Депутат Кропивницької міської ради від політичної партії «Пропозиція» Дмитро Бірець хоча і вперше став депутатом, однак колеги високо оцінили його професійний досвід і знання, доручивши очолювати фракцію політичної партії «Пропозиція» в міській раді та постійну комісію міської ради з питань бюджету й податкової політики.
Про перших пів року своєї депутатської діяльності Дмитро Миколайович розповів «Вечірній газеті».
– Депутати Кропивницької міської ради восьмого скликання тепер представляють виборців укрупнених округів. Ви – четвертого. Яка територія міста входить до нього?
– Четвертий виборчий округ – це вулиці Волкова, Бєляєва, район «старого» автовокзалу, дендропарку, обласної друкарні й Новоолексіївка. Доволі значна територія, яка не лише густонаселена, а й зі змішаними будівлями – багатоповерхівками й одноповерховими будинками. Тому й проблеми в людей різні. Якщо вони з багатоповерхівок, то це, зазвичай, необхідність ремонту на прибудинкових територіях, покрівель. А якщо з Новоолексіївки, то найчастіше мешканці скаржаться на погані дороги, відсутність вуличного освітлення. Тобто працювати є з чим.
– Пів року від обрання нового складу міської ради – термін не надто значний, але, певно, уже немало кропивничан протоптали дорогу й до громадської приймальні політичної партії «Пропозиція», і до вас особисто…
– Так, звернень уже доволі багато. І хоча я вперше став депутатом, однак ніколи не був аполітичним, мене завжди цікавила політика, зокрема й місцева. Про завершення розгляду перших звернень ще рано говорити. Не хочу сказати, що існує прямо така вже велика бюрократія, але певні процедурні нюанси все ж мають відбутися, а це потребує часу. Без цього не обійтися.
Люди часто звертаються з житлово-комунальними проблемами. Але найбільше звернень по матеріальну допомогу. Це свідчить про те, що велика кількість наших земляків недостатньо соціально захищена й потребує допомоги, що дуже прикро. Із цього приводу маю власну думку, щоб, можливо, суму матеріальної допомоги визначала комісія з питань розгляду та надання одноразової матеріальної допомоги за зверненням депутата. Часто приходять по матеріальну допомогу люди, які потребують оперативного медичного втручання, діагностики, але не мають на те коштів. Депутат же, не будучи спеціалістом у сфері охорони здоров’я, не завжди може зорієнтуватися, скільки варто виділити на все те грошей чи які ліки передбачені безкоштовно державою.
Стосовно інших звернень громадян: усі звернення від кропивничан я як депутат розглядаю, надсилаю запити в різні інстанції. Може, це наразі лише початок депутатської бюрократії, але мені цікаво розібратися в усьому достеменно. Особливо тоді, коли це персональні прохання. Є й звернення, що стосуються багатьох мешканців. Наприклад, з Новоолексіївки про дорогу та вуличне освітлення. У цей мікрорайон ми вже їздили з депутатським десантом разом із заступником міського голови Олександром Вергуном, щоб побачити на власні очі, почути від людей, чого ті потребують. Звичайно, одним помахом руки справу не зрушити з місця. Але треба із чогось починати. Люди вимагають від нас поліпшень справедливо.
– Ви – голова фракції політичної партії «Пропозиція» в міській раді. На що орієнтуєте депутатів фракції в їхній діяльності?
– На професійне виконання своїх обов’язків. Ми позиціонуємо себе як партія професіоналів, людей прогресивних, які рухаються вперед. Наша команда має висококваліфікованих представників із різних сфер – охорони здоров’я, освіти, підприємництва, органів місцевого самоврядування, волонтерів. Ми прийшли в міську раду із планами і пропозиціями, які повинні поліпшити життя кропивницької громади.
Наша фракція в міській раді не голосує за проєкти рішень, які не отримали позитивних висновків на розгляді профільних комісій, або проєкти рішень, які викликають сумніви. Це – наша принципова позиція. І налаштовані саме на такий спосіб голосування. Усі міські програми розвитку, зокрема житлово-комунального господарства, охорони здоров’я, освіти тощо, фракція «Пропозиції» підтримала, як і бюджет загалом. Ми йшли на вибори як представники команди міського голови Андрія Райковича. Він – наш лідер, один із фундаторів «Пропозиції». Тому, звичайно, усі ініціативи міського голови наша фракція
підтримує.
Фракція чітко орієнтується в тому, чого Кропивницький потребує найбільше в той чи інший момент. А для цього необхідно абсолютно всім депутатам системно працювати. Кожному – у своїй комісії, з виконавчими органами. Ми маємо бути стовідсотково поінформованими.
– Куди слід звертатися виборцям у разі потреби, щоб зв’язатися з вами чи іншими депутатами міської ради від політичної партії «Пропозиція»?
– Ми відкриті й доступні, громадська приймальня політичної партії «Пропозиція» знаходиться на вул. Гоголя, 84/61, її двері для відвідувачів відчинені щоденно (крім суботи й неділі) без перерви від 10:00 до 18:00. Туди можна телефонувати за номером мобільного телефона (050) 104 01 61. Особисто я приймаю виборців першого й третього вівторка кожного місяця від 15:00 до 17:00. Зі мною також можна зв’язатися за такою адресою електронної пошти: [email protected]
Ми розуміємо важливість діалогу з людьми. Хоча часом виборці дещо хибно розуміють місію депутата й розглядають його не як комунікатора, який представляє інтереси території в міській раді та намагається вплинути на позитивне рішення для округу, а як безпосереднього виконавця, який, закотивши рукави, одразу ж усуне ту чи іншу проблему. Хоча роботи ми не боїмося.
– Наскільки інтенсивно й плідно працює постійна депутатська комісія, яку ви очолюєте?
– Ми ще не втомилися і смаку до роботи не втратили. Наприклад, перед другою сесією міської ради, коли було дуже багато роботи, розглянули близько 30 питань. Окремі – надскладні, які потребували довгого обговорення й вирішення: зміни до бюджету, ухвалення галузевих програм розвитку. Попрацювали доволі плідно: проєкти бюджету міста й програм соціально-економічного розвитку узгодили в сесійній залі, за них проголосували практично всі депутати.
– Бюджет, податкова політика – специфічна сфера, що потребує відповідної освіти й досвіду.
– Так, обов’язково. Тому до складу комісії з питань бюджету й податкової політики входять представники різних галузей з різних політичних сил, доволі авторитетні люди із серйозним досвідом, які вже не вперше є депутатами місцевих рад, також люди з депутатським досвідом у Верховній Раді України. Є представники, у тому числі і я, які вперше стали депутатами міської ради, проте вважаю це перевагою для комісії в цілому, бо до досвіду додано й свіжі погляди, яких, можливо, бракувало. Про себе можу сказати, що, окрім філологічної освіти, маю ще й економічну, працюю на підприємстві ТДВ «М’ясокомбінат «Ятрань». Тому на економічних питаннях розуміюся доволі добре, як на мій погляд. Хоча бюджет підприємства й бюджет міста – різні речі. І зрозуміло, що треба до чогось прилаштуватися, здобути специфічний досвід, але загалом я доволі впевнено й комфортно почуваюся на посаді очільника депутатської комісії з питань бюджету й податкової політики. А вчитися звик і до професіоналів завжди дослухаюсь.
– Що спонукало вас балотуватися в депутати Кропивницької міської ради?
– У житті людини настає момент, коли вона до чогось дозріває. Мені якось закидали, що працюю на підприємстві міського голови, тому міг би прийти в політику й раніше. Але для цього повинно було визріти усвідомлене бажання. Коли Андрій Павлович став співзасновником нової політичної сили «Пропозиція», то її програма, ключові завдання, команда додали мені рішучості брати участь у місцевих виборах. І те, що я та мої однопартійці стали депутатами, – це не лише наша перемога, а й виклик нам та поштовх до якісної роботи, адже люди висловили довіру новій політичній силі. А ми взяли на себе відповідальність за свої дії й свідомі того, що повинні виправдати довіру людей і довіру міського голови.
– Розкажіть дещо про себе звідки ви родом, де навчалися, яким було ваше професійне зростання?
– Родом я із села Михайлівки Олександрівського району Кіровоградської області. Народився 1 листопада 1983 року, навчався в Михайлівській загальноосвітній школі, захоплювався іноземними мовами. Мені то лягало на душу, тому в 16 років вступив до КДПУ (тепер – ЦДПУ) ім. В. Винниченка. Закінчив факультет іноземних мов, що допомагає мені зараз у спілкуванні з людьми, бо філологія певною мірою сприяє формуванню діалогу й порозумінню. Після інституту прийшов на роботу в ТДВ «М’ясокомбінат «Ятрань», працював перекладачем з 2006-го по 2013 рік (з німецької й англійської мов). Увесь цей час серйозного розвитку підприємства, запровадження найкращих європейських технологій виробництва та інженерних інноваційних рішень працював у відділі головного інженера та головного технолога, був особливо тісно пов’язаним із вдосконалення виробництва, що давало мені можливість розширювати свої знання й у виробничій царині. Зважаючи на це, мені запропонували очолити відділ закупівель на підприємстві (міжнародних у тому числі), це спонукало вступити в наш техуніверситет, здобути вищу економічну освіту і стати відповідальним за міжнародне партнерство підприємства. Я одружений. З дружиною Наталкою виховуємо сина. Знаєте, я – щаслива людина.
– Не вистачало лише депутатства…
– Як сказати. Коли мені й колегам видавали депутатські посвідчення, то жартували, що тепер у нашому житті все склалося якнайкраще. Але коли говорити серйозно, то я своєю депутатською діяльністю хочу довести, що гідний того посвідчення. І не в книжечці справа, а в совісті, у тому, як ставишся до своєї роботи, позиціонуєш себе, націлюєш фракцію на роботу. Я так навчений: взявся робити – зроби, тим більше, для людей.
– Зараз дуже тривожний час, коронавірус, на жаль, усе змінив у порядку денному...
– Значною мірою. Але необхідність протистояння пандемії виникла ж не 2021 року, а ще 2019-го. Тоді ухвалювали надважливі й екстрені рішення, виділяли перші кошти для боротьби з ним. Але й сьогодні це – пріоритет міської влади: у лютому в центральній міській лікарні на валах відкрили терапевтичне відділення для лікування пневмоній. Зараз стоїть завдання якнайшвидше відкрити там і друге терапевтичне відділення – кардіологічного напрямку. Адже ковід вражає людей не лише як інфекція, а й призводить до важких серцево-судинних наслідків. Тож це правильний, необхідний крок.
Але з ковідом треба все ж намагатися й центральній владі вправніше боротися. Бо коли дивишся на досвід інших країн, наприклад Ізраїлю, то бачиш, що там минулого тижня закрили останній ковідний медичний центр. Більше 90 відсотків людей у тій країні вакциновано. Я думаю, що Україна має так само прямувати не до розширення кількості ковідних ліжок. Якщо вже є вакцина у світі, то треба докласти максимум зусиль, щоб вона потрапила до України та до нашої громади в тому числі. Треба себе убезпечувати, бо не відомо, які ще будуть виклики завтра, ніхто про це сказати зараз не може. А перепрофілювання лікарень навряд чи буде швидким. Немає нічого дорожчого на світі за людське життя. Якщо не турбуватися про здоров’я громади, то не буде й цієї громади. А депутат без неї – ніхто.
– Окрім розвитку медичної галузі, які ще напрямки є пріоритетними в міському бюджеті?
– Найбільші видатки з нього – на освіту. Це трохи більше, ніж половина коштів бюджету, потім – видатки на медицину, житлово-комунальне господарство, спорт й інші галузі. Тож найбільше – на розвиток загальної освіти, але ж і без неї ніяк не можна обійтися. Мені імпонує, що зараз приділяють велику увагу профільній освіті в старших класах. Завдяки цьому учні зможуть здо-
бувати ґрунтовніші знання з тих предметів, які їм знадобляться при опануванні тих професій, до яких у них прихильна душа.
– На роботі ви – начальник відділу, у міській раді – депутат й очільник однієї з постійних депутатських комісій, а поза усім цим? Яке маєте хобі?
– Звичайно, зараз багато часу йде на роботу й виконання депутатських обов’язків. Але водночас і без хобі теж важко, адже поновлювати сили якось треба. І сім’ї необхідно приділяти час. Я люблю музику, хоча музичної освіти не маю, граю на баяні, як і мої дід, батько та брат.
Люблю подорожувати із сім’єю. Ми з дружиною намагаємося, коли є можливість, не сидіти на одному місці й прищеплювати дитині прагнення до пізнання світу, того, що є навколо. І за нинішніх карантинних умов ідеться не про далекі мандрівки. Адже щоб задовольнити свої туристичні потреби, не обов’язково бути за десять тисяч кілометрів від дому. Людині, яка хоче знайти якусь відраду, щось нове побачити, до чогось цікавого долучитися, часом вистачає й якихось сотні чи двох сотень кілометрів від Кропивницького.
Тож усім кропивничанам також бажаю приємних мандрівок, завершення пандемії, а ще – напередодні Великодня всю громаду нашого міста вітаю зі світлим прийдешнім святом Воскресіння Христового, бажаю всім землякам світлого неба, миру, божої ласки й міцного здоров’я та витримки, без яких усім нам аж ніяк не обійтися. Навіть молодим депутатам!
Записав Юрій ЛІСНИЧЕНКО
