Дизентерія — гостре інфекційне захворювання, що вражає шлунково-кишковий тракт і переважно дистальний відділ товстої кишки і проявляється болючою дефекацією, загальною симптоматикою інтоксикації, а також рідкими випорожненнями з домішками гною і слизу.
Дизентерію виявляють практично у 50 відсотків дітей старше одного року, які захворіли на гостру кишкову інфекцією. Захворювання викликають бактерії з роду шигел, які є грамнегативними організмами. В умовах зовнішнього середовища дизентерійні мікроби можуть зберігатися протягом тридцяти – сорока п'яти діб. Під впливом температури 100 градусів шигели гинуть миттєво, при шістдесяти градусах — через тридцять хвилин, а в калових масах вони гинуть через кілька годин. Бактерії дуже чутливі до різних дезінфікуючих засобів.
Механізм передачі, як і в інших кишкових інфекцій, — фекально-оральний. Шигели поширюються за допомогою зараженої їжі, інфікованої води, велике значення мають мухи, які переносять на своїх лапках велику кількість мікроорганізмів. Раніше дизентерію називали «хворобою брудних рук», бо такий шлях передачі як раз і є найбільш характерним для дітей молодшого віку, а от у старших дітей найчастіше зустрічається харчовий шлях проникнення інфекції.
Дизентерія може протікати як у вигляді поодиноких випадків, так і цілих спалахів, при цьому вражаючи велику кількість людей. Хвороба виражено сезонна, з піком захворюваності в серпні – вересні.
Протягом перших діб частина мікробів, яка потрапили в шлунок, — гине, а ті, що вижили, проникають в нижні відділи кишечнику, де відбувається їхнє розмноження і розвиток. Мікроби розмножуються, при цьому виділяючи токсин, який всмоктується в кров і починає впливати на центральну нервову систему, стінки судин, порушується обмін речовин, спостерігається токсичне ураження печінки, а також інших систем і органів. Крім цього, унаслідок життєдіяльності мікробів відбувається ураження слизової оболонки товстого кишечнику.
Найчастіше після проведення необхідних лікувальних заходів настає повне одужання, проте іноді мікроби здатні доволі тривалий час зберігатися в клітинах кишечнику, унаслідок чого можливий рецидив захворювання
Дизентерія можлива як у хронічній, так і в гострій формі. Інкубаційний період доволі короткий — від 1 до 7 діб (частіше два-три дні). Гостра форма починається через 24–48 годин з моменту зараження.
Основні прояви гострої дизентерії:
- температура тіла підвищується (у дітей — до 40 градусів);
- на початку захворювання можуть бути короткочасні водянисті випорожнення, іноді їх кількість доходить до 10–30 разів на добу;
- у калових масах є домішки великої кількості крові, слизу, а іноді і гною. Саме домішка крові в калі (вказує на виразку слизової оболонки кишечнику) дає змогу відрізнити дизентерію від інших гострих кишкових інфекцій;
- болісні позиви на дефекацію, дуже хворобливі відчуття після і під час дефекації в області ануса.
У разі якщо захворювання триває більше трьох місяців, діагностують хронічну дизентерію, яка може бути безперервною або з періодичними загостреннями.
Наслідки і ускладнення дизентерії:
- зневоднення буває доволі рідко, переважно при гастроентеричному варіанті перебігу захворювання, якому властиві рясні водянисті випорожнення;
- випадання прямої кишки. Унаслідок болісних частих випорожнень з анального отвору може випадати частина прямої кишки;
- кишкова кровотеча. При великих виразках слизової оболонки кишечнику можливий розвиток кишкової кровотечі. Цей стан вимагає негайної госпіталізації ;
- гамолітико-уремічний синдром. Даний стан характеризується ураженням нирок з подальшим розвитком гострої ниркової недостатності.
Лікування дизентерії
Дизентерію можна лікувати як у стаціонарі, так і в домашніх умовах. Обов'язковій госпіталізації підлягають маленькі діти, хворі з важкими формами, а також пацієнти, що мають хронічні захворювання. У перші дні хвороби потрібно дотримуватись постільного режиму тільки хворим із середньої тяжкості і тяжкими формами дизентерії.
Харчуванню хворих потрібно приділити особливу увага. При цьому необхідно вважати вираженість колітичного синдрому і важкість перебігу хвороби. При наявності блювоти протягом перших десяти – дванадцяти годин показано голодування з рясним питвом. Приймати їжу необхідно дрібно, 4–5 разів на день.
Медикаментозне лікування дизентерії призначає тільки лікар після проведення необхідних досліджень. Профілактика дизентерії безпосередньо пов'язана з проведенням санітарно - гігієнічних заходів у громадських місцях і дотриманням загальноприйнятих правил особистої гігієни.
НМЦ ЦЗ та БЖД Кіровоградської області
