Минулого тижня Федерація профспілок області визначила найкращих представників різних галузей господарства в рамках проекту «Майстри Кіровоградщини – 2018». Серед тих, ким пишається трудова родина нашого міста, – і листоноша міського відділення поштового зв’язку “Кропивницький-30" Кіровоградської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» Ганна Лапіна.
Вчасно рознести газети та журнали, листи, пенсії – ось головне завдання Ганни Володимирівни. При цьому потрібно приділити увагу кожному адресату, особливо пенсіонерам, які виглядають листоношу із звісточкою від рідних, просто для того, щоб з кимось поспілкуватися, адже для багатьох із них це – одне з небагатьох «віконець» у світ.
– Кажуть, що професія листоноші відходить у минуле, – каже Ганна Володимирівна. – А я не погоджуюсь з таким твердженням. Різноманітної кореспонденції, яку доводиться розносити людям, вистачає. Вони нас чекають, ми їм потрібні. Розпитують про все на світі: і про погоду, і про новини, і про політику. Старенькі не знають, що таке Інтернет, не вміють користуватись банківськими картками. Та і молодь інколи користується послугами поштового зв‘язку – розносимо замовні листи, рекламу тощо. Тож на мій вік роботи вистачить.
Листоношею Ганна Лапіна працює 15 років. Її поштове відділення знаходиться на вулиці Бєляєва, дільниця обслуговування – це 16 кілометрів. І за день потрібно пройти цю відстань, а буває, й більше.
– Виходжу з відділення близько 10-ї години, весь день на ногах, – веде розповідь Ганна Володимирівна. – Буває, що кілька разів потрібно повернутись у відділення. Але я люблю свою роботу, спілкування з людьми, ціную їхнє доброзичливе ставлення, відчуваю свою потрібність. Ціную і своїх колег. У нашому відділенні працюють шестеро листонош. І з усіма у мене добрі стосунки. За свій довгий трудовий стаж навчилась працювати з людьми, виховувати молодь. Знаю, яким словом заохотити. Мабуть, тому мені і довіряють навчати нашій справі молоді кадри. Радію з того, що мене відзначили, оцінили мою роботу. Значить, всі мої старання не марні.
* * *
Уже 11 років очолює профспілковий комітет ТОВ «Профі стан» Галина Донцова. 
Вона отримала нагрудний знак Федерації профспілок України «Професійна відзнака».
Підприємство виникло у 2007 році на базі ремонтно-механічного цеху та цеху нестандартного обладнання заводу «Червона зірка». Випускає сільгосптехніку та займається ремонтом відповідного обладнання. Свою трудову діяльність Галина Вікторівна почала на «Червоній зірці» у 1992 році. Прийшла сюди після закінчення машинобудівного технікуму. Працювала на різних інженерних посадах, була серед профспілкових активістів. Постійно дбала про те, щоб досягти вершин у своїй професії. Галина Вікторівна відзначає, що, хоча підприємство працює стабільно, але відчувається, як і всюди, нестача робітничих кадрів. Тому часто доводиться покладатись на перевірені старі кадри. Працюють люди, яким вже і за 60 років. Мабуть, тому, що люблять свою професію, віддаються справі свого життя без останку. Шанують ветеранів на підприємстві, раді й молоді, яку навчать професійній майстерності, підтримають, заохотять.
Галина Донцова переконана, що потрібно готувати спеціалістів робітничих професій, платити їм те, що вони заробили, тоді й не їхатимуть на заробітки. Добре, що є молодь, яка залишається на підприємстві. Прийшли ще студентами, тепер працюють і, здається, задоволені й умовами праці, і своїм професійним зростанням. Загалом, люди налаштовані працювати, цінують те, що робота є, стабільний заробіток
Задоволена своєю працею і Галина Вікторівна. Інакше не присвятила б усе своє життя одному підприємству.
* * *
Десятий рік працює на м‘ясокомбінаті «Ятрань» оброблювачем м‘ясних туш Олена Ковтун. 
Любить свою роботу, виконує її добросовісно. В результаті – повага серед колег і визнання кращою за професією. Хоча вона сама каже, що є куди рости, бо в неї четвертий розряд, а тепер потрібно досягти п‘ятого.
Розповідаючи про підприємство, тих, хто постійно трудиться поруч, Олена Миколаївна відзначає, що і умовами праці задоволена, і тим, як ставляться в колективі до робітників, як їх шанують та поважають.
– Я навчалась від м‘ясокомбінату в професійному училищі, прийшла на підприємство за власним бажанням, – розповідає жінка. – І ось працюю тут вже 10 років. Коли приходить молодь, то я і професійними секретами поділюся.
Голова профспілкової організації товариства з додатковою відповідальністю «М‘ясокомбінат «Ятрань» Світлана Тимченко радіє успіхам свої колег. І за Олену Ковтун, і за Андрія Діденка, якого також визнали кращим за професією.
– Колектив у нас великий, умови праці відмінні, запроваджуються передові технології, люди відчувають, що про них дбає керівництво, тому і тримаються за своє робоче місце, – каже Світлана Іванівна. – Працює у нас дуже багато справжніх майстрів своєї справи, є на підприємстві й своя дошка пошани. Кращих ми шануємо, а молоді даємо можливість професійно зростати.
Андрій Діденко працює засолювачем м‘ясопродуктів. Виготовляє різноманітні копченості – ті, якими ми, споживачі, так любимо поласувати.
Його трудовий стаж – майже 19 років. Відповідальне ставлення до роботи не залишилося непоміченим.
– Я пишаюся тим, що працюю на підприємстві, продукція якого є високої якості і користується великим попитом, – зазначає Андрій Вікторович. – У багатьох виробах є й часточка моєї праці. Стараюсь, намагаюсь до роботи підходити відповідально. Досвідом ділюсь з молодими, з колегами по бригаді вболіваю за доручену роботу. Вважаю, що не помилився з обраною професією: на підприємстві створено всі умови для людей праці, є соціальні гарантії, заробітки хороші. Чого ж не працювати?
Андрій Діденко – людина небагатослівна, але відчувається, що він не кривить душею, а справді каже те, що думає.
Ось такі вони, трударі, визнані найкращими у своїй професії. На них тримається Україна, саме їх працею примножуються її багатства.
Оксана ВЕРСТЮК
Фото Олега ШРАМКА
