— Чим зумовлене ваше рішення піти у відставку?
— По-перше, у мене є двадцять років стажу. І кожен суддя, котрий їх має, може подати у відставку. Власне, я цим правом і скористався. По-друге, вважаю, що сьогодні у мене достатньо вміння, знань і бажання, щоб змінити сферу діяльності і наріжним каменем її зробити захисне право людини.
Адже зараз, при всій повазі до державних структур і органів місцевого самоврядування, цим майже ніхто не займається. І не тому, що цього не потребують люди (вони дуже потребують!). Просто тепер захисне право опинилося в руках аматорів. Скільки у нас сьогодні юридичних фірм, в яких працюють колишні пра-цівники правоохоронних органів (вони були звільнені), які права не знають і ніде не вивчали?! Вони просто не в змозі реально допомогти людям, які до них звертаються. Такі захисники своєю діяльністю створюють недовіру до держави і права. А тому я хочу очистити своє поле діяльності від таких горе-юристів.
— Володимире Івановичу, чим ви плануєте займатися у відставці?
— Кілька місяців тому прийнято Закон України "Про третейські суди". Такий суд я хочу створити в Кіровограді.
Третейський суд буде недержавним судовим органом, який може розглядати ті самі спори, які розглядаються нині загальними і господарськими судами. (За винятком справ, у яких фігурують бюджетні кошти). Тобто, ніякої суттєвої різниці, на перший погляд, між третейським судом і судом загальної юрисдикції немає. Але є й відмінності. Третейський суд — це суд повної довіри, і він може слухати справу лише тоді, коли йому довіряють. Якщо сьогодні в загальному суді одна зі сторін не довіряє судді, то, відповідно до закону, сам суддя вирішує, задовольнити клопотання про свій відвід чи ні. Що ж до третейського суду, закон чітко сказав: якщо одна зі сторін не довіряє суду, він не має права слухати справу. Позивач і відповідач мають погодитися на розгляд справи в такому суді. Перед початком слухання справи суддя має спитати сторони: "Чи довіряєте ви судді?".
Ще одна перевага третейського суду над загальним і господарським — не треба сплачувати державне мито.
— А за рахунок чого ж функціонуватиме третейський суд?
— У Законі сказано, що сторони можуть сплачувати гонорар на рахунок суду. І якщо в господарському чи загальному суді державне мито часто складає тисячі, а то й десятки тисяч гривень, то у третейському суді справа може слухатися за 50-70-100 гривень.
Ще один важливий аспект. Рішення третейських судів є остаточним і оскарженню не підлягає. В такому судочинстві немає ні апеляційної, ні касаційної інстанцій. Щоправда, котрась із сторін може оскаржити рішення третейського суду в загальний, але тільки в тому аспекті, якщо суд вирішив справу, котра йому не підсудна, чи коли не було погодження однієї зі сторін на розгляд справи. Третейський суд — інституція оперативна. Якщо, приміром, у загальних судах цивільні справи слухаються місяцями-роками, то в третейському суді рішення виноситимуться за тиждень-два.
Інститут третейських судів треба розвивати — за ним майбутнє. Такі суди існують у всьому світі, вони є ефективним регулятором суспільних відносин. Вісімдесят відсотків господарських справ у Європі розглядаються саме місцевими судами. В Росії таких інстанцій налічується близько чотирьох тисяч. Третейські суди вже існують у великих містах нашої країни, кількість їх збільшуватиметься. Але треба докласти чимало зусиль і вміння, щоб ця інституція не перетворилася на балаканину.
— Ви казали, що плануєте зайнятися ще й правозахисною діяльністю...
— Так. Я маю намір створити юридичну фірму, у яку зможе звернутися будь-хто з ображених і отримати там правову допомогу. Причому, людям, які неспроможні заплатити, юридичні послуги надаватимуться безкоштовно. А платоспроможним наша юридична допомога коштуватиме у 2-3 рази дешевше, ніж в інших юридичних фірмах.
Адже стати на захист громадянина зараз нікому. Я збираюся запровадити "гарячі" телефони, і якщо людина звернеться до органів влади і їй не допоможуть, вона сміливо може звернутися за допомогою до нас. І вже наша інституція буде займатися її проблемами. Ми писатимемо скарги, ставитимемо питання перед певними органами про відповідальність конкретних посадових осіб установи, які проігнорували особу. Недавно нам стало відомо, що в селі одного з районів від сильної кровотечі померла людина. Її можна було б врятувати, якби своєчасно була надана медична допомога. "Швидку" викликали, але вона не приїхала, бо, начебто, не було бензину. Якщо інформація підтвердиться, це буде перший прецедент...
Працюючи в юридичній фірмі, в першу чергу, у кримінальних справах, я хочу стати на захист потерпілих. А не підсудних. Бо ж сьогодні чинне законодавство, навпаки, захищає в першу чергу підсудних. На теренах Кіровоградщини я вперше збираюся ефективно використати судовий механізм, щоб захистити потерпілу особу. Без всякої копійки. Такій людині навіть непотрібно буде ходити на судові засідання, достатньо лише оформити довіреність...
— А як щодо адвокатської практики?
— Ще кілька років тому я склав екзамени на право займатися адвокатською діяльністю. Вийде відповідний наказ і мені видадуть посвідчення адвоката. Але, наголошую, я збираюся завести державну машину на захист, у першу чергу, потерпілих.
— Володимире Івановичу, дякую за інтерв'ю. І успіхів вам у вашій правозахисній діяльності.
