Нормативними актами існуючого законодавства питання житлових та земельних відносин відрегульовані: Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 р. №2866-ІІІ, Земельним та Житловим кодексами України, Постановами Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 р. №502 " Про затвердження Порядку або зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян-юридичних осіб" і від 08.10.2002 р. № 572 "Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями". Згідно із земельним законодавством, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим. Так землі під багатоповерховими будинками належать, згідно зі ст.19 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови. У разі зміни цільового використання відповідно змінюється категорія земельної ділянки.
Статтею 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і ст.18 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2002 р. №572 "Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями" визначено , що власники квартир, наймачі та орендарі зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням.
В Україні діють також принципи земельного права, з них виділяється принцип цільового використання землі. Суть цього принципу в тому, що ні власник земельної ділянки, ні орендар не мають права міняти цільове призначення земельної ділянки на свій розсуд. Вони зобов'язані використовувати землі згідно з їх цільовим призначенням. Зміна цільового призначення землі допускається тільки в установленому порядку спеціально уповноваженими на це органами. Відповідно до Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землею територіальної громади міста покладено на міські ради. Тільки міська рада приймає рішення про передачу земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель.
Як відомо, Президент України підписав Земельний кодекс України, який вступив у дію з 1 січня 2002 року. Вимоги нового земельного законодавства докорінно змінюють регулювання земельних відносин в Україні з питань використання, власності та оренди землі. Так відповідно до цього кодексу суб'єктам підприємницької діяльності земельні ділянки надаються тільки в оренду або продаж у приватну власність.
Враховуючи, що використання земельної ділянки є платним, згідно із Законом України "Про плату за землю", кожен землекористувач, уклавши договір оренди на земельну ділянку, повинен сплачувати орендну плату, яка за-проваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.
На рівні органів місцевого самоврядування у місті Кіровограді діє Положення "Про порядок переведення житлових приміщень у нежитлове та надання дозволу на реконструкцію", затверджене рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 26.01.2000 р. №97, складеного відповідно до Житлового кодексу України, Закону України "Про основи містобудування".
Кожен громадянин або юридична особа, які вирішили займатися підприємницькою діяльністю в приватизованому приміщенні багатоповерхового будинку, повинні звернутися до міського голови із заявою про переведення житлової квартири на нежитлову і оформлення документів на земельну ділянку.
У разі оформлення договору оренди приміщення власника квартири з фізичною або юридичною особою орендар приміщення повинен звернутися із заявою про оформлення відповідних документів на приміщення і земельну ділянку. Термін оренди земельних ділянок визначається терміном договору оренди приміщення.
Загальновідомо, що земля є основним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави і є однією з підвалин матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування, повинна використовуватися економічно ефективно та екологічно безпечно. У зв'язку з тим, що громадяни та юридичні особи не звертаються до міської ради щодо оформлення документів на земельні ділянки, відбувається самовільне захоплення земельних ділянок, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земельних ділянок, розміри та їх кількість, самовільне ухилення від проектів землеустрою, подання недостовірної інформації щодо них, користування земельною ділянкою без правоустановчих документів. Перелічені вище дії громадян і юридичних осіб є порушенням законодавчих актів виконавчих органів і органів місцевого самоврядування, за яке порушники повинні нести цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
Григорій Литвин,
начальник управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин
