За квартирну крадіжку тримав відповідь недавно у Кіровському райсуді Кіровограда місцевий дев’ятикласник.
Ось що розповіла суду господарка того житла: "23 жовтня 2012 року, прийшовши увечері додому, я помітила на підлозі сліди від взуття. Поцікавилась у сина, який саме вчив уроки, чи не він ходив по квартирі в черевиках. Син сказав, що він ні при чому. Потім повернувся чоловік. Ми всі повечеряли, після чого я заходилася прибирати в кімнаті і натрапила на сліди від взуття ще й на тумбочці в коридорі. "У нас вдома хтось побував, – мовила я чоловікові, – подивись, чи цілі наші гроші". Він зазирнув у шафу в кімнаті і повідомив, що зникли три тисячі гривень. Тоді запитала у сина: "У нас хтось був чужий?" Син розповів, що тиждень тому приводив додому двох приятелів, і ті бачили, як він діставав із шафи 200 гривень, щоб заплатити репетитору з математики. "Це вони!" – сказав чоловік і, взявши телефон, почав набирати номер міліції... Прибули правоохоронці, ми з чоловіком розповіли їм про зникнення грошей та поділилися своїми підозрами. А наступного дня, коли я була на роботі, мені зателефонував син і розповів, що зустрічався з одним із хлопців, якого приводив тиждень тому додому, і порадив йому повернути вкрадені гроші – покласти їх під килимок біля вхідних дверей квартири. Прийшовши додому, я заглянула під килимок. Там були 550 гривень…"
Підсудний – це був один із товаришів сина потерпілої – не заперечував вини в крадіжці. І пояснив, що непомітно прибрав до рук ключ від чужої квартири, коли він якось випав з кишені куртки приятеля. Також дев’ятикласник розповів, що обкрадати сім’ю товариша йому допомагав ще один хлопчина (його не притягали до кримінальної відповідальності через малолітство). "Той пацан 23 жовтня у чужу квартиру не заходив, а стояв на сходах "на шухері", – згадував підсудний. – Знайшовши в квартирі гроші, я порахував їх. Вийшло 2800 гривень. 200 гривень із них я поклав до кишені штанів, а решту – у внутрішню кишеню куртки. Потім сказав спільнику, що узяв там лише 200 гривень. Ми за них купили цигарки, цукерки та солодку воду, ще й по 60 гривень на кожного залишилося. Решту я витрачав сам, і протягом дня від 2600 гривень зосталося кілька сотень. А потім мене перестрів хлопець, з квартири якого я потягнув гроші, і порадив підкинути вкрадене. Я так і зробив…"
Врахувавши, що юнак раніш не притягувався до кримінальної відповідальності, суд призначив йому умовне, з випробуванням на волі, покарання.
