Юрій та Ірина Алексєєви із Санкт-Петербурга приїхали до нас на запрошення заступника міського голови – директора департаменту розвитку торгівлі, побутового обслуговування, транспорту і зв’язку Миколи Цуканова. Юрій Васильович – уродженець міста Новогеоргіївська, затопленого водами Кременчуцького водосховища. Коли йому було два роки, його батьки переїхали з ним до Ленінграда, де він і закінчив школу та університет (історичний факультет). Чоловік до виходу на пенсію працював у музейних установах Ленінграда. Його дружина – Ірина Василівна – також музейний працівник, старший науковий співробітник Павлівського палацу-музею. Приїхавши до Кіровограда, подружжя ознайомилося із зібраннями наших обласного художнього музею й художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна.
– Ми з дружиною, – каже Юрій Васильович, – дуже багато років віддали музейній роботі. А Ірина Василівна й досі працює в державному музеї. Тому можемо оцінити рівень того чи іншого зібрання. Оглянувши експозиції обласного художнього й художньо-меморіального музею Олександра Осмьоркіна, з упевненістю скажу за нас обох, що Кіровоград має надзвичайно багате мистецьке зібрання, подібного якому за цінністю картин й інших робіт мають дуже небагато міст. Єдине, на що варто звернути увагу працівникам обласного художнього музею, – це те, що на четвертому поверсі в експозиційних залах дуже жарко. А висока температура псує картини, тому варто налагодити кондиціювання повітря в тих залах…
У себе вдома наші гості активно займаються музейною справою. Юрій Васильович, наприклад, є членом громадської організації "Товариство відродження художніх традицій Русі", що існувало в Санкт-Петербурзі до 1917 року і нещодавно відроджене. Члени товариства влаштовують різноманітні виставки. Останнім часом створили експозицію "Реліквії війни", в основу якої увійшло близько ста фронтових замальовок батька Ірини Василівни, який усю війну служив у політвідділі художником, виготовив дев’ять прапорів для дев’яти радянських дивізій, які штурмували Берлін. П’яте створене ним знамено й підняли над Рейхстагом.
Експозицію виставки доповнювали ленінградці-блокадники та їхні нащадки, приносячи різноманітні речі військового та цивільного призначення, якими користувалися оборонці й жителі міста на Неві. Оглядати експозицію приходять численні делегації. Тим паче, що вхід туди – безкоштовний. Члени товариства – ще й неабиякі фінансисти. Аби поповнювати експозицію й не брати плати за екскурсії, вони створили виставку воскових фігур, плата за огляд якої є суттєвою складовою фінансового підмурку експозиції "Реліквії війни".
Юрій Васильович розповів також, що він є керівником одного з пошукових загонів, члени якого віднаходять рештки загиблих радянських солдатів. Стосовно цього кіровоградцям і жителям області також є чим пишатися: зараз на Кіровоградщині діють п’ять пошукових загонів, три з яких – в обласному центрі ("Зірка", "Автоветеран" і "Пам’ять"). До того ж пошуковці з "Автоветерана" створили приватний музей, де зібрано зброю та інші знайдені пошуковцями під час польових виїздів предмети, якими користувалися радянські бійці.
Юрій та Ірина Алексєєви розповіли, що їхній візит до нашого міста частково пов’язаний з підготовкою до відкриття в Кіровограді приватної художньої галереї. На їхню думку, це дуже добрий задум.
– Українці, – каже Ірина Василівна, – дуже талановитий народ. Поява приватних галерей ще більше розкриє обдарованість ваших людей. Там можна організовувати школи для юних художників, концерти, зустрічі з художниками. Можна запрошувати на експонування картини з галерей не лише України, а й з інших країн. І ми сприятимемо в цьому тим кіровоградцям, які звертатимуться до нас з пропозиціями про організацію виставок картин, що знаходяться в галереях Санкт-Петербурга.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Івана ЛЕОНОВА
