Плюс муралізація нашого міста

Минулого четверга офіційно презентували мурал, створениий за мотивами картини незабутнього Андрія Ліпатова «Променад на Дворцовій».

Він розміщений на одній із глухих стін обласного художнього музею в центрі міста Кропивницького неподалік річки Інгул. Площа полотна – майже триста метрів.

Над стінописом працювали четверо майстрів із Києва. Робота, в ході якої витрачено п’ятдесят літрів фарби, тривала двадцять один день.

Перед чисельною публікою, для якої виставили стільці прямо посеред тротуару, виступила директор Кіровоградського обласного художнього музею Тетяна Ткаченко. Вона розповіла про історію створення художнього проекту і вручила подяки всім причетним до створення довгоочікуваного муралу. Гарним доповненням до програми був виступ співочого дуету обласної філармонії Анастасії та Олександра Безаїв.

Чому саме Ліпатов?

Загалом прогресивна ідея прикрашати міста (цікаві вільні площини на стінах будинків, парканах тощо) муралами потроху приживається у нашому місті. Від любительських, невеликих за розміром «наскальних малюнків» аматорів ми перейшли у 2019 році до цілком професійних робіт, якими можна пишатися, і які не гріх показувати гостям Кропивницького. Першою ластівкою був козак Мамай-космонавт на вулиці Космонавта Попова (що цілком логічно), другою стала картина Андрія Ліпатова.

Чому саме Андрій? Художників варто вшановувати не лише у назвах вулиць і меморіальних музеїв, а ось і так – небанально, творчо, сучасно. Андрій Ліпатов дуже любив романтичні легенди про історію міста і знаходив десятки сюжетів для своїх наївно-романтичних картин, у яких кожен корінний мешканець впізнавав улюблені куточки старого Єлисаветграда.

Далі буде?

Дивний світ відкривають глядачеві картини Андрія Ліпатова. Знайомий, близький, він начебто прийшов із казок, які в дитинстві читали мама чи бабуся, з народних пісень і ігор, з народної пам’яті, що живе в кожному і лише чекає нагоди, щоб спалахнути сплеском любові і пристрасті до життя, його буденної краси, його звичаїв, його усмішок і сміху, його незбагненного оптимізму.

Дивний світ. Ви поринаєте в нього, як поринають в чудернацький сон. Бо ви і в своєму світі, і в тому, що створив художник. І ви не лише посміхаєтесь разом із ним, ви відчуваєте себе присутнім там, в уявному і відтвореному ним світі, ви неначе частка його. Можливо сьогодні. А можливо в минулому, коли вулицями міста рухалися трамваї, зливаючись з будинками, як це намріяв художник – все в місті виглядало яскравим, веселим і казковим. Художник, здається, закоханий в рідне місто, життя і людей, і цю закоханість намагається передати кожному, хто спілкується з його картинами. Подивіться, каже він, які ви гарні, веселі, дотепні, як ви граєтесь, спілкуєтесь, святкуєте, кохаєте, які ви сміливі, мрійливі, сильні, бо вмієте і працювати, і кепкувати, і сміятися із себе, і пам’ятати своє місто,свої звичаї, своє минуле.

Дивний і чудовий світ. Він не згасне, якщо буде живитися барвами художника, мелодією сопілки, словом поета.