5 книг про майбутнє, яке нас очікує - рецензія Ігоря Бондаря-Терещенка

Бріанна Вест. Життя, яке вас очікує. - Київ: BookChef, 2025.

Коли ми занурюємося в ці рядки, вони проникають у нашу сутність, руйнують зовнішні бар'єри і викликають зміни всередині нас. Часто ми сприймаємо авторку як мудру наставницю, яка завжди має відповіді на всі запитання, як це зазначено у передмові до її книги. Проте найчарівніше в Бріанні полягає в тому, що вона сама визнає: у неї немає готових відповідей. Її писання виходить з прагнення шукати, а не з позиції всезнання. Вона ділиться тими думками, які були б для неї важливими у молодості, коли вона стикалася з сумнівами, вчилася відпускати минуле, шукала шлях назад до свого серця і переосмислювала поняття надії, довіри та любові. Саме завдяки цьому вона створює книги, що допомагають читачам проходити через схожі випробування. "Життя, яке на вас чекає" Бріанни Вест, авторки таких бестселерів, як "Тією горою є ви", "Переломний рік", "101 есей, який змінить ваше життя" та "Це те, що вас зцілить, коли будете готові", є тим твором, який ніжно нагадує читачам про їхню здатність управляти власною долею. Незалежно від того, які екзистенційні труднощі переживають люди, авторка знаходить для них слова, які дійсно важливі. Це книга, що надає підтримку у моменти відчаю та спустошення. Структура твору дозволяє читачам обирати ті частини, які відповідають їхнім переживанням у різних ситуаціях: коли серце розбите, коли життя не відповідає вашим очікуванням, коли вас мучать думки інших або коли ви опинилися в полоні страху. Читач може самостійно вибрати розділ, який резонує з його станом, і відкрити для себе короткий урок від авторки. Її слова проникають у глибину душі, спонукаючи до змін і відкриваючи нові перспективи. Вона не пропонує готових рішень, адже пише з позиції пошуку і досвіду, знаходячи слова, які самій були потрібні у часи молодості, коли вона вчилася відпускати старі болі.

Зміцнення духу та прийняття викликів стало частиною життя автора цієї книги ще з раннього віку, адже його дитинство було сповнене труднощів: він ледве пересувався після суворих покарань батька, страждав від заїкання, а вчителі вважали його розумово відсталим. Однолітки не шкодували епітетів через його колір шкіри. Проте цей депресивний підліток, який мав зайву вагу і не бачив перспектив, все ж знайшов свій шлях. Сучасна нейронаука, а також власний досвід доводять, що досягнення мужності і успіху можливе лише через прийняття болю та страху, а не їх уникнення. У книзі "Мене не зламати" Девід Ґоґґінс – американський ветеран, учасник бойових дій в Іраку та Афганістані, ультрамарафонець і тріатлоніст, який встановив світовий рекорд, підтягнувшись 4030 разів за 17 годин – ділиться досвідом перепрограмування свого мозку, щоб досягати кращих результатів, незважаючи на емоційний стан, зовнішні обставини чи рівень мотивації. Його боротьба з фізичними та психологічними обмеженнями стала унікальним шляхом до трансформації мислення, завдяки нестандартним технікам, таким як "Дзеркало відповідальності", "Банка для печива" і "Правило 40 відсотків". Ці ефективні інструменти допоможуть читачам подолати свої страхи, краще використовувати внутрішні ресурси і перетворити біль на паливо для безперервного руху вперед. Автор підкреслює: "Наша культура схильна до швидких рішень, лайфхаків та ефективності. Люди постійно шукають прості алгоритми для максимальних результатів із мінімальними зусиллями. І хоча певного успіху можна досягти таким чином – якщо пощастить, загартування духу чи самоконтроль не здобудеш легко. Якщо прагнеш стати господарем свого мислення і позбутися обмежень, важка праця стане твоїм найкращим союзником. Адже любов до справи, відданість їй і навіть талант будуть корисні лише в поєднанні з наполегливістю".

Звісно, не хотілося б, щоб подібне нас чекало в майбутньому, тому ця книга стане справжньою панацеєю у часи наших невпевненостей. Як підкреслює автор, ці стани можуть бути найрізноманітнішими. "Багато людей вважають, що депресія - це постійний смуток, але насправді справа не тільки в цьому, - зауважує він. - Іноді люди з депресією можуть не виглядати сумними; часто вони відчувають емоційне заціпеніння - ніби порожнечу там, де мала б бути емоція. Вони переживають безнадію та безпорадність. Те, що колись приносило радість, тепер не радує - їжа, друзі, хобі. Сили вичерпуються, все здається важким, і важко зрозуміти, чому так відбувається, адже це не повинно бути. Здається, що нічого не варте зусиль. Важко заснути та важко спати. Фізичні болі та нездужання стають нестерпними. Зосередитися стає складно; ви відчуваєте тривогу, сором і самотність". Тож "У пастці депресії" Алекса Корба, відомого нейронауковця, який консультує біотехнологічні та фармацевтичні компанії, є не просто книгою про поганий настрій, а важливим дослідженням, яке показує, що корінь проблеми лежить у фізіології та взаємодії елементів нервової системи. Автор пояснює, як можна відрегулювати їхню діяльність, чому мозок потрапляє у низхідну спіраль депресії, і наводить приклади того, як вплинути на активність різних нейронних ланцюгів, змінюючи свій спосіб життя. Це схоже на "перепрограмування" деструктивних патернів на конструктивні. "В альпінізмі, - підкреслює автор, - якщо ви опинилися у складній ситуації, з якої не знаєте, як вибратися, потрібно просто визначити напрямок і йти в ньому. Цей напрямок не обов'язково має бути найкращим; можливо, найкращого варіанту взагалі не існує. Адже у вас недостатньо інформації, щоб бути певним у цьому. Тож, якщо ви станете на стежці, що веде до провалля, вам доведеться вибрати новий шлях з того місця. А знаєте чому? У важкій ситуації неможливо визначити, яка стежка правильна, але одне зрозуміло: якщо залишитися на місці, вас чекає кінець".

Мова в цій захоплюючій книзі про місто, куди ви навряд чи захотіли б потрапити, якщо чесно. І не лише тому, що за сюжетом Облудні Сосни є останнім містом на планеті, а й через те, що всі ігри слів на тему "Останнього міста" Блейка Крауча стають у романі жорсткою (і безжальною) реальністю. У цьому місті, яке абсолютно не має нічого спільного з нашими містами майбутнього, оскільки подібне вже траплялося в нашій історії, і, на жаль, повторюється у агресивних сусідів, людям вказують, де жити, з ким створювати сім’ю та ким працювати. Чи не нагадує це щось? Додайте до цього ще й те, що дітей навчають вірити, що Девід Пілчер, засновник міста, – це бог. Більше того, ніхто не має права залишати Сосни, і навіть запитувати, що насправді тут відбувається, заборонено. Хоча у цій антиутопії менше розумних думок, ніж тривожних істин, головний герой, агент секретної служби Ітан Берк, котрий прибув сюди три тижні тому, з професійною вправністю і швидкістю, гідною легендарного Джеймса Бонда, починає їх виявляти. Адже Ітан, нагадуючи нам персонажа з таким самим ім'ям у фільмі "Місія нездійсненна", розкриває приголомшливу таємницю: він дізнається про життя за електрифікованим парканом. Виявляється, що містом керує безумний лідер, а також існують істоти, здатні прорватися через бар'єр і знищити цей останній тендітний залишок людської цивілізації. Тож давайте читати і не чекати, поки подібне станеться у нашому майбутньому.

Щодо життя, яке нас чекає після війни, і тема якого заявлена у нашій добірці, радше треба спитати, що чекає наших воїнів, які повернуться з бойовищ? Бо лише вони можуть спинити агресора, і лише вони важливі у всіх сьогоднішніх розкладах, навіть з уваги на трудовий тил. Але що їх чекає, коли вони повертаються додому? І як вони виживають на війні зараз, якщо навіть щодо Гемінґвея, який називав цей роман "найбільш чесним із того, що було написано про Першу світову", у нас вже існує книга "Гемінґвей нічого не знає"? При цьому так само мається на увазі свідчення солдата про досвід великої війни. Хай там як, але "Рядові Фортуни" Фредеріка Меннінга (1930) - найвідоміший роман австралійського письменника та поета, який до початку Першої світової жив у Британії, а в 1914-му році записався добровольцем до лав британської армії, згодом взявши участь у Битві на Соммі. Його автобіографічний роман оповідає про кількох товаришів, які разом беруть участь у позиційних боях, відпочивають у прифронтових селах, закохуються у дівчат і намагаються приховати юнацькі пригоди від офіцерів. Автор роману показує війну не лише як низку боїв, а також звертає увагу на її побут, рутину й людські стосунки. Серед шанувальників книжки були Лоуренс Аравійський, Езра Паунд, В.Б. Єйтс та ще багато письменників того часу.