Про це та інше наша розмова з головним міліцейським тиловиком області, полковником Олексієм Флягою.
— На жаль, держава поки що не в змозі у повному обсязі вирішити питання фінансового забезпечення ОВС. Сподіваюся, що це явище тимчасове. Та, незважаючи на нинішні економічні негаразди, працівники тилових служб проявляють, так би мовити, чудеса винахідливості. Недаремно ж кажуть: надійний тил — гарантія успіху. Адже без належного вирішення хоч одного з цих питань (підготовка всіх адміністративних, житлових та інших приміщень, автотранспорту, засобів зв’язку, організація роботи усіх відомчих закладів та ін.) важко уявити успішне функціонування міліцейської служби в цілому.
Для виживання потрібні кошти і ми намагаємося їх заробляти. Вже зараз надаємо послуги цивільному населенню в поліклініці УМВС, де на сьогодні створено чи не найкращі умови для стаціонарного лікування. А ще функціонує кабінет ультразвукової діагностики, придбано ряд сучасних медичних апаратів, укладено угоду про співпрацю з інститутом епідеміології та інфекційних хвороб. До речі, в поліклініці УМВС почала діяти єдина в області база реабілітації пацієнтів з ушкодженнями хребта.
Маємо свій гараж і станцію технічного обслуговування, яка виконує на найвищому рівні роботи по ремонту ходової частини, рихтуванню та фарбуванню автомобілів. Займаємося перевезенням великогабаритних вантажів. А ще організували курси підготовки водіїв категорій С, Д, Е для всіх верств населення. До речі, ці курси є найдешевшими в місті — 209-230 гривень. Тривалість навчання — два місяці. Незабаром будуть приймати гостей (як співробітників ОВС, так і всіх бажаючих) за помірну платню чудові бази відпочинку в Обознівці та Світловодську. В реалізації цих планів нас підтримують облдержадміністрація та обласна рада, райдержадміністрації.
— Олексію Петровичу, ви вже 21 рік працюєте в органах внутрішніх справ. Чи не жалкуєте про свій вибір професії?
— Ні в якому разі! Знаєте, хлопчаки в дитинстві мріють стати космонавтами, моряками, а я хотів бути міліціонером (мій двоюрідний брат та рідний дядько працювали в міліції, а вони завжди були для мене прикладом у всьому). 1980 року, після проходження служби в армії, я прийшов в управління Державної служби охорони, де пропрацював шістнадцять років — від рядового інспектора до заступника начальника. Потім працював оперуповноваженим в управлінні карного розшуку в Кіровському РВВС, в УДСБЕЗ, заступником голови обласної ради фізкультурно-спортивного товариства “Динамо”. З липня минулого року — заступник начальника УМВС в області. Отож, мої рожеві мрії збулися.
— Чи пам’ятаєте перший злочин, розкритий безпосередньо з вашою участю?
— Так, чудово пам’ятаю. То було резонансне вбивство прапорщика військової частини Канатового. Я зумів розшукати свідка (це була жінка, що торгувала пивом), який розповів, як на Новомиколаївському пляжі між тими, хто там відпочивав, виникла суперечка і…
— Сьогодні найскладнішим є питання соціального захисту працівників міліції, яке гарантується державою. А як у повсякденному житті?
— За підтримки місцевої влади прагнемо створити всі умови, за яких міліціонер зміг би вирішувати поставлені перед ним завдання. Подією для правоохоронців стало прийняття днями Закону “Про загальну структуру і чисельність МВС України”. Крім того, законодавчо закріплено функціонування підрозділів місцевої міліції. Більшість депутатів, віддавши голоси за цей законопроект, засвідчили підтримку міліції щодо передачі іншим структурам ряду функцій. На думку фахівців, це добре позначилося б на ефективності роботи правоохоронців.
Людмила Зайцева
