БЕЗ «КІНОШНОЇ» РОМАНТИКИ І БЕЗ СІМЕЙНИХ ВИХІДНИХ

— Побачене у квартирі та характеристика потерпілої вказували на те, що знайти вбивцю буде надзвичайно важко, — розповідає старший оперуповноважений відділу карного розшуку Кіровського відділу Кіровоградського міськвідділу УМВС в області Сергій Барашев. — Справа в тому, що злочини, скоєні у так званих квартирах-притонах, куди щодня приходить багато людей із сумнівною репутацією, розкривати нелегко. Завдання по розкриттю цього вбивства ускладнювало ще й те, що, за словами судмедексперта, тіло пролежало близько п’яти діб.

Але до такого оперативники вже звикли. Розуміли міліціонери й те, що злочин, який не розкрито по гарячих слідах чи в перший-другий день роботи над ним, не слід розцінювати як безнадійний. Треба лишень і далі продовжувати ретельно відпрацьовувати нові версії (а старі теж не забувати і тримати на контролі), працювати вдень і вночі без вихідних і свят — і результат не забариться.

— Так було й цього разу, — продовжує Сергій Барашев. — Один з оперативних співробітників міліції згадав, як кілька днів тому на ринку “Босфор” (це неподалік від будинку, де знайшли труп жінки) молодик підрізав двох кіровоградців. Діло була так. Купуючи цигарки, цей чоловік через якусь дрібничку посварився з продавцями. Затамувавши образу, збігав додому за ножем, а повернувшись, полоснув ним чоловіка та жінку. Тоді зловмисника наряд міліції затримав по гарячих слідах. А під час першого допиту, коли працівники міліції дорікнули йому за жорстокість та безглуздість вчинку, він, між іншим, похвалився, що орудує так ножем не вперше. Оперативники про всяк випадок вирішили уточнити, коли ж раніше цей чоловік вдавався до подібного… Ось так і було встановлено, що випадок на ринку і вбивство 42-літньої жінки — справа одних рук…

Трудовий стаж співробітника карного розшуку Сергія Барашева ще невеликий. Всього п’ять років він працює в Кіровському райвідділі міліції, займаючись розкриттям злочинів проти особи. Він з вдячністю згадує своїх наставників Сергія Паригіна, Романа Оганесяна та інших досвідчених колег, які свого часу допомогли йому практичними порадами.

— Робота оперативника мені подобається, — говорить Сергій, — і я не жалкую, що пішов у міліцію. Розумію, що тут потрібні неабиякі знання, а тому вступив на навчання до інституту внутрішніх справ. А ще постійно працюю над собою, адже доводиться мати справу зі злочинцями, які належать до різних соціальних верств населення. До кожного з них треба знайти підхід.

Додає Сергію досвіду і кожен розкритий злочин. Як ось викриття групи осіб, які скоїли вбивство на Балашівці. Під час проведення оперативно-розшукових заходів була встановлена причетність членів цієї групи ще до ряду тяжких злочинів.

Не менш напруженою була й робота по встановленню підозрюваних у вбивстві матері та дочки у селищі Новому. Тоді на слід зловмисників вивели… золоті вироби потерпілих, які правоохоронці запримітили на одній із новенських дівчат. Як було встановлено згодом, коштовності їй подарували особи, причетні до вбивства…

Як правило, інтуїція слідчого чи працівника карного розшуку ґрунтується на професійному чи життєвому досвіді, на загальних і спеціальних знаннях…

Про роботу оперативних співробітників міліції написано багато книг та відзнято чимало художніх фільмів. Але не завжди вони правдиві. А деякі, як вважає Сергій Барашев, взагалі не повинні були б мати права на існування, оскільки вони не стільки розповідають про складні міліцейські будні, скільки розкривають премудрості оперативно-розшукової роботи для широкого загалу. Сергій уже переконався на власному досвіді: часто з екрана “змальовуються” цілі схеми скоєння злочинів. А це, у свою чергу, призводить до того, що оперативникам доводиться досить сутужно з їх розкриттям. Та складнощі, а надто те, що робота ненормована і без вихідних, лейтенанта Сергія Барашева та його колег-оперативників не лякають. Вони усвідомлюють, що їхня праця потрібна суспільству.

Людмила Зайцева