Гомеопатія була заснована в 1790-х роках німецьким лікарем Самуїлом Ганеманом, який відкидав тогочасні методи лікування, запропонувавши більш гуманний, м’якший та безпечніший. Сучасники Ганемана практикували методи лікування, відомі як "героїчна" медицина: головним чином кровопускання, банки, послаблення, сильне потовиділення та інше, які з точки зору сучасної медицини викликають просто жах. Іноді для "очищення" організму хворого застосовувались великі дози таких незрозумілих ліків, як хлорид ртуті, щоб викликати потовиділення та блювання. Цікаво знати, що Джордж Вашингтон, застудившись після верхової їзди у холодну погоду, помер внаслідок такого лікування. У три прийоми йому випустили два літри крові, викликавши тим самим анемію та слабкість, потім лікар призначив йому послаблююче і ртуть. Вашингтон віддав Богові душу протягом доби.
Широкого застосування на пострадянському просторі гомеопатія, як частина наукової медицини, набула на початку 90-х років, до цього вона перебувала на напівлегальному становищі. Нині ситуація змінилась – діє Асоціація гомеопатів України, відповідний центр імені Дем’яна Попова у Києві не лише проводить лікування хворих, а й готує спеціалістів-гомеопатів, існує ціла мережа аптек по всій Україні (у Кіровограді в аптеці на Набережній також є відділ гомеопатичних препаратів), де виготовляють та продають зазначені ліки. І навіть провідні фармацевтичні компанії виготовляють гомеопатичні засоби, які вважаються безпечними для здоров’я людини і не можуть йому зашкодити.
Кореспондент "Вечірньої газети" зустрілася з лікарем-гомеопатом Олександром Довженком, який свою практичну діяльність розпочинав ще на початку 90-х років минулого століття у Кіровограді. Життєві шляхи часто повертають Олександра Григоровича до нашого міста. Ось і нещодавно він перебував тут.
– Гомеопатія – тонка і точна наука, – розпочав свою розповідь Олександр Довженко. – Це, образно кажучи, ключ до замочка. Ключ (лікування) ви свого часу втратили, і тепер потрібно підібрати необхідний для того, щоб він підійшов до вашого замочка (хворого організму). Ви захворіли і приходите до спеціаліста-гомеопата з проханням віднайти необхідний ключ. У лікаря є кілька заготовок, але потрібен лише той, який підійде вашому організму. Тому справжній гомеопат – це спеціаліст ще й зі своїми поглядами та методами лікування, а не той що підробляє, застосовуючи цей метод у позаробочий час (на жаль, є й такі заробітчани), працює індивідуально з кожним пацієнтом, підбирає необхідний препарат, і навіть якщо він не допомагає, а гомеопатичні препарати жодної шкоди здоров’ю не завдадуть, завжди є можливість застосувати інший, аж поки не буде знайдений той ключик, який і відімкне замочок – допоможе організмові впоратись із хворобою, мобілізувавши при цьому всі невикористані можливості. Тобто лікувати подібне подібним, адже з давніх часів відомо, що лікувати хворого можна дуже малими дозами речовин, які у великих дозах можуть спричинити симптоми, подібні до ознак хвороби. Гомеопатичні ліки – це регулююча терапія, яка стимулює й нормалізує захисні сили організму. Це здоров’я, повернене людині натуральним та нешкідливим шляхом. Це препарати, приготовлені особливим способом до ступеня астрономічних розведень речовини рослинного, мінерального та тваринного походження.
– Противники гомеопатії часто стверджують, що вона досить довго працює, а краще застосувати хімічні препарати, які полегшують стан пацієнта відразу.
– Але мало хто говорить про побічні ефекти, якої шкоди вони можуть завдати.
Наприклад, бджолина отрута може використовуватись як для лікування від багатьох хвороб, так і спричинити набряк Квінке. Але гомеопатичні ліки, де застосовується ця отрута у багатократному розведенні, набагато швидше приберуть симптоматику набряку, ніж гормональні препарати. Або гомеопатична амброзія стовідсотково ліквідує астматичні прояви при реакції організму на цвітіння рослин (на пил, пух) та алергічні прояви риніту. Але це не значить, що у людини алергію викликає амброзія. Хоча картина захворювання аналогічна тій, яка виникає в разі реакції на амброзію. Це якраз той випадок, коли якнайкраще спрацьовує принцип "подібне лікувати подібним".
Щоб краще пояснити принцип дії гомеопатичних препаратів, вдамося до прикладів, коли історичних діячів поступово труїли, щоб непомітно домогтися їхньої смерті. Так, Сократа труїли болиголовом (коніумом). Збереглося в медичній літературі описання цього отруєння, де симптоматика схожа на отруєнням саме цією рослиною. Але гомеопатичний препарат, виготовлений на мікроскопічних дозах болиголову, застосовується як болетамувальний, протисудомний, кровоспинний засіб. Зовнішньо його використовують при ревматизмі та подагрі.
– Словом, на будь-яку шкідливу речовину в природі існує аналогічна природна протиотрута. А завдання лікаря-гомеопата вирахувати те дозування, яке допоможе вилікувати хворого?
– Є препарати, які застосовуються з огляду на типологію людини і позбавляють хвороб, які притаманні саме такому типу. Справжньому висококваліфікованому гомеопату достатньо визначити типологію людини, щоб потім діагностувати хворобу або можливі недуги, які супроводжують той чи інший тип. Наприклад, тип Меркурій, постійно “шукає пригод на свою голову”. Хіна – виснаженість. Чому хіною лікують від малярії? Тому що при цьому захворюванні саме такі симптоми. Золото – людина-начальник, платина – краса, погляд на всіх оточуючих згори, людина-зірка.
Був такий випадок у моїй практиці, коли я лише кілька років, як почав займатись гомеопатією і перебував на курсах у Центрі гомеопатії у Києві. В професорській родині син почав нехтувати власним зовнішнім виглядом, перетворився мало не на волоцюгу. Офіційний діагноз – психічне захворювання. До яких лише лікарів не звертались, але вдіяти нічого не могли, людина поступово втрачала свій первісний вигляд, перестала митись, доглядати за собою, була апатичною і байдужою. Вирішили використати останній шанс і звернулись до справжнього гомеопата, про яких говорять – на своєму місці. Двох хвилин лікарю вистачило, щоб визначити тип цього хлопця – сірка – та приписати необхідний препарат. І вже через кілька днів ми бачили зовсім іншу людину: чисту, охайну. Тобто юнак за своїм типом – сірка – мав схильність до неохайності. Але, звичайно, традиційна медицина на такі тонкощі уваги не звертає. Словом, краще пацієнтові приписати психічну хворобу, ніж докопатись до причин його поведінки. І тепер знаючи про свою схильність, чоловік матиме змогу всіляко запобігати їй, а можливо, подібного рецидиву більше й не повториться.
– Чому ж офіційна традиційна медицина недолюблює гомеопатію?
– Тому що вона, на жаль, зараз перетворилась на бізнес. З хворого інколи вигідно викачувати гроші і за медичні послуги, і за лікувальні препарати. Адже фармація – це також потужний бізнес. Навіть ті фармацевтичні компанії, які виготовляють гомеопатичні препарати, зацікавлені в анотаціях до них писати більше, ніж потрібне, дозування, адже кожна пігулка – то гроші. Часто-густо гомеопатії створюють імідж падчерки офіційної медицини. Мовляв, є такий напрямок, але лікуватись довго, і жодних гарантій ніхто не дає. Ми всі виросли на традиційній медицині. І лише людина думаюча починає замислюватись, чи не шкідливі офіційні методи лікування. На щастя, все змінюється з часом. І пацієнти поступово починають шукати інші шляхи боротьби із хворобами. Один з таких шляхів – гомеопатія. Тож нехтувати цієї наукою не варто. А пацієнти, які після жахливих діагнозів все ж таки вирішили скористатись гомеопатичним лікуванням і подолали свою недугу, – краще тому підтвердження.
– Можливо, й так, адже часто доводиться чути, що офіційна медицина відвернулась від того чи іншого хворого, була, так би мовити, безсилою, а людина вижила, одужала наперекір усім негативним прогнозам…
Розмову вела Оксана ВЕРСТЮК
Фото Олега ШРАМКА
