василеві Даценку в їх увічненні такі новенці: почесний громадянин селища Нового Віра Махоріна, донедавна секретар Новенської селищної ради Ірина Огаль, учителька української мови та літератури ЗОШ II–III ступенів № 10 Валентина Самонова, завідувачка бібліотеки-філії № 17 міської централізованої бібліотечної системи міста Кропивницького Катерина Салтан. Після з’ясування осіб усіх полеглих депутат міської ради Кропивницького Олександр Цертій допоміг дослідникам виготовити меморіальну дошку з даними про 59 загиблих під час Кіровоградської наступальної операції і похованих у братській могилі на території нинішнього селища Нового. Дев’ятого Травня під час мітингу, присвяченого Дню Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, відбудеться врочисте відкриття нової меморіальної дошки на обеліску Слави.
Організатори події сподіваються, що до того дня відгукнуться родичі деяких полеглих 1944 року, похованих у селищі Новому, та зможуть бути присутніми на встановленні нової меморіальної дошки з таким написом: «Вічна пам’ять воїнам-героям! Список загиблих у Другій світовій війні у 1944 році на території селища Нового та похованих у братській могилі». Про реалістичність цього можна говорити ще й тому, що в Кропивницькому обласному військовому комісаріаті Вірі Махоріній пообіцяли допомогти. Вона передала військовим архівний список загиблих під залізничною станцією Лелеківкою протягом 10–19 січня рядових і сержантів 42-го гвардійського стрілецького полку 13-ї гвардійської стрілецької дивізії. У ньому названо одинадцятьох загиблих з Полтавської області (Байбуз Костянтин Терентійович, Воскобойников Олексій Михайлович, Дмитренко Олексій Антонович, Дяченко Яків Михайлович, Іванов Василь Михайлович, Крупа Максим Дмитрович, Кущ Антон Олександрович, Калюжний Андрій Микитович, Ретя Андрій Петрович, Чапа Петро Абрамович, Шуть Михайло Дмитрович) та одного з Харківської (Кіндяков Павло Ілліч).
Зв’язатися з організаторами встановлення оновленої меморіальної дошки на обеліску Слави в селищі Новому можна за такими номерами мобільних телефонів: (099) 287-09-95 (Віра Махоріна), (050) 655-35-07 (Ірина Огаль), (066) 512-35-27 (Валентина Самонова), (066) 555-03-62 (Катерина Салтан).
Підготував до друку Юрій ЛІСНИЧЕНКО
