— Питання традиційне. Чому ви вирішили присвятити себе пожежній охороні? Коли прийшло це рішення?
— Закінчив наш КІСМ. Так сталося, що одружився на кримчанці. Переїхали до Ялти. Там спочатку працював на заводі інженером, а потім за путівкою райкому комсомолу мене направили працювати в пожежну охорону міста Керчі. Було це в далекому 1985 році. З того часу я — пожежний.
— Пам'ятаєте свою першу пожежу?
— Першої не пам'ятаю, але деякі запам'ятав на все життя. Працював я тоді заступником частини в Керчі. Завдяки рішучим діям пожежних нашої частини, при підтримці всього гарнізону, вдалося, прямо кажучи, відстояти Керч. Лихо трапилося на міському газорозподільному пункті. Вибухнули дві цистерни з пропан-бутаном. Були жертви, але пожежні вистояли, врятували місто. У портових містах специфіка пожежної охорони трохи інша і ставлення до пожежних теж. Коли горить судно, корабель — це трагедія для всіх, особливо для родин моряків, рибалок, і порятунок один — пожежний, з його вмінням та навичками.
— Як зараз, не тягне до Криму?
— Чесно кажучи, буваю щороку. Родичі дружини, теща, товариші — всі там. Хоча я й народився в Кіровограді, виріс тут, але там пройшли мої молоді роки. Коли приїжджаю, згадую молодість. У Кіровограді згадую дитинство. Так уже сталося.
— "Кіровоградолія" — найпожежонебезпечніше підприємство у нашому місті, і безпека повинна бути організована, як кажуть, на високому рівні. Як працює частина?
— Скажу так. Я в частині вже майже вісім років, то за цей період жодної пожежі не допущено. Ми просто виключаємо можливість її виникнення, а тим більше розповсюдження. Це, у першу чергу, велика, копітка профілактична робота, навчання, чергування на проведенні вогневих робіт. З боку керівництва знаходимо реальну підтримку, розуміння. Скаржитись немає на що.
— Чи не турбує вас, як начальника, проблема кадрів?
— Так ведеться ще до мене, що ДПЧ-7 — це кузня кадрів. Як тільки підберу собі офіцерів, начальників караулів, заступника, минає півроку чи рік — і їх забирають на підвищення до загону чи в управління. Так що частина — кузня пожежних кадрів для всього гарнізону. І це приємно, адже де б мої підлеглі не працювали, які б високі посади вони не займали, завжди будуть пам'ятати, що путівку в життя отримали саме тут.
— Щиро дякую за розмову, бажаю й надалі працювати не гірше.
— Дякую.
Андрій Фоменко
