Слово «конфлікт» має витоки від латинського conflictus – сутичка, протиборство. В такому узагальненому сенсі до цього поняття можна віднести досить широке коло явищ: конфліктують вода і вогонь, птах і земне тяжіння. Може конфліктувати комп’ютерне обладнання (при несумісності деяких компонентів) чи його програмне забезпечення (при установці сканера перестає працювати принтер). Конфлікт може бути станом психіки однієї людини – тоді це буде внутрішньоособистісний конфлікт (несумісність ролей, життєвих позицій та цінностей «всередині» однієї особи). І вже зовсім очевидно, що конфлікт може проявлятись в міжлюдських стосунках, при взаємодії в тому числі й з колегами по роботі, з керівниками і підлеглими, якщо ми беремо до уваги аспект ділового спілкування.
Явища конфліктного характеру складають окрему галузь життя кожної людини. Скоріше це навіть не галузь, а окрема країна: населення достатньо різнобарвне – від опонентів до супротивників, навіть ворогів. Хтось стикається тут з «антиподами», з незрозумілими «інопланетянами» – всі вони називаються «конфліктантами». Населення країни Конфлікту не постійне, емігрантів багато, але є і відверті патріоти, котрі майже не виїжджають за кордон.
Клімат в Конфлікті достатньо суворий: кидає то в жар, то в холод; сейсмічна активність підвищена – суцільні потрясіння; рельєф місцевості – складний: можна загрузнути в болоті Нерозуміння, втопитись у морі Проблем.
Отримати в’їздну візу в країну Конфлікту достатньо легко, навіть проти бажання чи випадково, та от з виїздом виникають проблеми. Іноді усвідомлення, що людина опинилась на території Конфлікту приходить достатньо пізно – тоді проявляється цілковита непідготовленість існування в цій країні.
Отже, дуже важливо знати і орієнтуватись у правилах поведінки, традиціях країни Конфлікту, вміти протистояти пасткам та небезпеці, керувати собою і власними діями у просторі Конфлікту. І особливо подібних знань та навичок потребують ті, чия професія – представляти державу, реалізовувати державну політику на місцях – державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування та інші особи, уповноважені на виконання функцій держави. Напруженість роботи, пов’язана з відповідальністю та інтенсивністю, спілкування з багатьма людьми, окремими громадянами, що приходять зі своїми скаргами, робота в умовах неоднозначної політичної ситуації – все це та багато чого іншого готує сприятливий ґрунт для виникнення різноманітних непорозумінь, суперечок, інших явищ конфліктного характеру.
Саме з цією метою – надати знання й навички конструктивно долати конфлікти – в державному навчальному закладі «Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій Кіровоградської обласної державної адміністрації» проводяться тренінги з конфліктології в рамках підвищення кваліфікації різних категорій кадрів державного управління.
Зрозуміло, що впровадження в практику підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державного управління проблематики конфліктологічного спрямування дозволяє підвищити рівень професіоналізму і психологічної культури особистості, сформувати позитивний імідж осіб, уповноважених на виконання функцій держави в очах пересічних громадян, певним чином «знімати» і соціальну напруженість у суспільстві.
Необхідність подібного підвищення кваліфікації зумовлена й тим, що сама обстановка навчання, вільного спілкування з колегами дозволяє подивитись на конфлікти з іншого боку, в спокійних умовах, не втягуючись у конкретний конфлікт побачити можливості й переваги конструктивного долання різних конфліктних явищ. Для прикладу можна навести різнобічне ставлення до наслідків виникнення певного конфлікту: сутичка, скандал – викриття, розв’язання проблеми; руйнування стосунків – побудова нових стосунків; втрата віри в себе – самоствердження; зрада, втрата друзів – виявлення справжніх стосунків; стрес, хвороби – емоційна розрядка; відчуття образи – краще пізнання себе; розвал колективу – виявлення спільників, об’єднання та багато іншого. Саме вміння побачити іншу, позитивну сторону конфлікту, сприйняття конфлікту як шляху до розвитку іноді й не вистачає для формування конструктивної позиції конфліктуючих сторін.
Існує принаймні три способи розв’язання конфліктів: силове рішення (боротьба, що призводить до виграшу чи програшу); роз’єднання сторін (відхід, відмова від розв’язання); інтегративне рішення (об’єднання позицій). Подолання ж конфлікту передбачає спільний пошук та реалізацію взаємовигідного рішення. Для того, щоб подібне рішення виникло, необхідно поетапно будувати власну поведінку в конструктивному руслі.
Врегулювання власних переживань. Будь-який конфлікт характеризується інтенсивними емоційними реакціями та переживаннями, тоді опоненти не можуть позбавитись негативних емоцій, тому ймовірність прийняття виваженого рішення невелика. Тож перший крок у подоланні конфлікту – оволодіння емоціями, їх упорядкування.
Аналіз конфлікту. При цьому необхідно встановити реальну причину та предмет конфлікту (через що саме він виник), виявити справжніх учасників конфлікту з їх пріоритетами, інтересами, побоюваннями. І найважливіше тут – вибір стратегії (способу) розв’язання конфлікту на основі прогнозування наслідків реалізації того чи іншого сценарію розвитку подій.
Реалізація стратегії розв’язання конфлікту. Тут уже відбувається події, що дозволяють долати негативи у конфліктах, знаходити ті рішення, які б задовольняли конфліктуючі сторони (хоча б частково).
Подібна схема поведінки у конфлікті зорієнтує конфліктуючих щодо можливостей знайти спільну мову, допомагає свідомо будувати манеру спілкування з іншою стороною, розпізнати маніпулятивні техніки у конфлікті та вміло їм протистояти.
Тож навчання кадрів державного управління в процесі підвищення їх кваліфікації навичкам свідомого долання конфліктів допоможе їм відповісти на запитання: йти на конфлікт, чи ні? «Йду на конфлікт» – означає, що посадова особа може адекватно поставитись до ситуації конфлікту, свідомо обирати спосіб роботи з конфліктом, перетворювати його в конструктивний, розв’язувати його на користь не лише однієї особи, а дійсно відшукувати такий варіант виходу, який би сприймався всіма опонентами у конфлікті.
Потребує перегляду стереотипне ставлення та сприйняття конфлікту як суто негативного явища, яке лише дестабілізує роботу органів державної влади. Більш ефективним є уміле використання конфлікту як фактору, що спонукає до професійного та особистого зростання кадрів державного управління.
Василь Тимофієв
