Йдеться про громадські туалети. Попри архітектурну схожість деяких українських міст з європейськими, якість і кількість цих санітарних точок абсолютно не дає помилитись щодо того, що ви – в Україні. Цікаво, що держава, вкладаючи кошти в реконструкцію історичних пам’яток, прагнучи підвищення туристичної привабливості міст і містечок, абсолютно не дбає про елементарні зручності. Недалеко пішов і бізнес: згадайте торговельні центри, куди ви ходите. Чи у всіх є приміщення відповідного призначення з відкритим доступом?
Центральна частина Кіровограда стає все привабливішою, а от кількість вбиралень абсолютно не відповідає людським потребам. За санітарними нормами громадські туалети повинні бути через кожних 500 – 700 метрів, тобто на одному квадратному кілометрі – щонайменше два. Якщо ж піти вулицею Карла Маркса від набережної Інгулу до, наприклад, вулиці Гагаріна, знайдемо лише одну вбиральню – у сквері Центральному. Теоретично існує ще одна – на території Центрального ринку, але чимало торговців звідти ходять до скверу, тому вважатимемо, що нарахували ми півтори одиниці.
На набережній Інгулу влітку – яблуку ніде впасти. Поряд з кожним об’єктом сезонної торгівлі стоїть синенька кабінка – біотуалет. Штука гарна, але лише кілька днів після встановлення. Згодом, судячи із запаху з найближчих кущів і закутків, популярність біотуалетів значно зменшується. А в холодну пору року їх зовсім прибирають.
Описаною проблемою віднедавна вирішила зайнятися міська влада. За дорученням міського голови Володимира Пузакова створено робочу групу, яка має надати пропозиції стосовно будівництва громадських вбиралень у Кіровограді. Цю ідею підтримали члени обласного осередку Всеукраїнської організації інвалідів “Союз організацій інвалідів України” і навіть висловили готовність обслуговувати вбиральні, а керівник осередку Сергій Подорожний увійшов до складу робочої групи. Завдання групи – розробити схему розміщення громадських вбиралень на конкретних земельних ділянках. Вона також визначить їх необхідну кількість, тип розміщення, придатність для інвалідів. Громадські вбиральні мають бути не гірші, ніж у провідних країнах. Володимир Пузаков – за те, щоби в туалетах обов’язково були гаряча й холодна вода, туалетний папір, одноразовий рушник, мило, дзеркало. Окрім того, громадські вбиральні – це додаткові робочі місця для людей з обмеженими фізичними можливостями.
Ольга ГРИДНЄВА
