Журналісти з Кіровоградської та Черкаської областей побували в Естонії також і у своїх колег – у редакціях Естонської суспільної телерадіокомпанії (ERR), де зустрілися із журналістом ERR паном Тоомасом Сільдамом, головними редакторками ERR Radio-4 пані Джулією Балі й телеканалу ETV+ пані Катериною Таклая, а також у редакції газети «Ярва театая» в містечку Пайде. Про це видання нам розповів і провів екскурсію його редакцією фотокореспондент, родина якого походить з України, відомий в Естонії фотомайстер Дмитро Котюх.
Російською мовою – не про Росію
Суспільна телерадіокомпанія – суспільно-правовий медіахолдинг, який отримує кошти на свою діяльність із державного бюджету (35 мільйонів євро на рік) і не транслює ні комерційної, ні політичної реклами. Значна частина створених там програм спрямована на протидію брехливій пропаганді з Російської Федерації, яка в тій країні є одним зі стовпів великодержавної шовіністичної політики як щодо країн колишнього СРСР, так і демократичного світу загалом. Аби дати об’єктивну картину естонського життя й світу передусім для росіян, що мешкають в Естонії, та російськомовних громадян країни, у ERR створено російськомовні радіостанцію ERR Radio- 4 й телеканал ETV +.
– Найпопулярніші програми й теми на нашому суспільному телебаченні – передача «Очевидець», де в дещо скандальному ключі висвітлюють актуальні проблеми, новинні програми, зокрема «Актуальна камера», – розповів Тоомас Сільдам. – Є в нас й ігрові шоу, на яких відомі люди відповідають на запитання, пов’язані з Естонією. Дуже популярною є програма на екологічну тематику, а також «Міжнародна панорама». На замовлення міністерств (екології, освіти тощо) телеканали ERR створюють деякі програми й отримують за це кошти. Ці гроші й бюджетне фінансування загалом забезпечують повноцінне функціонування ERR. Хоча якби було більше, то ми могли б, наприклад, мати власного кореспондента в Україні й без посередників висвітлювати те, що у вас відбувається, зокрема війну з російськими найманцями…
На час створення російськомовної радіостанції в суспільному медіахолдингу ERR уже існували три естонськомовних радіостанції (перша – головна й найпопулярніша радіостанція холдингу, друга транслює класичну музику й концерти, третя – молодіжне радіо), тому її творці, недовго думаючи, назвали її четвертою (нині ж у холдингу – п’ять радіостанцій).
– За даними рейтингу, наша радіостанція, – зазначила Джулія Балі, – багато років є № 1 для російськомовних в Естонії. Звичайно, боремося за цей рейтинг з приватними російськомовними радіостанціями, конкуруємо, вигризаємо, якщо можна так сказати, свій рейтинг. Сімдесят відсотків нашого радіоефіру – тексти й тридцять – музика (джаз, класика, сучасна, фольк, інді, рок). Наша ефірна аудиторія – 33–34 відсотки від усього російськомовного населення країни, а середній вік слухачів – 56 років, починають же нас слухати з 35–40 років. З недавнього часу ми приділяємо все більше уваги інтернет-прослуховуванню, усе більше зростає зацікавлення слухачів до подкастів і все менше людей слухає прямий ефір, але збільшується кількість тих, що слухають у повторі чи подкасті…
Транслюють на Radio-4 програми й іншими мовами – білоруською, грузинською, чуваською, татарською, азербайджанською, татарською, вірменською, а також російською, яка присвячена життю єврейської общини. У цих програмах ідеться про культурне життя громад нацменшин. Є й україномовна програма «Червона калина» (в ефірі вона – уже 28 років), яка виходить раз на тиждень, а веде її всі ці 28 років Олена Олександрівна Хусаїнова.
В ефірі радіостанції – чимало політичних програм, зустрічей з місцевими діячами, зокрема двічі на рік – із Президентом Естонії: на 1 травня й під Новий рік. У програму «Особливий погляд» запрошують політиків рівня депутатів Рійгікогу, голову опозиційної партії, Прем’єр-міністра, а також незалежних оглядачів.
– Жоден з кандидатів на будь-яких виборах за 40 днів до них не може з’ялятися в ефірі, – зазначила головна редакторка Radio-4. – Цього вимагає закон. Зберігаємо баланс при запрошенні політиків від різних політичних сил. Намагаємося щосезону тішити своїх слухачів одним-двома новими шоу. Маємо прямий зв'язок зі слухачами як за допомогою соцмереж і електронної пошти, так і звичайних листів. Наше радіо має свій сайт, яким разом із соцмережами займається окрема людина...
Одним із законів, що регулює роботу російськомовного телеканалу ETV+ суспільного медіаконцерну ERR, є мовний закон. Згідно з ним, усе, що показує телеканал, має бути доступним і державною, тобто естонською, мовою. Відповідно, все, що йде не в прямому ефірі, зокрема фільми, заздалегідь записані передачі, повинні мати субтитри естонською мовою. На що йде значна частка видатків телеканалу. У прямому ефірі цього робити вже не треба.
– Телеканал ETV+ невеликий, тож наші фінансові можливості обмежені. Коли запрошуємо в ефір гостей, естонців і росіян, то бажано, щоб усі вони говорили російською. Але можуть не всі, тому залучаємо перекладача. Експертам, які з’являються в телеефірі, ми не платимо, бо якщо заплатимо одному, то захочуть й інші. А грошей, як я вже сказала, – у нас обмаль. Можемо хіба що оплатити квиток на потяг чи ночівлю, хоча в Естонії невеликі відстані й потреби в ночівлі майже не виникає, – розповіла Катерина Таклая. – Великі телешоу не можемо знімати і через брак фінансування, і через особливості естонського темпераменту: «розгойдати» наших гостей на якісь емоції майже неможливо. До того ж в Естонії кожен другий – родич чи знайомий, от і не хочуть люди говорити зайвого... Торік ми зняли двомовний серіал про змішану естонсько-російську сім’ю. Його дивилася й молодь. Можливо, і тому, що половина фільму була естонською мовою. Наші ведучі, згідно з внутрішніми правилами ERR, не можуть вести якихось публічних заходів, акцій, бо це впливатиме на їхню об’єктивність при висвітленні подібних чи тих же тем у телеефірі.
Газети по два євро, міністр без охорони й триденне естонське віче
Подорож у містечко Пайде, яке знаходиться в центрі Естонії, принесла українській делегації зустрічі з журналістами тамтешньої газети «Ярва театая» (що можна перекласти українською мовою як «Вісник повіту Ярвамаа»), екскурсоводом по якій став місцевий фотокореспондент українського походження Дмитро Котюх, зустріч із міністром державного управління Естонії Яаком Аабом, який завітав у Пайде на щорічний Естонський фестиваль думок (по-естонськи Arvamusfestival), а також відвідини цього фестивалю.
Редакція газети «Ярва театая» розміщена на другому поверсі двоповерхового будинку й складається з багатьох великих світлих приміщень включно з такою собі приймальнею, де відвідувачів приймає привітна секретарка, а також великою терасою з розлогими деревами під нею, на яку можна вийти з однієї із кімнат редакції. Працюють тут 12 осіб, п’ятеро з яких – журналісти, інші – технічні працівники. Газета – одне із п’яти регіональних видань, які разом з найтиражнішою (600 тисяч примірників одного номера) талліннською щоденною газетою Postimex («Листоноша») входять до одного медіахолдингу.
– «Ярва театая» виходить тричі на тиждень тритисячним накладом, – розповів Дмитро Котюх. – Окрім цього, у нас є тижневі додатки для молоді, пенсіонерів, сільських жителів, а також протягом року виходять іще один-два тематичних випуски. Головну газету повіту можна придбати вроздріб (вартість примірника – 1,39 євро), а також передплатити, як і її електронну версію. Оперативна інформація спочатку з’являється в електронному варіанті газети, а потім – у друкованому. Коли в Пайде чи повіті Ярвамаа відбувається щось особливе, то підготовлений працівниками «Ярва театая» матеріал публікують і в Postimex…
Основна газета, як і її додатки, – багатосторінкові й повністю кольорові, з багатьма фотографіями й великою кількістю комерційної реклами (коштують примірники додатків у середньому два євро). Виявляється, що саме реклама дає виданню той фінансовий запас, завдяки якому вона існує. У містечку, як і в повіті загалом, люди полюбляють замовляти в газеті платні привітання з днями народження, співчуття з приводу кончини людини та всілякі спомини про рідних. Ну, хоч у чомусь естонці й українці – подібні!..
Щороку на території старовинної фортеці в Пайде відбувається кількаденний Естонський фестиваль думок (Arvamusfestival). На цих декілька днів там створюють криті й відкриті майданчики для дискусій на різноманітні актуальні для країни теми. Участь у цих дискусіях беруть політики, члени уряду, громадські активісти, звичайні люди. Думки й висновки, висловлені на фестивалі, згодом втілюють у життя як на рівні місцевих самоврядувань, так і парламенту й уряду. Ми теж побували на фестивалі, послухали декількох промовців (у перекладі з естонської на російську Артура Аукона) і оглянули більшість із майданчиків, а також руїни замку та його відреставровану центральну вежу.
А в перерві між усім цим зустрілися в місцевому професійно-технічному училищі з міністром державного управління Естонії Яаком Аабом, який приїхав на фестиваль автівкою без жодної охорони й ескорту. Він – уже багато років в естонській політиці, неодноразово обіймав міністерські посади.
– Сьогодні ви, наші гості, – у Пайде, де щороку відбувається Естонський фестиваль думок, – звернувся до нас пан міністр. – У дебатах беруть участь політичні партії, політики, чиновники, підприємці, журналісти, усі охочі. Це – велика триденна робота розуму. Я теж братиму участь в дебатах щодо регіональної політики, хоча як міністр державного управління відповідаю приблизно за половину роботи Міністерства фінансів Естонії. Це – планування, нерухомість держави, самоврядування, регіональна політика, підряди, державна бухгалтерія: у нас в Естонії у державних установах, міністерствах немає бухгалтерій, є одна – центральна. Багато хто дивується, коли дізнається про це. Працівники цієї бухгалтерії можуть знаходитися де завгодно в країні: сучасні інформаційні технології дають їм можливість виконувати свою роботу на відстані.
Ми в Естонії постійно шукаємо місця, де можна працювати ефективно і з меншими витратами…
Яак Ааб розповів чимало про особливості естонського врядування. Наприклад, у виборах використовують не лише партійні списки, а й просто виборчі списки безпартійних під будь-
якою назвою. У деяких місцевих самоуправліннях є міський голова, віце-мер, а є ще політичне правління, яке не займається щоденною господарською діяльністю. Рівень безробіття в Естонії на даний час – приблизно сім відсотків. Існує страхування від нього, а кошти на випадок безробіття сплачують як працедавці, так і працівники. При звільненні з роботи людина перших пів року отримує 60 відсотків від своєї попередньої середньої заробітної плати (якщо більше п’яти років відпрацювала), а потім – 40 відсотків пів року, після цього – уже меншу допомогу. Однак не менше прожиткового мінімуму.
Цікавим було запитання до міністра щодо пільг. Із цим в Естонії не густо: ні в депутатів парламенту, ні в суддів чи представників інших професій пільг чи величезних пенсій немає. Хоча залишилися ще в деяких регіонах пільги для вчителів естонської мови та поліцейських, але зараз відміняють спеціальні пенсії для тих же поліцейських і рятувальників. А от за новонароджену дитину держава цілих півтора року платить середню заробітну плату в країні! І вже тільки через цих півтора року – виплату на дитину. Також сімейним лікарям і вчителям, які їдуть працювати в село, виплачують значну одноразову суму грошей.
Беручи до уваги роль Естонського фестивалю думок у житті країни, неважко було здогадатися, що громадські організації відіграють там вагому роль. В Естонії узаконено, що муніципалітети наймають громадські організації для надання різних послуг. Бо їх члени не лише виконують якісно певну роботу, а часто знають її найкраще. Іще до заснування фестивалю думок у країні міркували над тим, що б таке організувати, аби якомога більше людей могли висловитися і щоб їх почули. І придумали дещо суто естонське: аби почути думку громадянського суспільства, почали влаштовувати публічні зустрічі в підвалах колишніх замків. Тепер, згідно з естонським законодавством, законопроєкти мають обов’язково пройти етап консультацій із цим суспільством. А ще в країні існує Спілка естонських недержавних організацій, члени яких є експертами різних міністерств.
Матеріал підготовлено в межах реалізації спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру Східного партнерства.
(Далі буде)
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
