»Амелі» з Великої Перспективної

Однією з учасниць конкурсу «Посадовець року - 2018», який відбувся нещодавно в міській раді Кропивницького, у номінації «Спеціаліст року - 2018» була й головний спеціаліст – державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Ольга Гончаренко. Вона гідно представила себе, а завдяки оригінальній відеопрезентації стала переможницею в номінації «Лідер онлайн-голосування в конкурсі «Посадовець року - 2018».

Конкурсанти змагалися в номінаціях «Керівник року - 2018» і «Спеціаліст року - 2018», демонструючи журі конкурсу своєї відеовізитівки й розповідаючи про себе як керівника або спеціаліста органу місцевого самоврядування, а також відповідаючи на запитання, що стосувалися Конституції, інших законів України, різноманітних ситуацій, пов’язаних з виконанням службових обов’язків. Після цього кожен з конкурсантів мав зацікавити своєю відеопрезентацією якомога більше людей, щоб ті проголосували за неї на сайті міської ради. Найкраще це вдалося зробити саме Ользі: за словами організаторів конкурсу, із близько двох тисяч голосів, відданих за відеовізитівки конкурсантів, четверта частина – за Ольгу Гончаренко. Про те, як їй вдалося набрати так багато прихильників, участь у конкурсі та чим захоплюється у вільний час одна з переможниць «Посадовця року - 2018», читайте в даному інтерв’ю лідера онлайн-голосування.

– Вітаю, Олю, з перемогою в одній з трьох номінацій конкурсу «Посадовець року - 2018» й бажаю не збавляти обертів. Ти – юрист і переможець у номінації «Лідер онлайн-голосування в конкурсі «Посадовець року - 2018». Який шлях пройшла до свого нинішнього статусу?

– Посаду реєстратора обіймаю вже три роки, рік з яких – у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міської ради. Скільки себе пам’ятаю, завжди хотіла бути юристом. Тому після школи в Новоукраїнському районі вступила 2008 року до тоді ще Кіровоградського кооперативного коледжу економіки і права імені Миколи Сая на факультет правознавства, а закінчивши його – до Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету в Запоріжжі. Тож маю повну юридичну освіту. У Запоріжжі спочатку навчалася на стаціонарі, а згодом – на індивідуальній формі навчання. Обрала її після першого курсу, бо багато предметів повторювалося після коледжу, та й уже хотіла мати власні зароблені гроші. Влаштувалася на роботу в магазин дитячих іграшок – можливо, тоді й з’явився потяг до анімації!

Для участі в конкурсі насамперед потрібно було підготувати відеовізитівку й викласти її на сайті міської ради, цей етап конкурсу одночасно був і своєрідною реєстрацією для участі в ньому. Невдовзі перед журі, до якого входило керівництво міської ради, представляла цю презентацію та розповідала про свою роботу. Після відеопрезентації був екзамен, на якому відповідала на запитання щодо Конституції, законів України про корупцію й про органи місцевого самоврядування. А потім у мене спитали, що я робитиму, коли завдання, яке доручили мені з колегою, та не захоче виконувати й усіляко від нього ухилятиметься. (Кожному з учасників конкурсу ставили запитання про різні ситуації на роботі, з яких потрібно знайти якнайкращий вихід). Я відповіла, що підійду до колежанки й запитаю, як виконуватимемо роботу: поділимо навпіл чи якось інакше? Якщо ж вона нічого не робитиме, то виконаю все сама, адже це мої посадові обов’язки.

– Онлайн-голосування стало твоїм виграшним квитком…

– Воно розпочалося після закінчення екзамену. Конкурсанти зверталися до друзів, рідних, знайомих, колег з проханням проголосувати на сайті міської ради за відеопрезентацію кожного. Не очікувала, що так багато людей підримає мене. Колеги з мого відділу також за мене голосували. А до відеопрезентації я взагалі не казала нікому про участь у конкурсі, хотіла, аби це стало сюрпризом. Коли в нашому відділі переглянули ролик, то всі сказали, що їм сподобалося, особливо про кримінальну відповідальність. Я рада, що так сталося, бо дуже старалася.

Перед оголошенням результатів конкурсу до мене підійшов Володимир Поповічев (переможець у номінації «Посадовець року - 2018», – Ю. Л.) і запропонував підготувати відео про його перебіг. Тож я зі своїм хлопцем підготувала анімаційний ролик, учасниця конкурсу Анна Шевченко озвучила його, а перед врученням відзнак ми показали зроблене всім учасникам і організаторам «Посадовця року - 2018».

– Чому саме анімація?

– З минулого року я захопилася анімацією й трохи вже навчилася цій справі, а мій коханий хлопець займається нею професійно. Разом ми й зробили півторахвилинний анімаційний ролик-презентацію. Перед цим написала до нього сценарій, а через те, що я людина з почуттям гумору, то й ролик вийшов таким же. Навіть хвилювалася, чи не перегнула палицю, чи зрозуміють мій гумор члени журі та всі інші, хто бачитиме ролик.

Малювали у вільний час і вдень, і вночі, потім монтували зроблене. Я замовила професійне озвучення до ролика в стилі франко-німецького кінофільму «Амелі», який мені дуже подобається. У такому ж стилі вирішила розповісти про свою роботу і про себе трішки. А через короткий хронометраж ролика усі мої захоплення ми вирішили показати в одній картинці. Тому я анімована їду на велосипеді у взутті з роликами, на передньому багажнику в мене кицька, на задньому – вазон із квіткою.

Колеги з усієї України в групі реєстраторів у Фейсбуці дуже позитивно відреагували на відео, особливо на кадри про архів і про кримінальну відповідальність, бо вони стосуються всіх нас. Розповідь про нашу «кухню» в настільки оригінальній манері їм сподобалася. Писали, що це – влучання в точку. І членам журі відеопрезентація припала до душі.

– Окрім анімації, маєш іще якесь хобі?

– І не одне. Я людина непосидюча, люблю спорт, два-три рази на тиждень відвідую тренувальний зал, де займаюся на силових тренажерах – і комфортно після цього почуваюся. Раніше навіть присідала з вагою 50 кілограмів і більше, та вирішила, що занадто перенапружуватися не варто, аби не зашкодити здоров’ю.

Полюбляю їздити на велосипеді, а коли нещодавно стала на ролики, то не очікувала, що буде так страшно: як їздила по квартирі, то все було гаразд, а вийшла вулицю – і оторопіла. Та потроху звикла кататися на набережній Інгулу. Велосипедом люблю їздити в Ірпені, де ми з моїм хлопцем орендуємо їх і по дорозі милуємося тамтешньою гарною природою, лісами. Люблю подорожувати і, коли в теплу пору їду в якесь інше місто, то ознайомлююся з ним теж у сідлі. І коли приїжджаю на вихідні до батьків, то й там також багато часу проводжу на веломашині. Загалом, полюбляю активний відпочинок, мандрувати з рюкзаком за плечима, дивитися й пізнавати щось цікаве.

Штудіюю англійську мову, давно прагнула цього, ще зі школи, де вивчала німецьку. Англійська мені необхідна ще й для того, щоб займатися анімацією, бо програми для її створення англомовні. Та й замовників рекламних анімованих роликів серед наших людей іще мало, переважно – іноземці. Своєю нинішньою роботою зараз задоволена й поки що думок щодо її зміни не виношую. У цій сфері є ще куди рости й розвиватися. А от у майбутньому, можливо, займусь професійно й рекламними анімованими роликами, коли фінансово стану самостійнішою й коли мої анімаційні та англійської мови знання будуть на високому рівні.

– Квіти й тварини – ще одне захоплення?

– У батьків завела десь із сотню вазонів з квітами, а тепер їх стільки ж маю і в помешканні в Кропивницькому, де живу. Дуже люблю квіти, немає вже навіть де їх ставити. До тваринок різних теж небайдужа, у мене є два котики й собачка, а днями в під’їзді підібрала кошеня. Добре, що вже знайшла йому хазяйку, бо нікуди в себе примостити. Відвезу його в Новоукраїнку подрузі.

А ще беру участь як модель у фотосесіях – наприклад, у рекламі певних товарів, демонстрації роботи візажистів. І просто як модель для художніх світлин. Не шукаю в цьому заробітку, це просто ще один спосіб самореалізації. Мені подобаються гарні, професійно зроблені знімки, тому прагну певною мірою бути причетною до їх створення.