Нині в Україні триває утворення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) – адміністративно-територіальних одиниць, створюваних відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Чималій їх кількості сприяють стати на ноги й зміцнитися різноманітні фонди й програми.
Одна з таких програм – проект Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE), яку реалізує міжнародна неурядова організація «Глобал Комьюнітіз» (Global Communities). На даний час консультативну й фінансову допомогу від програми отримують півсотні громад із п’яти областей, серед яких і Кіровоградська (учасниками програми є Новоукраїнська, Маловисківська та Бобринецька ОТГ, які пройшли жорсткий відбір до програми DOBRE). Невдовзі відбудеться іще один раунд відбору, у результаті якого учасниками DOBRE стануть іще 25 ОТГ.
Наприкінці травня журналісти з Харківської, Дніпропетровської та Кіровоградської областей відвідали в Тернопільській області Вишнівецьку й Теребовлянську ОТГ, які є учасниками програми DOBRE.
Сьогодення й старовина – поруч
Оглядини Вишнівецької ОТГ (існує з 13 вересня 2016 року), до якої входять смт Вишнівець і вісім навколишніх сіл, де мешкають майже дев’ять тисяч осіб, розпочалися не зовсім звично – з місцевої пожежної команди, яку утримує громада і яка обслуговує не лише її, а й половину Збаразького району. Про діяльність команди розповіли як самі пожежники, так і голова Вишнівецької ОТГ Володимир Кравець, за плечима в якого успішний багаторічний бізнесовий досвід (зокрема і як засновника й директора приватного агропромислового підприємства «Добрий самарянин»). Від нього гості й почули, що в приміщенні пожежної команди з часом заплановано створити центр безпеки, де перебуватимуть пожежна команда, швидка медична допомога й поліція.
По дорозі до загальноосвітньої школи в селі Старий Вишнівець очільник ОТГ окреслив користь від створення громади.
– За 2,5 млн гривень, які торік держава виділила нашій ОТГ на розвиток інфраструктури, ми перекрили три школи з чотирьох, які маємо, – зокрема зазначив він. – А до цього влада за 800 тисяч гривень спромоглася перекрити лише один спортзал у Старовишнівецькій школі! Знаходимо спільну мову з приватними підприємцями, фермерами щодо сплати податків. Через це ніхто не приходить до них з простягнутою рукою: вони справно платять податки, і за ці кошти ми розбудовуємо інфраструктуру громади…
У Старовишнівецькій школі журналісти побачили, що там йде ремонт спортзалу, відремонтовано актову залу й триває заміна вікон. Школа має значні досягнення: торік у Тернопільській області за результатами ЗНО вона посіла 14-те місце (з-понад більше 200 шкіл), її учні виборюють призові місця на олімпіадах обласного й усеукраїнського рівнів, у ній реалізовано кілька освітніх проектів, у яких взяли участь діти з різних шкіл громади. За кошти програми DOBRE для актової зали школи, яка одночасно є й конференц-залом громади, буде придбано необхідне обладнання, меблі, сценічне устаткування. А ще для цієї та інших трьох шкіл – проектори, екрани, мультимедійні дошки, обладнання для класів з хімії, біології тощо. Загалом, планів та реалізованих задумів для створення молоді хороших умов для навчання й відпочинку в громаді – багато.
І це також підтвердив сквер з алеєю ошатних каштанів, бічними каскадними й центральним водоспадами, зеленими моріжками, який постав на місці колишнього чагарника, та місцевий стадіон з дитячим і спортивним майданчиками. Кошти на створення скверу надали як «Добрий самарянин», так й інші місцеві підприємці, а із третьосортного стадіону зробив першокласний спортивний об’єкт, де грають у футбол і займаються спортом діти й дорослі, – «Добрий самарянин».
Від стадіону доріжкою через парк із кількасотлітніми деревами заступники керівника Вишнівецької ОТГ Віталій Рись та Сергій Волохатий привели журналістів на подвір’я волинського Версалю. Так у давнину називали Вишнівецький палац – архітектурну пам’ятку XVIII сторіччя загальнодержавного значення, площа якої – майже три тисячі квадратних метрів. Цей палац – резиденція останнього представника князівського роду Вишневецьких – Михайла-Сервація, а після його смерті 1744 року – шляхтичів Мнішиків.
Вишнівецький палац, у якому свого часу побували Оноре де Бальзак, Тарас Шевченко та інші видатні люди, разом із церквою Вознесіння Господнього (у підземеллях храму упокоєно близько 20 представників роду Вишневецьких), рештки монастиря Босих кармелітів – надзвичайно цікаві культурно-історичні об’єкти, які приваблюють туристів не лише з України, а й з-за кордону.
– Лаконічно і красиво, – зазначила Любов Шиян, співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля» (до нього входять 11 замків, серед яких і Вишнівецький палац) кандидат історичних наук, яка провела для гостей екскурсію палацом і навколо нього. – Про своїх земляків та українців загалом сказав Костянтин Вишневецький: «А ми ж бо ж є народом таким поштивим, що ми жодному народові на світі не поступимося. І ми впевнені, що ми кожному народові рівні шляхетністю». І це було сказано в далекому 1569 році. Отож шануймося, що ми – українці, у нас велична історія, у нас непросте сьогодення, але я впевнена, що в нас попереду – найкраще майбутнє…
Бізнес і туризм – важливі джерела поповнення бюджету
Після відвідин Вишнівецької ОТГ журналісти із Центральної та Східної України побували в гостях у Теребовлянській ОТГ, центром якого є стародавнє місто Теребовля, перша згадка про яке міститься в «Повісті минулих літ» (від 1097 року), де йдеться про Любецький з’їзд князів та історію осліплення теребовлянського князя Василька Ростиславича.
З огляду на поважний вік міста у центрі Теребовлянської ОТГ збереглося чимало архітектурних пам’яток минулого, про які йтиметься далі. А розповів гостям про ОТГ її голова Сергій Поперечний. Ця громада – найбільша в області й одна з найбільших в Україні. У ній – 25 сіл і місто Теребовля (загалом, 30 тисяч мешканців).
– Серед іншого маємо молодіжну міську раду – дорадчий орган, раду підприємців, плідно співпрацюємо з багатьма фондами й програмами, зокрема з програмою DOBRE, – розповів голова Теребовлянської ОТГ. – На території громади працюють чимало фермерів та підприємців, які поповнюють наш бюджет, є промислові підприємства. У нас видобувають і обробляють камінь-пісковик, виготовляють пінопласт, сухе знежирене молоко…
У цій громаді в чотирьох селах і місті Теребовлі діють п’ять центрів культури і дозвілля, де діють різноманітні гуртки (хореографічні, вокальні, мовні, спортивні, музичні тощо, а також розміщено бібліотеки), які відвідують як діти, так і дорослі. Ці центри створено в декількох колишніх клубах, але й інші не кинуто напризволяще: вони є філіями центрів, там постійно працюють інструктори, відбуваються різноманітні заходи. Така новаторська організація клубного життя є теребовлянським винаходом, який варто запозичити й іншим ОТГ.
Цікавою особливістю громади є те, що заробітна плата її посадовців залежить від того, як їх роботу оцінюють інші люди. Попрацював добре – отримуєш більше, полінувався – маєш меншу місячну платню.
Надзвичайно плідно працює місцеве комунальне підприємство «Туристично-інформаційний центр міста Теребовлі», директор якого Степан Зелінський провів для гостей-журналістів екскурсію найбільш видатними пам’ятками старовини Теребовлі та її околиць. У приміщенні центру є магазин із сувенірами, різноманітною довідковою туристичною продукцією, музей-майстерня, де відвідувачі власними руками можуть виготовити собі сувеніри. Працівники центру розробляють і проводять екскурсії визначними місцями не лише Теребовлянської ОТГ, а й далеко поза її межами. Тож історична спадщина є вагомим джерелом поповнення бюджету громади.
– Про Теребовлю відомо з 1097 року, але виникла вона, звичайно, раніше, – розповів Степан Зелінський на початку ознайомлення гостей з головними історичними пам’ятками міста. – У 2016 році її визнано одним з переможців проекту «Сім чудес України»…
Неподалік від Теребовлі, на плоскогір’ї, знаходяться рештки Підгірянського монастиря-замку. Спочатку Підгірянський монастир був дерев’яним, укріпленим навколо частоколом та високим земляним валом і відігравав роль значного форпосту на кучманському шляху кримських татарів. Зараз там збереглися рештки келій, приміщення, де була монастирська обсерваторія, огорожа монастиря. А також височить збудована вже в наші дні церква.
Після монастиря директор Туристично-інформаційного центру Теребовлі провів для гостей екскурсію візитівкою міста – Теребовлянським замком, що є складовою частиною Національного заповідника «Замки Тернопілля». Історія теребовлянських укріплень сягає своїми коренями у часи княжих міжусобиць, коли Теребовлею, княжою столицею, володів нащадок великого князя Ярослава Мудрого Василько Ростиславович. Уже тоді на Замковій горі, що здіймається над місцевістю на 50 м і омивається водами потічка Печенія, було засноване трикутне давньоруське городище. У 1341 році після переходу Теребовлі під владу Польщі в південній частині Замкової гори було закладено фундамент для майбутніх кам’яних укріплень. Тоді ж у скалі висікли колодязь глибиною близько 45 м. Згодом замок то руйнували загарбники, то відбудовували його володарі. Сьогодні доволі добре збережені рештки замку вражають своєю монументальністю, а мандрівка ним захоплює навіть бувалих мандрівників.
І наостанок Степан Зелінський показав гостям один з двох місцевих віадуків – арковий залізничний міст, прокладений через яр ще в XIX сторіччі (хоча історичних пам’яток у Теребовлі ще чимало, однак оглянути їх за короткий час неможливо). У Західній Україні є лише п’ять віадуків, два з яких – поблизу Теребовлі. Гості побачили більший – дев’ятиарковий дугоподібної форми більше 100 м завдовжки та близько 30 м заввишки. Його проектуванням займались інженери з Італії, а будували вручну місцеві майстри із сірого каменю з найближчого кар’єру.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Ольги ТКАЧЕНКО
