У Кіровограді звання почесного громадянина міста було встановлено рішенням міської ради народних депутатів від 20 вересня 1967 року. Згодом ця славна традиція була трохи забута – протягом 25 років цього звання не був удостоєний жоден земляк. Відновили звання з ініціативи голови виконкому міської ради народних депутатів Василя Мухіна. Для нагородження почесного громадянина було виготовлено спеціальний значок з чистого золота та діамантів за ескізом голови обласного відділення Українського геральдичного товариства Віталія Кривенка, а також оригінальну грамоту. Почесні громадяни Кіровограда забезпечуються довічним пансіоном у розмірі 700 гривень щомісячно за рахунок міського бюджету.
Відповідно до затвердженого міською радою положення, звання "Почесний громадянин міста Кіровограда" присвоюється за видатні особисті заслуги перед територіальною громадою обласного центру в галузях економіки, управління, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, екології, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.
Присвоюють звання згідно з рішенням Кіровоградської міської ради, в тому числі й посмертно.
З цього номера "Вечірня газета" розпочинає цикл публікацій про почесних громадян Кіровограда, які приурочені до Дня міста.
Дмитро Єрофійович Остен-Сакен
Він походить із заможного німецького роду, чиї предки переселилися в Росію на початку ХVIII ст. і пішли на військову службу. Генерала Фабіана Вільгельма Остен-Сакена у повісті "Капітанша" згадує Тарас Шевченко, з яким, ймовірно, поет був знайомий з часу перебування в Україні у 1845–1847 роках. Син Фабіана, Дмитро, перехрещений на російський лад, з 1835 року призначається командиром 2-го резервного кавалерійського корпусу, штаб якого знаходився у Єлисаветграді.П’ятнадцять років граф Остен-Сакен був фактично правителем міста, коли воно входило до військових поселень. Своїм благоустроєм Єлисаветград багато в чому зобов’язаний корпусному командиру, зазначав колишній міський голова Олександр Пашутін. Завдяки йому було збудовано кілька кращих будинків та інших споруд, що належать місту. Це, зокрема, адмінприміщення, великий міст через Інгул, сади і бульвари, що існують і тепер. Було висаджено дерева на Ковалівці та інших вулицях. За клопотанням Дмитра Єрофійовича розпочато покриття бруком проїжджих частин вулиць. У ті часи для виконання цих робіт вимагався дозвіл столиці, і граф брав на себе громадські обов’язки "ходока" у царські кабінети.
Аби віддячити благодійнику за його турботи про міську громаду, дума сьомого квітня 1864 року прийняла рішення присвоїти графу Остен-Сакену звання почесного громадянина міста Єлисаветграда. Це була перша подібна нагорода у місті і одна із перших у Російській імперії.
Помер почесний громадянин Єлисаветграда на початку березня 1881 року, у вісімдесятилітньому віці. 12 березня в Успенському соборі відслужили урочисту панахиду за упокій душі графа. Поховали Дмитра Єрофійовича на соборному цвинтарі. Одна з вулиць міста до Жовтневої революції 1917 року носила ім’я Остен-Сакена.
Олександр Семенович Ерделі
23 червня 1890 року Єлисаветградська міська управа надіслала привітальний адрес колишньому Херсонському губернатору, тайному раднику Олександру Семеновичу Ерделі. Ось його зміст."Ваше Превосходительство, Олександре Семеновичу! Понад чверть століття їм’я ваше нерозривне з Херсонською губернією. Перебуваючи спочатку на посаді голови Херсонської губернської земської управи, а потім – на посту Херсонського губернатора, ви, вельмишановний Олександре Семеновичу, поєднували в одне гармонійне ціле рідного вам і нам краю з інтересами загальнодержавними. Міста губернії у клопотаннях своїх завжди знаходили у вас чуйного і уважного покровителя. Особливо доброю увагою вашою користувалося наше місто, постійно відчуваючи тепле співчуття ваше. Дозвольте нам, представникам єлисаветградської міської громади, висловити вам найглибше наше визнання за ту високу справедливість, яку ви незмінно виявляли у відношенні до користі і потреб нашого міста і шанобливо просити вас дати згоду на присвоєння вам звання Почесного громадянина м. Єлисаветграда, про що міська дума постановила 20 червня цього року".
Рід Ерделі походить із Сербії, звідки його предки перебралися на береги Інгулу у середині ХVIII століття. Вони стали великими землевласниками і громадськими діячами, заснували кілька сіл у сучасному Маловисківському районі, зокрема Ерделівку, Миролюбівку та інші. Олександр Ерделі по закінченні земського реального училища у Єлисаветграді почав працювати у земстві, а з 1874 року його обрано Херсонським губернатором.
Дочка Олександра Семеновича Ксенія, яка народилася у Миролюбівці, стала видатною арфісткою, солісткою Великого театру у Москві, народною артисткою СРСР. Одна з вулиць міста свого часу носила ім’я Олександра Ерделі.
Далі буде...
