Яриніч Володимир Іларіонович (18.01.1941 – 8.10.2019)
18 січня 1941 року на Чернігівщині в незаможній українській родині Яринічів народився майбутній видатний подвижник онкологічної служби України – Яриніч Володимир Іларіонович.
На жаль, батько В. І. Яриніча загинув на Хмельниччині в боях за Україну в роки німецько-радянської війни. А тому зростати братам Володимиру й Миколі Яринічам довелося без батька, на ноги їх ставила мати одна. Дитинство та його юнацькі роки припали на важкі повоєнні часи. Ще будучи підлітком, він, щоб хоча б якось допомогти матері, змушений був братися за будь-яку роботу, зокрема заробляв трудодні в колгоспі, у жнива вивозив на підводі жінок у поле, доставляв їм воду, здавав молоко на молокопункті. Активну участь брав Володимир і в громадській праці: улітку ловив жуків-довгоносиків, проривав буряки, саджав лісосмуги. У цей складний період підтримував родину Яринічів лише рідний дядько Примушко Іван Герасимович. За спогадами самого Яриніча В. І., дядько відіграв головну роль у його виборі майбутньої професії, адже Примушко І. Г. був медиком і в той час обіймав посаду головного лікаря Бобринецького району Кіровоградської області. Саме завдяки йому Яриніч В. І. захопився медициною й твердо вирішив стати лікарем. Задля реалізації своєї мети він старанно навчався в школі й після успішного її закінчення 1958 року вступив на медичний факультет Дніпропетровського державного медичного інституту. У 1963 році після його закінчення Яриніч В. І. був направлений на роботу в Кіровоградську область. Свою професійну діяльність Володимир Іларіонович розпочав на посаді лікаря-педіатра в Катеринівській дільничній лікарні Кіровоградського району. З 1965-го по 1967 рік Яриніч В. І. працював анестезіологом у Кіровоградському обласному онкологічному диспансері, пізніше в районній лікарні Кіровоградського району на посадах хірурга та завідувача хірургічного відділення. З 1963-го по 1974 рік відбулося становлення й формування Яриніча В. І. як професіонала своєї справи – висококваліфікованого лікаря-хірурга, який був надзвичайно працелюбним, цілеспрямованим, відповідальним. Увесь час він присвячував своєму професійному зростанню та вдосконаленню, його життя було наповнене наполегливим навчанням – курси, семінари, симпозіуми, наукові конференції, переймання досвіду та методів лікування відомих спеціалістів тощо.
У 1974 році в житті Яриніча В. І. відбулася доленосна подія: його було призначено головним лікарем Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру, на той час йому було лише 33 роки. Ця подія окреслила не лише його подальший професійний, але й життєвий шлях: онкологічна служба стала справою всього його життя, а Кіровоградщина – його другою малою батьківщиною. Це призначення не було випадковим, навпаки, цілком закономірним, адже до цього часу Володимир Іларіонович вже зарекомендував себе в медичній галузі як досвідчений хірург і відповідальна людина, до того ж він мав добрі організаційні здібності. У цей час онкологічна служба України, зокрема й у Кіровоградській області, перебувала лише на початковому етапі свого становлення. Саме з ім’ям Яриніча В. І. пов’язаний початок повноцінного становлення та розвитку онкологічної служби в Кіровоградській області й власне організації успішної та ефективної роботи обласного онкологічного диспансеру. Прихід Яриніча В. І. ознаменувався суттєвими змінами не лише в структурі закладу, але й методах роботи. Зокрема, на базі онкологічного диспансеру вже тоді почали виконувати органозберігальні операції на молочній залозі. Відповідно до змін у структурі захворюваності в Кіровоградській області було вдосконалено структуру відділень в онкологічному диспансері: створено проктологічне та абдомінальне відділення, на вищий рівень було піднято роботу патологоанатомічної служби, створено цитологічну лабораторію, окрім того, започатковано цитологічне обстеження жіночого населення області.
Однією з головних заслуг Яриніча В. І. є те, що сьогодні Кіровоградська область має один із найкращих онкодиспансерів в Україні. Багаторічна праця Володимира Іларіоновича на посаді головного лікаря цього медичного закладу зробила онкодиспансер своєрідним брендом нашої області. Однак не кожному жителеві міста й області відома інформація про те, яким складним і тернистим був шлях до реалізації цього проєкту. Нагадаємо читачу, що з моменту свого створення 1948 року Кіровоградський обласний онкологічний диспансер знаходився в напівзруйнованій будівлі колишньої єврейської лікарні, стан якої не відповідав санітарним вимогам, а її матеріально-технічна база була малопридатною для надання повноцінної й висококваліфікованої допомоги хворим на онкологію жителям області. Очоливши Кіровоградський обласний онкодиспансер, Яриніч В. І. прийняв єдине правильне рішення, яке було можливе в цьому випадку, – розпочати будівництво нового приміщення обласного онкологічного диспансеру. Його наполегливість дала свій перший результат уже 1979 року: саме тоді під будівництво нового корпусу обласного онкологічного диспансеру було виділено 5,5 гектара землі на східній околиці Кіровограда. У подальшому Яриніч В. І. продовжував звертатися в усі інстанції, в які лише було можливо, – обласну раду, Кабмін, Міністерство охорони здоров’я. І нарешті його мрія про будівництво нової будівлі обласного онкологічного диспансеру почала матеріалізуватися: було підготовлено проєктно-кошторисну документацію. Спорудження обласного онкодиспансеру розпочалося 1984 року, дозвіл на будівництво дав Держбуд СРСР. Рішення про це було продиктоване тим, що кількість хворих на рак в області зростала, а технічна база наявного закладу не відповідала вимогам. Фінансування будівництва першої черги онкодиспансеру відбувалося нерегулярно, часом припинялося зовсім, тож роботи тривали 11 років і завершилися вже в роки незалежності України. Лише з 1992 року кошти на спорудження диспансеру почали надходити вчасно, це дало можливість вже 1994 року завершити його будівництво. А 1995-го відбулося врочисте відкриття першої черги обласного онкодиспансеру. Його спорудження та оснащення устаткуванням значно розширили можливості онкодиспансеру, однак забезпечити вирішення всіх проблем не могло. Саме тому вже через рік розпочалося спорудження ще одного корпусу – другої черги онкодиспансеру. Акцентуємо увагу читачів на тому, що лише після завершення в жовтні 2010 року будівництва другої черги онкологічного диспансеру стало можливим відкриття цілої низки нових, необхідних для лікування пацієнтів відділень: торако-абдомінального, мамологічного, урологічного, ендоскопічного, відділення анестезіології, відділення радіонуклідної діагностики й терапії, денного стаціонару. Слід зазначити, що протягом усіх цих років, коли тривало будівництво онкодиспансеру, Яринічу В. І. доводилося постійно не лише звертатися в усі можливі установи всіх рівнів влади по допомогу, але й боротися з непорозуміннями, а інколи й байдужістю чиновників… Не кожен керівник зміг би довести до кінця реалізацію цього проєкту, завершення будівництва якого було надзвичайно важливою справою для громади нашого міста та області, але це не про Яриніча В. І., бо ніякі негаразди не зупинили його на половині шляху. У 2015 році за підтримки місцевої влади на базі Кіровоградського обласного онкодиспансеру було відкрито Український центр томотерапії, який став першим в Україні проєктом державно-приватного партнерства в онкологічній галузі. Остаточне вдосконалення будівлі обласного онкологічного диспансеру було завершене у грудні 2018 року, після реконструкції операційного блоку, яка стартувала в серпні 2017-го. А в грудні 2018-го КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» уп’яте підтвердив вищу акредитаційну категорію і в рамках реформування галузі охорони здоров’я був перетворений у комунальне некомерційне підприємство «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради».
Заслугою Яриніча В. І. є й те, що йому вдалося змінити на краще й моральний клімат у колективі онкодиспансеру, адже до його приходу на посаду головного лікаря закладу колектив важко було назвати дружним. Після себе Яриніч В. І. залишив надійний й високопрофесійний колектив, йому вдалося виховати першокласного рівня хірургів-онкологів, послідовників й учнів, серед яких – І. М. Макарук, К. В. Яриніч, Ю. О. Скородумов, О. С. Чалий, О. В. Бондаренко та інші. Сьогодні головним лікарем КНП «ОКОЦ КОР» є лікар вищої категорії зі спеціальностей «Онкогінекологія» та «Організація і управління охороною здоров’я», кандидат медичних наук, заслужений лікар України Костянтин Володимирович Яриніч.
Протягом усього свого життя Яриніч В. І. як справжній лікар переймався здоров’ям кожного жителя області й був дуже засмучений низькою медичною культурою населення. Люди часто нехтували першими проявами хвороби й, на жаль, пізно зверталися по допомогу. На сторінках періодичних видань Кіровоградщини у своїх численних публікаціях та інтерв’ю він у доступній для сприйняття формі розповідав про необхідність щорічних профілактичних медичних оглядів та постійного самоконтролю за станом власного здоров’я. Особливо актуальними були й залишаються нині його публікації з питань профілактики та запобігання захворюваності населення області на рак. Самі лише назви цих публікацій говорять за себе: «Бажаю усім здоров’я», «Профілактика раку – це головне», «Подбайте про своє здоров’я, і рак відступить», «Вчасно виявити – значить, вилікувати», «Найперше – особиста відповідальність за своє здоров’я».
Незважаючи на складності й великі затрати часу та сил на забезпечення адміністрування, функціонування й будівництво нового корпусу обласного онкологічного диспансеру, Володимир Іларіонович постійно займався вдосконаленням себе як онкохірурга та науковими пошуками нових, більш ефективних шляхів і методів лікування раку. Саме Яриніч В. І. був ініціатором випробування нової комплексної методики лікування раку шлунка із застосуванням доопераційної променевої терапії та післяопераційної поліхіміотерапії з модифікаторами. Під час проведення операцій, які робили на печінці, Яриніч В. І. широко застосовував плазмовий скальпель, який давав можливість проводити оперативні втручання з видаленням метастазів. Це значно подовжувало життя людям, які мали онкологію черевної порожнини. Володимир Іларіонович жив роботою, ніколи не жалів власного часу, він присвятив професії усе своє життя. За довгу медичну практику врятував тисячі життів, зробив понад декілька тисяч операцій. Яриніч В. І. віддав професії медика 56 років свого життя, із яких 47 років пропрацював у Кіровоградському обласному онкологічному диспансері. Потреби громадян міста й області в сфері медицини були для нього – понад усе. Володимира Іларіоновича поважали за високий професійний рівень, невичерпний оптимізм, порядність, людяність, тонке почуття гумору, природжену скромність та незламну віру у святий обов’язок лікаря – завжди і всюди допомагати людям. На жаль, 8 жовтня 2019 року висококваліфікований хірург-онколог, заслужений лікар України, Почесний громадянин м. Кіровограда Яриніч Володимир Іларіонович пішов із життя… Ім’я Яриніча В. І. назавжди залишиться в історії медицини, а пройдений ним життєвий і професійний шлях стане взірцем для наступних поколінь.
За життя висококваліфікована праця хірурга-онколога, фундатора онкологічної служби України Яриніча В. І. була оцінена цілою низкою нагород і знаків визнання усеукраїнського та регіонального рівнів, серед яких, зокрема, ордени: «За заслуги» III ст. (2000 р.) та «За заслуги» II ст. (2006 р.), медаль «За доблесну працю» (1970 р.), почесні звання: «Заслужений лікар України» (1991 р.), «Почесний громадянин м. Кіровограда» (2007 р.), почесні відзнаки Кіровоградської області: «З добром до людей» (2009 р.), «Честь і слава Кіровоградщини» (2011 р.).
Сподіваємося, що громада та влада міста Кропивницького й Кіровоградської області докладуть максимум зусиль для того, щоб ім’я видатного подвижника онкологічної служби України Яриніча В. І., який усе своє життя служив медицині та громаді й до останнього працював лікарем, назавжди залишилося в пам’яті наступних поколінь і було увічнено в назві КНП «Обласний клінічний онкологічний центр Кіровоградської обласної ради», вулиці, парку чи скверу.
Низький уклін і світла пам'ять Володимирові Іларіоновичу Яринічу!
Стефанія ЯСІНСЬКА
