Звісно, професія правоохоронця – це постійний ризик та небезпека. Тому, як це не прикро, але трапляються випадки, коли співробітники ОВС віддають власне життя, виконуючи службовий обов’язок.
Так, у 2001 році трагічно обірвався життєвий шлях начальника Голованівського РВ УМВС України в Кіровоградській області полковника міліції Віктора Білоуса, який разом з оперативною групою виїхав на затримання озброєного злочинця.
Переховуючись від працівників міліції, молодик зачинився у власній квартирі і на вимогу відкрити двері категорично відмовлявся. Попередивши зловмисника про свої дії, правоохоронці почали їх виламувати. Коли двері нарешті відчинились, з квартири пролунав постріл, яким було смертельно поранено Віктора Івановича. Забравши життя 43-річного полковника, злочинець залишив тоді сиротами двох його неповнолітніх дітей.
Несподівано увірвалась трагедія і в родину оперуповноваженого відділення карного розшуку злочинців та осіб, що пропали безвісти, УКР УМВС в області Віктора Кабанова у 2002 році. Вихідного осіннього дня нічого не віщувало біди. Віктор разом з дружиною та маленькою донечкою повертався ввечері з гостей додому. Вже майже біля свого будинку міліціонер побачив незнайомого чоловіка, який розмахував на всі боки лопатою та погрожував перехожим. Старший лейтенант не міг просто пройти повз хулігана. Він підійшов до чоловіка, представився та зробив зауваження. На що той у відповідь вихопив ножа та вдарив ним Віктора у груди… На жаль, не зважаючи на всі зусилля лікарів, 25-річний оперуповноважений під ранок помер не приходячи до свідомості.
Так само від руки хулігана, тільки на 14 років раніше, трагічно загинув інженер дорожнього нагляду Кіровського райвідділу внутрішніх справ м. Кіровограда Сергій Досужий. Перебувачи на курсах підвищення кваліфікації, Сергій разом з колегою із Вінницької області проживав в одному із готелів Києва. Одного вечора до їх номеру зайшла адміністратор та повідомила, що по коридору розгулює невідомий, озброєний ножем. Правоохоронці, не втрачаючи ні хвилини, поспішили на допомогу мешканцям готелю. Коли хулігана було майже втихомирено, він несподівано ударив ножем Сергія в лівий бік. Лейтенанта терміново доставили у реанімаційне відділенні місцевої лікарні. Але від отриманого поранення він через кілька годин помер. Без сильного надійного плеча та батьківської ласки і любові зилишилися дружина та син покійного.
Навесні 1988 року обірвалося життя ще одного працівника міліції Кіровоградщини. При затриманні озброєного злочинця смертельне вогнепальне поранення отримав дільничний інспектор міліції Голованівського РВ УМВС в області Микола Карпенко. Того фатального дня місцевий житель, який вже довгий час зловживав алкоголем, влаштував чергову сварку. Дружина залишила сп’янілого чоловіка вдома, а сама пішла до дочки. Додому вона повернулася разом із зятем, який взяв підсак для вилову риби та чекав тещу на подвір’ї. В цей час з будинку вийшов тесть та став з’ясовувати стосунки з гостем. Потім зайшов до помешкання, взяв мисливську рушницю і, доводячи свою правоту, вистрілив у молодого чоловіка, смертельно його поранивши. Пошувши постріл, сусіди повідомили працівників міліції. Терміново прибувши на місце події, оперативна група почала огляд будинку, де переховувався зловмисник. Майор Карпенко вирішив перевірити горище і попрямував наверх по сходах. Коли він підійшов зовсім близько до дверей, пролунав постріл… навіки зупинивши серце дільничного …
Сталася трагедія і восени 1998 року. Повертаючись додому пізно ввечері після тяжкого робочого дня, старший оперуповноважений відділення карного розшуку кримінальної міліції Голованівського РВ УМВС в області Олег Криницький підійшов до автодороги, аби дістатись до свого населеного пункту. Раптом із темряви з’явився невідомий та почав наносити старшому лейтенанту удари руками в різні частини тіла, а потім вихопив револьвер та вистрілив правоохоронцю в живіт. Від отриманих тілесних ушкоджень Олег Криницький через кілька днів помер в центральній районній лікарні. Як з’ясувалося в ході проведення оперативно-розшукових заходів, на міліціонера вничив напад з метою помсти місцевий житель, сина якого оперуповноважений раніше затримував за скоєння злочину…
Їх немає поряд, але вони назавжди залишаться у серцях рідних, колег, друзів. Постійну підтримку і турботу з боку керівництва та особового складу УМВС України в Кіровоградській області відчувають сім’ї загиблих. Зрозуміло, що нічим не вгамувати той біль від втрати близької людини і не загоїти душевних ран, але головне – пам’ятати, що ці з великої літери Правоохоронці ціною власного життя відвели біду від інших, виконавши свій обов’язок до кінця.
ВЗГ УМВС України в Кіровоградській області
