Учитель Кіровоградської школи №16 Сергій Савенко став переможцем обласного туру Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-2016" у номінації "Захист Вітчизни". Нині він готується до фіналу, що відбудеться в Луцьку у два етапи – в березні та квітні.
Про вчителя, який викладає предмет "Захист Вітчизни" й фізкультуру, кіровоградські журналісти вже розповідали торік, коли він разом з колегами зі школи-інтернату і шкіл №№ 26 і 35 реалізував ідею міського управління освіти та її очільниці Лариси Костенко викладати основи військових і медичних знань у старшокласників не півтора уроку на тиждень, а протягом цілого дня раз на місяць.
Найбільш вдало це вийшло в капітана запасу Сергія Савенка – учителя з 25-річним стажем, який закінчив факультет початкової військової підготовки Чернігівського педагогічного університету.
Тиснучи руку Редутові, не можна лишатися байдужим до долі Батьківщини
– Сергію Івановичу, розкажіть, будь ласка, докладно про суть нововведення у викладанні основ військової й медичної справ.
– Торік у межах державної програми викладати предмет "Захист Вітчизни" у юнаків-десятикласників по-новому почали в нашій школі я та вчитель Олег Капчеля у школі-інтернаті (для дівчат з усіх шкіл міста запровадили медико-санітарну підготовку у школах № 26 і № 35), – розпочав свою розповідь кореспондентові "ВГ" Сергій Савенко.
– Цьогоріч проект "Майбутній захисник Вітчизни" запущено вже не лише в десятих класах, а й в одинадцятих. У нашій школі до мене й мого колеги Анатолія Самбура на заняття приходять учні з 19 шкіл і кібернетико-технічного коледжу, де протягом одного дня на місяць займаються по шість-сім уроків. Названий проект – суто кіровоградський. Я радо взявся за його реалізацію, бо постійно шукаю максимально ефективні шляхи в роботі. Його корисність уже доведено: не змінюючи програми, кількості навчальних годин, ми маємо змогу поєднати протягом одного дня і навчання, і закріплення вивченого на практиці. Якщо дитину, наприклад, учити їздити на велосипеді по десять хвилин щодня, то вона нешвидко самостійно поїде. А от якщо цілий день, то результат буде набагато кращим.
Згідно з програмою викладання предмета, уроки в нас починаються з виконання Державного гімну України. Теорія чергується з практикою, в осінньо-зимовий період – це в основному вогнева й медико-санітарна підготовка в класі. Та щойно погодні умови дають змогу вийти на тактичне поле – цілий день присвячуємо тактичній підготовці, прикладній фізичній підготовці, складанню нормативів. Це мені як учителеві дає більше можливостей і навчити, і побачити, як учні закріплюють навички, і отримати певні результати.
Заняття відбуваються як на території школи, так і на валах, розташованих неподалік. Коли ми з учнями виходимо на тактичне поле в яру поблизу школи № 32 для проведення тактичної підготовки, то проходимо пересіченою місцевістю, на якій відпрацьовуємо рух підрозділу на марші. Обов’язково минаємо цвинтар поруч з лікарнею, де поховано близько п’ятдесяти тисяч військовополонених і цивільних кіровоградців, розстріляних і замучених нацистами під час окупації міста. Багато учнів ніколи раніше там не бували, бо цвинтар знаходиться осторонь битих стежок. А повертаючись із занять, проходимо повз Алею слави, відкриту на честь загиблих у зоні АТО мешканців нашої області. На ній діти бачать також і портрети випускників зі своїх шкіл. Таким чином учні не лише навчаються основам військової справи, а й дізнаються про гіркі сторінки нашої історії, подвиги земляків.
Багато випускників, яких я навчав, зараз перебувають у зоні проведення АТО, один із них загинув. Це – Сергій Гришин, старший солдат 3-го окремого полку спецпризначення. Готувати хлопців треба і психологічно, щоб вони розуміли, що таке війна, що потрібно не просто бігти в атаку, а бути всебічно розвиненим – знати й тактику, і вогневу підготовку. Та ж стройова підготовка також необхідна, бо привчає до відчуття ліктя товариша, дисципліни і злагодженості.
– Цікавий проект, однак усе ж виникають сумніви. Учні займаються лише раз на місяць, чи не забувають вони вивчене до наступних занять?
– Хоча між заняттями місяць перерви, та я розробив інтерактивні програми, з допомогою яких не втрачаю контакту зі своїми учнями. Завдяки адміністрації нашої школи, зокрема її директору Марії Міщенко, яка обладнала кабінет предмета "Захист Вітчизни" за найновітнішими вимогами, у нас є вихід як в Інтернет, так і локальна мережа. Щотижня учні надсилають на електронну адресу кабінету свої роботи (щоразу після занять вони отримують завдання на місяць), а я їм в онлайн-журнал виставляю за них оцінки – і вони їх бачать. Таким чином навчальний цикл не переривається. У класі працюємо навіть з програмами, які використовують у військових вищих навчальних закладах для контролю знань та вивчення нового матеріалу.
– Це, певно, лише одна з ваших новацій…
– Працюючи у школі з 1990 року, давно зрозумів, що наше суспільство, врешті-решт, прийде до необхідності підняття престижу армії і предмета "Захист Вітчизни". От тільки дуже прикро, що це відбулося лише після російської агресії й війни на сході України. При описаній вище формі роботи діти отримують стільки навичок і знань, скільки не отримали б їх в іншому випадку. Маємо можливість виділити час на зустрічі з військовими 3-го окремого полку спецпризначення, який можемо вже називати своїми шефами. Місяць тому, під час вивчення розділу "Вогнева підготовка", дуже доречним став їхній візит, коли вони принесли показати хлопцям новітнє озброєння спецпризначенців. Його ще ніхто не бачив, декілька екземплярів лише нещодавно надійшли в полк. Військовики ознайомили з ним учнів, ті навіть потримали його в руках. Усі зустрічі з військовими записуємо на відеокамеру, аби показати тим старшокласникам, яким не пощастило потрапити на них.
За майже півтора року реалізації проекту "Майбутній захисник Вітчизни" у День Збройних сил України та на інші військові свята запрошуємо до наших учнів не лише військових, а й представників наукової приватної організації "Герц", яка проектує й виготовляє мультимедійні тири для спеціалізованих підрозділів та безпілотні літальні апарати. Тож маємо міцне поєднання школи, військової частини й наукової організації. Завдяки цьому готуємо не просто майбутніх бійців, а всебічно розвинених людей.
Тісно співпрацюємо з командиром одного із загонів 3-го окремого полку спецпризначення Героєм України із позивним Редут, який певний час був керівником операції з оборони Донецького міжнародного аеропорту. Він приходить до нас, спілкується з учнями. Уявіть собі його патріотичний виховний вплив на хлопців: спочатку я демонструю передачу про нього, а потім вони бачать героя перед собою, слухають його й тиснуть йому руку.
Важливо все – і уніформа, і наполегливість, і авторитет наставника
– Чи пізнають хлопці на заняттях ази першої медичної допомоги і чи обов’язково на уроки приходити у військовому одязі?
– До програми підготовки юнаків входить і військово-медична підготовка. Завдяки комплексній програмі хлопці в теплу пору року цілий день перебувають на тактичному полі, де навчаються й невідкладній медичній допомозі під час бою, способам евакуації поранених. Вони мають навчитися накладати джгут, порятувати пораненого від больового шоку, знати психологічну складову: підповзаючи до пораненого, потрібно одразу забрати його зброю, бо під дією больового шоку той може вистрелити. Наприкінці курсу навчання одинадцятикласники виїздять на полігон для стрільби бойовими набоями з автомата Калашникова. Там же вивчають матеріальну частину не лише автомата, а й кулемета, гранатомета, пістолета, снайперської гвинтівки.
Військова форма на уроці "Захист Вітчизни" є обов’язковою як для військового керівника, так і для учнів. Я вдячний їхнім батькам, що вони переважно відгукуються на прохання придбати уніформу своїм синам. Перебування в однострої має великий вплив як на них, так і на всіх учнів нашої школи, в якій відбуваються навчання. Одного разу трапилася дуже показова ситуація: ми стояли на стройовій підготовці в коридорі школи, а в цей час ішли в їдальню на сніданок учні молодшої школи. Вони сприймають старшокласників як військових, тож зупинилися, чемно привіталися, із захопленням дивлячись на них. Хлопці ж одразу випрямили спини, зрозумівши, як до них ставляться.
Форма може бути різною, хоча батьки декількох шкіл, як-от №№ 21, 22, замовили для всіх юнаків однакову – і це добре, бо однострій також дисциплінує. До того ж, у ньому зручно відпрацьовувати пересування на полі бою, переповзання, перебіжки. Старшокласники у нас працюють як солдати, котрі проходять курс молодого бійця.
– Зважаючи на війну в Україні та необхідність піднесення на вищий рівень військово-патріотичної підготовки, кількість уроків предмета "Захист вітчизни", напевно, слід збільшити.
– Збільшувати треба, але як учитель я розумію, що це дуже важко зробити, бо якщо віддати їх на предмет "Захист Вітчизни", то з якогось їх треба зняти. На сьогодні наша школа йде іншим шляхом, запропонувавши створити профільний військово-спортивний клас, у якому на військовий предмет буде виділено більше годин. У випадку втілення цієї пропозиції я викладатиму у військово-спортивному класі і фізкультуру, і "Захист Вітчизни". Та це для мене не щось нове, адже зараз в 11-А викладаю у хлопців і фізкультуру також. Проводжу заняття у військовій формі, лише взуваю кросівки замість берців. Займаємося не просто фізкультурою, а прикладною фізичною підготовкою (а це – силова підготовка, гімнастика, легка атлетика, ігрові види спорту). Адже в кінці 11-го класу будуть навчальні польові збори, один з нормативів яких – трикілометровий марш-кидок, його результат визначають за учнем, що прибігає останнім. Хлопці вже звикли до того, що в нас воєнізована фізпідготовка, і це їм також подобається.
– Старшокласники – особливі учні, довіру й повагу яких завоювати нелегко…
– Мої учні багато чого й мене навчають, ознайомлюють з інтерактивними програмами (наприклад, школярі з восьмої школі вирахували, скільки потрібно коштів для матеріального забезпечення нашої армії). Я для них не стільки вчитель, як командир, бо це – і вчитель, і батько, і наставник, той, на кого вони хочуть бути схожими, як я прагнув бути схожим на свого командира в армії. І теперішні, й колишні учні добре відгукуються про мою роботу у своїх записах на сайті нашого кабінету предмета "Захист Вітчизни", і це мене надихає. Значить, правильним шляхом іду. На мою думку, проект "Майбутній захисник Вітчизни", який ми запровадили торік, дає паростки. Його учасники вже зовсім інакше, з любов’ю, шаною й повагою, ставитимуться й до Збройних сил України, і до своє Батьківщини.
– Тепер дійшла черга, власне, до конкурсу.
– Всеукраїнський конкурс "Учитель року" проводять уже 21-й рік. Цьогоріч уперше за весь час існування конкурсу до його програми включено номінацію "Захист Вітчизни". До відбірного етапу обласного етапу дійшли восьмеро вчителів нашого предмета, а до фіналу – п’ятеро. Фінальний етап пройшов на базі школи № 16, де створено відповідні умови. Уроки фіналісти проводили в незнайомих десятих класах. Висловлюю щиру вдячність директорові школи № 21 за розумних і вихованих учнів та їм самим, яким у день конкурсу припало йти до нашої школи на предмет "Захист Вітчизни". Вони чудово впоралися із завданнями, допомагали всім конкурсантам своїми знаннями, поведінкою, відповідальністю, з честю "вистояли" всі п’ять уроків. Усі вчителі-конкурсанти дуже вдячні їм за це.
Було й те, чого раніше не застосовували на конкурсах, – захист проекту. Його тему конкурсанти отримували напередодні: сьогодні одержали, а завтра мали вже захищати. Те саме з уроком: сьогодні дізналися назви тем, а завтра їх треба було вже проводити. Дуже велику увагу на обласному етапі конкурсу було приділено, у тому числі й у нашій номінації, інформаційними технологіями, тому, наскільки вміло вчитель користується ними на заняттях. Для мене це вже не було чимось новим, бо п’ять років застосовую в навчанні мультимедійні, інтерактивні програми. Сподіваюся, що набутий за багато років учителювання досвід допоможе мені гідно представити Кіровоградщину в номінації "Захист Вітчизни" у фінальній частині Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-2016".
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Олега ШРАМКА
та із сайту кабінету предмета "Захист Вітчизни" школи № 16
