Цього разу новообраний парламент збереться напередодні традиційного початку навчального року. І це символічно, бо ж саме у цьому скликанні він оновлений на три чверті, і більшість народних обранців переступить поріг сесійної зали як депутати уперше. На чотирьох з п’яти округів Кіровоградщини перемог домоглися новоявлені «слуги народу». Їм вдалося подолати не лише порівняно новачків у політиці, депутатів одного скликання Костянтина Яринича та Олександра Горбунова (99-й округ), а й політичного та бізнесового важковаговика Станіслава Березкіна (100-й округ), знівечити наміри доларового мільйонера, одного із фігурантів «бурштинової» справи Максима Полякова (101-й округ), сплутати карти міському голові Олександрії, який доти мав непоганий рейтинг, та власнику одного з крупних агрохолдингів (103-й округ).
Універсальний депутат?
Олександра Дануцу новачком у політиці не назвеш. Швидше, навпаки: кольори партійних прапорів, під якими він побував, складають розкішний букет, він свого роду місцевий гросмейстер у цій справі. Лише те, що мало не до приїзду Олександра Разумкова у наше місто більшість навіть активніших людей вважали, що Дануца – заступник голови територіальної організації БПП «Солідарність» і помічник тоді ще нардепа Костянтина Яринича, а він, виявляється, паралельно був і головою виборчого штабу Зеленського, і став кандидатом у народні депутати від «Слуги народу», – чого варте! Класика жанру. Остап Бендер відпочиває!
Уся ця партійна чехарда («НУ», УНП, «Сильна Україна», «Україно, вперед!», БПП, «СН») не додала йому авторитету і довіри. Та, як виявилось, на цих виборах вони й не знадобились. Достатньо було одного бренду – «Слуга народу». Активістка-євромайданівка, просвітянка Ольга Кирилюк у своєму Фейсбуці процитувала одного із затятих виборців, який звертається до нового президента: «Уважаемый Владимир Александрович! Я голосовал за Вас и партию «Слуга народа». Но мне очень обидно, что в Вашу партию попали люди, которым не доверяют (мягко сказано) люди нашего города Кропивницкий. Мы все поддерживаем Вас и Вашу партию, но хотели бы, чтобы совсем не было «хамелеонов», которые меняют флаги и пилотки при приходе новой власти в стране. Жаль, что при выборе партии нам приходится ставить галочку не за того».
Та як би не було шкода, але поставили: Олександр Дануца з чималим відривом переміг своїх конкурентів, не кажучи вже про аутсайдерів. І найпершим заявив, що готовий співпрацювати і з іншими депутатами, не зважаючи на їхню ідеологічну спрямованість, і з органами місцевого самоврядування на благо міста та краю.
І справді, його досвід (був депутатом та членом виконкому міської ради, балотувався на міського голову) тепер може стати в пригоді для налагодження співпраці на різних рівнях та майбутньої парламентської діяльності.
Від кримінальних справ чи всупереч?
Шлейф кримінальних справ для кандидатів у нардепи, особливо, під час нинішньої кампанії у нашій області – на жаль, звична річ. Станіслав Березкін, Максим Поляков, Олесь Довгий – це ті, про кого сказано і написано багато. Але й новачки зі «Слуги народу» не відзначились кришталево чистими біографіями.
Ігор Мурдій, молодий підприємець, один із засновників і керівник підприємства «Тек-Центр», яке спеціалізується на дорожніх ремонтно-будівельних роботах, не приховує, що одна з головних причин, які покликали його в політику, була саме кримінальна справа. «Тек-Центр» звинувачували у завищенні вартості виконаних робіт під час ремонту асфальтного покриття та використанні фірми-”прокладки”. У 2015-16 роках серед засновників згаданого підприємства нібито були колишній і діючий керівники дорожно-експлуатаційної ділянки Облавтодору. За оприлюдненою на деяких сайтах схемою, «Тек-Центр» отримував гроші, а роботу за набагато менші кошти фактично виконували робітники ДЕД. Таким чином нібито було привласнено більше чотирьох мільйонів гривень. Цю справу розслідували кілька років. І фактично тоді, коли Ігор Мурдій публічно заявив про себе як про кандидата у депутати Верховної Ради – у червні цього року, її закрили.
Уже новообраний парламентарій стверджує, що справа ця була неправдива, надумана. І він, власне, і пішов у політику, аби змінити систему, щоб вона не продукувала таких «надутих справ».
Кандидат у нардепи Ігор Мурдій активно зустрічався з людьми, побував у багатьох селах, познайомився із керівниками місцевого самоврядування, тож, очевидно, триматиме зв’язок зі своїми виборцями та округом.
Це важко сказати про переможця виборчих перегонів на сусідньому, 101-му окрузі, Юрія Кузбита. Уродженець Івано-Франківська, директор ТОВ «Адвокатська група «Прецедент», нині киянин, із нашим краєм, за даними сайтів, його пов’язує те, що він кілька років працював у нашій області. Юрист, адвокат, пан Юрій має цікаве хобі: історична реконструкція, брав участь у фестивалі «Галицьке лицарство», допомагав у реконструкції галицького замку. А як юрист доклав зусиль до оформлення проєктної документації при створенні історично-меморіального заповідника «Биківнянські могили», Та, на жаль, його діяльність юриста, схоже, не мала лише шляхетної спрямованості.
У ЗМІ гуляє інформація про кримінальну справу, розпочату ще два роки тому по п’яти частинах та шести підпунктах 115-ї статті ККУ. Спочатку наш депутат фігурував у ній як свідок (йдеться про багатомільйонні схеми відмивання грошей та рейдерські захоплення землі, пов’язаних із Олександром Шепелєвим та Юрієм Касьяновим), пізніше – одним зі звинувачуваних. Юрій Кузбит був членом наглядової ради та керівником юридичного управління КSД-банку, через який відмивали гроші. Справа начебто передана до суду, але пан Юрій на засідання не з’являвся, тим часом подався у депутати.
За кілька днів до виборів на деяких сайтах з’явилась інформація, що партія «Слуга народу» готова відхреститися від такого кандидата, який замішаний у гучній кримінальній справі. Але було вже пізно. Навіть всупереч відсутності будь-якої публічної передвиборчої діяльності Юрія Кузбита бренд «Слуги народу» відіграв свою роль.
Як співпрацюватиме народний депутат з округом, з громадськістю – не відомо. Чи знає він хоча б назви населених пунктів, що входять до його округу? На жаль, Юрій Кузбит нічого не коментує.
Зате уродженець Світловодська безробітний Олег Воронько (103-й округ) шокував виборців заявою, що він – дуже скромна людина, витрачає на місяць всього кілька тисяч доларів і при цьому поняття зеленого (це не іронія!) не має про вартість комунальних послуг. Взагалі, він позиціонує себе, як підприємець у сфері ІТ, хоча значиться засновником компанії ТОВ «Дніпроград», основним видом діяльності якої вказано неспеціалізовану оптову торгівлю. Звинувачення у тому, що має польське та ізраїльське громадянство категорично відкидає.
– Відсутність політичного досвіду, – зазначає голова обласної організації “Асоціація Політичних Наук” і співголова коаліції “Рада Експертів” Дмитро Сінченко, – на жаль чи на щастя, аж ніяк не свідчить про нову якість того чи іншого політика. Громадяни без політичного досвіду можуть бути не меншими корупціонерами, ніж діючі політики, і підтримувати чинну корупційну систему всіма силами. У той же час, відсутність політичного досвіду однозначно свідчить про безідейність новообраних парламентаріїв та відсутність у них будь-якого бачення розвитку нашої держави. А це означає, що такими депутатами надзвичайно легко маніпулювати, а ціна їхніх корумпованих голосувань буде в рази меншою для олігархів.
Знову злили?
Єдиний із екс-народних депутатів, кому вдалося цього разу повторити подвиг Геракла із заходом у ВРУ, став Олесь Довгий. Колишній секретар Київської міської ради часів Черновецького, нардеп два роки тому був позбавлений депутатської недоторканності за поданням Генпрокурора, і йому вручили підозру у скоєнні злочинів за ч.2 ст 28 та ч.2 ст 364. Йшлося про безкоштовну приватизацію землі у центрі Києва та на Жуковому острові, що завдало збитків міському бюджету приблизно на 25 мільйонів доларів.
Пан Олесь стоїчно заперечував все і вся, посилаючись на колегіальність прийнятих рішень. Врешті-решт, САП справу закрила. Очевидно, як і ту, давнішу – у жовтні 2014 року проти Олеся Довгого було відкрито кримінальне провадження з приводу підкупу виборців. Комітет виборців України через це навіть закликав ЦВК не визнавати результатів виборів на 102-му окрузі.
І все ж Олесь Довгий тоді благополучно став депутатом, розгорнув активну діяльність в окрузі. Аналітичний портал «Слово і діло» визначає кількість даних Олесем Довгим виборцям обіцянок і тих, які виконані, на рівні 43 відсотків. Він відвідував більщ-менш дисципліновано пленарні та комітетські засідання, пропустивши менше третини з них.
Голова громадської організації «Центральноукраїнський антикорупційний офіс» конкурент Олеся Довгого Андрій Лаврусь і п’ять років тому, і цього разу публічно заявляв, що округ свідомо зливають. Тоді це була БПП, нині – «Слуга народу». Екс-народний депутат Сергій Лещенко стверджує, що округ було злито через київського так званого смотрящого Андрія Вавриша. З ним тісно пов’язаний бізнесом брат нинішнього кандидата в нардепи по цьому округу від «СН» Артема Петрощука Євген.
Артем у окрузі навіть не з’являвся, а після виборів пояснив свій програш тим, що було мало часу на передвиборчу боротьбу…
І трішечки непотизму…
Депутатами Верховної Ради України по списку «Слуги народу» стали також тією чи іншою мірою наші земляки Олег Тарасов та Олександр Завітневич. 72-й номер списку – син великого землевласника Сергія Тарасова, Олег же – директор і засновник кількох підприємств з групи «I&Grup;». Вона фігурувала у справі про рейдерське захоплення «Росток-холдингу».
Олег Тарасов досі не був помічений у громадській чи політичній діяльності. У список потрапив, за припущеннями деяких ЗМІ, через Олексія Оржиля (у першій тридцятці «Слуги народу»), який співпрацював із Тарасовими під час будівництва їхнього біогазового заводу у селищі Капітанівці.
Уродженець Йосипівки Вільшанського району директор ТОВ «Смілянський ливарний завод» О. Завітневич навіть претендує на посаду голови комітету ВР з питань національної безпеки та оборони. Він – колишній військовий, та, схоже, важливіше те, що Олександр Михайлович – чоловік Наталі Григорович, однокласниці Володимира Зеленського.
Світлана ОРЕЛ
