Лише суд
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходомом сімейно-правового характеру, який вживається до батьків, котрі не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду.
На відміну від Кримінального кодексу УРСР, Кримінальний кодекс України не передбачає позбавлення батьківських прав як виду додаткового покарання особи, що вчинила злочин. Позбавлення батьківських прав нині можливе лише у цивільному судовому процесі.
Не може чи не хоче?
Відповідно до статті 143 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані забрати дитину з пологового або іншого лікувального закладу. Невиконання цього обов’язку, а також нехтування своїми обов’язками щодо дитини протягом шести місяців є однією з підстав для позбавлення батьківських прав.
Ухиляння від виконання юридичного обов’язку – завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько вважатиметься таким, що ухиляється від обов’язку виховувати дитину, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє про неї щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість. „Мені моя друга дружина заборонила зустрічатися із сином, не буду ж я ставити під загрозу свою другу сім’ю. Я сплачую аліменти, і цього досить”, – такі слова нерідко можна почути. Поведінка батька засвідчує, що він ухиляється від виховання дитини.
Позбавлення батьківських прав неможливе, якщо мати чи батько, незважаючи на всі їхні старання, не змогли забезпечити дитині належного виховання.
Підставою для позбавлення батьківських прав може бути і жорстока поведінка щодо дитини в таких проявах: тілесне покарання, мордування голодом, психічне насильство, споювання алкоголем, втягування до вживання наркотичних засобів тощо. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо тих дітей, стосовно яких вчинили протиправну поведінку.
До позбавлення батьківських прав може призвести сам факт хронічного алкоголізму або наркоманії. Однак ця обставина існує, як правило, сукупно з іншими, які можуть бути підставами для позбавлення батьківських прав.
Якщо мати, батько страждають на душевну хворобу та у зв’язку з цим визнані недієздатними, вони не можуть бути позбавлені батьківських прав. Захист дитини у цій ситуації може відбутися з допомогою інших правових засобів, зокрема відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав (стаття 170 Сімейного кодексу України).
Стаття 164 Сімейного кодексу України не вимагає попереднього вжиття до винних матері чи батька заходів попереднього, досудового впливу (притягнення до адміністративної відповідальності, розгляду їхньої поведінки органом опіки та піклування тощо).
Водночас невжиття до батьків таких заходів може бути підставою для відмови в позові у разі каяття матері чи батька.
Оскільки батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.
Позбавлення батьківських прав неповнолітніх батьків можливе лише у двох випадках: коли дитину не забрали з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не проявляли батьківського піклування та у випадку жорстокого поводження з дитиною.
Син – проти батька
Позови про позбавлення батьківських прав заявлялися раніше здебільшого прокурорами або органами опіки та піклування. Батьки позивалися один до одного набагато рідше. Останнім часом ситуація змінилася: позивачами все частіше стають жінки, а відповідачами – їхні колишні чоловіки. Це спричинено посиленням соціального захисту дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав.
Згідно із Сімейним кодексом України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має і дитина, яка досягла чотирнадцятирічного віку. Спір „син (донька) – проти батька (матері)” став реальністю. Розгляд такої справи вимагає від суду та всіх учасників процесу такту, оскільки метою процесу є не осуд матері чи батька, а захист природного права на дитинство, хоча б трішечки щасливе.
Правові наслідки позбавлення батьківських прав
Батьківські права розглядаються у вузькому (саме як права) і у широкому (як права та обов’язки) розумінні.
У статті 166 Сімейного кодексу України вони трактуються як сукупність прав та обов’язків з утримання дитини. Тому є підстави для того, щоб термін „позбавлення батьківських прав” вживався з певною частиною умовності.
Особа, позбавлена батьківських прав, залишається і надалі матір’ю чи батьком дитини, оскільки, зрозуміло, ця правова санкція не може анулювати кровного споріднення з дитиною. Тому в актовому записі про народження дитини не вносяться зміни у графи „Мати” та „Батько”.
Відповідно до статті 74 чинного раніше Кодексу про шлюб і сім’ю, батьки, позбавлені батьківських прав, втрачали всі права, що ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, в тому числі „право вимагати від неї у майбутньому надання їй утримання”.
У статті 166 Сімейного кодексу України наслідки позбавлення батьківських прав визначені більш повно та чітко. Одна частина правових наслідків наступатиме відразу після набрання чинності рішенням суду, інша – спрямована на майбутнє. Так, особа позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов’язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини, втрачає право на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ї з дітьми, не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.
Одночасно із позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Особа, позбавлена батьківських прав, може бути відповідачем у цивільному або кримінальному процесі у разі заподіяння шкоди її дитиною, оскільки відповідати за дії своїх дітей – це не право, а обов’язок батьків.
Водночас до особи, позбавленої батьківських прав, має повною мірою стосуватися стаття 63 Конституції України, за якою не настає відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо близьких родичів. У зв’язку з цим син, дочка можуть відмовитися свідчити щодо своїх матері, батька навіть тоді, коли вони позбавлені батьківських прав.
