Це вже друге звільнення за наказом Генерального прокурора України Олега Левицького, який до цього обіймав посаду прокурора Кіровоградської області. Після першого, такого ж спішного звільнення за один день, рішенням Кіровського місцевого суду м. Кіровограда від 10 серпня було визнано незаконним попередній наказ про звільнення Левицького Олега Петровича з посади прокурора області. 19 серпня 2005 року на виконання судового рішення, знову ж таки, за наказом Генпрокурора, його було поновлено на посаді. Не пройшло і півтора місяця, як неугодний прокурор знову за бортом. За коментарем ситуації, що склалася, ми звернулися безпосередньо до Олега Левицького.
— Олеже Петровичу, що, на вашу думку, послужило причиною такого раптового звільнення з посади?
— Причина того, що ви щойно бачили і чули, єдина: ми у Кіровоградській області зачепили бізнес дружини Генерального прокурора України Піскуна, дружини голови Верховного Суду України Маляренка, дружини колишнього Прем’єр-міністра і голови податкової Миколи Азарова та ще одного родича Генерального прокурора, котрі організували в Києві ТОВ „Планета інвестицій”, яке прийшло у кінці минулого року до нас, у Кіровоградську область, уклало договір оренди Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів. Після того, як прокуратура заявила позов про розірвання умов цього договору, і пішли репресії. Спочатку хотіли зняти з роботи мого першого заступника Сергія Жолонка, але на той час він знаходився у відпустці. Зате сьогодні одним махом звільнили і мене, і моїх заступників.
— Ми щойно говорили із Сергієм Жолонком. Він стверджує, що прокурорською перевіркою установлено, що комерційна структура — ТОВ „Планета інвестицій”, з порушеннями чинного законодавства уклала договір на оренду цілісного майнового комплексу ДП „Новоукраїнський комбінат хлібопродуктів”. З його слів очевидно, що внаслідок застосування тіньових схем використання прибуткового державного майнового комплексу за рахунок корупційних зв’язків засновників підприємства державі було нанесено мільйонних збитків. У Кіровоградської прокуратури дійсно є підстави робити такі заяви?
— Судіть самі: працював прекрасний майновий комплекс, можливо навіть — найкращий в Україні у своїй галузі, і хтось вирішив віддати його за п’ять тисяч гривень оренди в місяць разом з працівниками. Не знаю, в якій ще державі таке можливо. Вчора я порушив кримінальну справу за цим фактом, бо такою, вибачте, діяльністю, державі заподіяно мільйонні збитки. Я пов’язую моє сьогоднішнє звільнення тільки з цим.
Чесні прокурори зараз нікому не потрібні. Зараз у моді людина, яка нахилить голову й буде виконувати будь-які накази. Ви чули сьогодні під час представлення нового обласного прокурора, який є ще й заступником Генпрокурора, що ми люди в погонах: нам сказали — ми пішли. („Запитань ми, як люди, які носять погони, не задаємо, а виконуємо те, що нам доручив на сьогоднішній день Генеральний прокурор України”, – цитата з виступу Олександра Гардецького на представленні. — Авт.). А до того, що ми люди, які носять погони, ми ще й люди, які, крім погонів, носять і голови на плечах.
Те, що сьогодні вчинили — це повне беззаконня. Те, що залишили за бортом, так будемо казати, без роботи мене, це ще не все. Я за себе особисто не переживаю, але ж іще залишили без роботи моїх заступників. Це люди, які віддано працювали, а з ними чинять повне беззаконня. В цьому ні моралі, ні честі, ні совісті немає. Стан, у якому знаходиться зараз прокуратура, — це межа, яка опустилася вже нижче плінтуса. Я колись уже казав, що доходить до плінтуса, а це вже стало значно нижче. Вже немає ні авторитету, ні фахівців, яких розганяють і звільняють. Я просто слів для коментарів не знаходжу. І це не тому, що зараз зачепили особисто мене. Ви знаєте прекрасно, скільки нормальних фахівців позвільняли, повиганяли, за двері викинули.
Подібні „реорганізації” вже трапилися з прокурорами інших областей – Одеської, Донецької, Криму. З ними розправилися саме таким чином. Вони промовчали, але я мовчати не буду, оскільки всі ці накази, які сьогодні зачитала від імені Генпрокурора його заступник Тетяна Корнякова, неконституційні і незаконні.
— Тож якими будуть ваші наступні дії?
— Справа в тому, що кожна маса рано чи пізно доходить до своєї критичної точки. Дійде й цього разу. Наше суспільство уже не те, яким було навіть рік тому, і не розуміти цього – це власними руками рити собі яму. Одного разу мене уже звільняли без підстав, суд поновив мої прави, а от тепер знову ніхто не повідомив, що буде зі мною. Ви бачили — без жодних попереджень мене звільнили і все.
Першого разу я був звільнений тільки з політичних мотивів, тому що я приймав рішення відповідно до законів, які не влаштовували сьогоднішню владу. Суд за моїм позовом довів те, що я чинив абсолютно законно. Ніхто цього не зміг заперечити.
Те, що відбувається сьогодні – це незаконно. Відповідно до трудового законодавства, особа попереджується за два місяці про те, що буде реорганізація чи ліквідація якогось підприємства чи установи. Трудове законодавство поширюється (це смішно) і на прокуратуру. Я спокійно і чесно виконував свої посадові обов’язки. Ніхто навіть не наважився мені зателефонувати і сказати, що з Києва вже везуть нового прокурора. Телефонували в кадри, ще кудись, а мені особисто ніхто нічого не казав. Це говорить про те, що ці люди діють за законами дрібних злодюжок. Приїхати, ущипнути, зловити щось собі і втекти. Що ж, маємо те, що маємо, як казав наш перший президент.
Наприклад, мій заступник Микола Сидоренко, воїн-афганець, нагороджений урядовими нагородами, до всього ще голова профкому прокуратури Кіровоградської області. Стосовно нього мали спочатку звернутися до нашого обласного профкому, де повинні були дати згоду на звільнення, але цього не було зроблено, та, я впевнений, це навіть нікому у голову не прийшло.
— Я, та й інші мої колеги-журналісти, присутні в залі обласної прокуратури під час представлення нового прокурора, були приємно вражені тим, як ті самі „люди в погонах” – працівники обласної прокуратури, прокурори районів, зустріли мертвою тишею нового прокурора і вибухнули шквалом оплесків після вашого коротенького виступу, коли ви привітали всіх з наданням Кіровограду статусу Ньо-Васюків. Видно, все-таки зміни у суспільстві і в свідомості кожного відбулися. Але чому саме Нью-Васюки?
— Ну, це всі пам’ятають, як Остап Бендер розповідав у Васюках, що скоро вони стануть Нью-Васюками, тобто, всі туди їхатимуть, як до центру Всесвіту. Якщо Кіровоградською областю керує вже заступник Генерального прокурора, то ми вже, очевидно, перейшли до статусу Нью-Васюків — столиця переїжджає до Кіровограда. Я думаю – що не надовго. Ми ж усі розуміємо, що тут відбувається. На мене чиниться елементарний тиск. Але опускати голову я, та й мої колеги, не збираємося. Будемо оскаржувати свої законні права в суді. Суд і поставить на всьому крапку.
Галина ВДОВИЧЕНКО