У переддень вшанування пам’яті героїв Небесної сотні, коли вся Україна згадувала загиблих під час кривавих подій на Євромайдані, в Кіровограді, на будинку облдержадміністрації, з боку вулиці Віктора Чміленка, було відкрито меморіальну дошку цьому фермеру з Бобринеччини, який поклав своє життя за волю, незалежність України та її європейський вибір під час найзапеклішого протистояння на вулиці Інститутській у Києві 20 лютого 2014 року.
Віддати данину пам’яті та вклонитись подвигу Віктора Чміленка прийшли небайдужі кіровоградці, його побратими по Майдану, діти Героя – Ірина, Катерина та Віктор, а також представники влади.
Голова ОДА Сергій Кузьменко, який був одним із ініціаторів встановлення пам’ятної дошки, звернувся до дітей Віктора Чміленка – Ірини, Катерини та Віктора, подякував за те, що погодились відкрити пам’ятну дошку батькові – Герою України. Віктор Чміленко молодший подякував присутнім за підтримку та вшанування пам’яті батька. За те, що одну з центральних вулиць обласного центру названо на його честь, а головну полощу – на честь Героїв Майдану. Висловив сподівання, що для правоохоронців з обласного управління міліції, яке відтепер розташоване саме на вулиці Віктора Чміленка, стане справою честі назвати імена бандитів, які били та вбивали простих протестувальників, та притягнути нарешті їх до кримінальної відповідальності.
– 18 лютого минулого року, коли ми їхали з Віктором на Майдан після засідання апеляційного суду, де в мене забрали водійське посвідчення за участь в Автомайдані, ми всю дорогу мовчали, – згадав у своєму виступі перед присутніми побратим героя, громадський активіст Олексій Цокалов. – Зазвичай ми обговорювали проблеми, ситуацію в країні, а цього дня ми мовчали всі 400 кілометрів до Києва. Не скажу, що було лячно, але якось на душі неспокійно. А коли відбулася трагедія, мене постійно переслідувала думка, що не вберіг, не втримав… Але ці люди зробили свій власний вибір. Вони свідомо йшли під кулі снайперів і заради всіх нас, наших дітей поклали свої життя. Я недавно передивлявся відео, на якому Віктор так і говорив, що він стоїть на Майдані заради своїх дітей, і ваших теж…Герої не вмирають! Вони залишаються в пам’яті народній. А ми маємо будувати своє життя, здійснювати вчинки на прикладі тих, хто не боявся, йшов на зустріч смерті в ім’я святої мрії, що український народ, гідний кращого життя. Цей шлях непростий і тернистий. Небесна сотня стояла на його початку, а нам його продовжувати, попри війну, втрату друзів та рідних, гіркоту втрат та відчай від поразок. Бо все, що не вбиває, робить нас сильнішими.
Оксана ВЕРСТЮК
