Ось кілька прикладів. Секретаря Кіровоградського підпільного обкому партії Петра Василину вони затравили собаками, головного інженера заводу "Профінтерн" (нині – імені Таратути) Якова Цемена після страшних катувань розстріляли разом з усією сім’єю. На Фортечних валах стратили вчительку Олену Бур’янову.
Безстрашні підпільники пускали під укіс залізничні ешелони, нападали на ворожі гарнізони, збирали цінну розвідувальну інформацію. Так, сміливі й кмітливі розвідники Волощенко і Конарьов проникли на аеродром противника і підпалили п’ять німецьких літаків, підірвали склад з боєприпасами. Молоду вчительку Марію Мошнягул, зв’язкову партизанського загону, пізньої засніженої ночі поліцаї схопили на лісовій галявині. Не домігшись від неї необхідних зізнань про партизанський загін, вони прив’язали чудову косу дівчини до коня і протягнули партизанку кілька кілометрів, насолоджуючись її передсмертною агонією. Але справу юної партизанки підхопила її мати – Ганна Мошнягул.
Світлу пам’ять про себе залишили підпільники Юрій і Анатолій Маркітани, сім’я Хитренків, Іван Конарєв та інші. Усі вони були друзями й однодумцями Марії Майданюк, спільно боролись з ворогами, не щадили свого життя.
– Я вступила до підпільно-диверсійної групи у лютому 1942 року, – розповідає Марія Петрівна. – Збір розвідувальної інформації, диверсії проти ворога – таким було наше головне завдання. Але після арештів друзів нашої групи агентурою гестапо, ми – Віра Гончаренко, Олександра Майдебура і я – здобули зброю і пішли до партизанського загону ім. Ворошилова. А в грудні 1943 року наш загін з’єднався з військовими частинами Червоної Армії Другого Українського фронту під командуванням Конєва.
На її долю випало ще й визволення рідної Кіровоградщини від німецько-фашистських окупантів. Сміливою, відважною і завзятою фронтовичкою проявила себе колишня зв’язкова молодіжного підпілля Марія Майданюк.
У складі окремого батальйону зв’язкова 299-ї стрілецької дивізії Другого Українського фронту вела боротьбу з жорстоким і ненависним ворогом, визволяючи рідну землю і країни Східної Європи. Війну закінчила у травні 1945 року в Австрії, поблизу Відня. Гвардії старшина Марія Майданюк демобілізувалася влітку 1946 року. Має півтора десятка державних нагород і радянських відзнак. Серед них – ордени Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, медалі "За відвагу", "За бойові заслуги" та інші. Особливо вона пишається знаком "Партизан України".
У повоєнний час Марія Петрівна успішно закінчила Київський інститут народного господарства. Працювала економістом-інженером на Кіровоградському заводі ім. Таратути. Її трудовий стаж – 50 років.
Нині проводить значну громадську роботу, є активним членом міських ветеранських клубів "Ветеран" і "Патріот".
– Марія Петрівна – один з активних членів Кіровоградської міської ветеранської організації, входить до складу її президії, – розповідає голова Кіровоградської міської ради організації ветеранів України Віталій Вієвський. – Учасницю підпілля і бойових дій радісно зустрічають у молодіжних аудиторіях навчальних закладів, у трудових колективах, а їй є про що розповідати.
У червні Марія Петрівна відзначає день народження. Тож побажаємо їй міцного здоров’я, наснаги і довгих років життя.
Роман ДАЙДАКУЛОВ,
ветеран Великої Вітчизняної війни
