А запитання й побажання були різні: від подяк за добре організовану роботу комунальних служб до прохань розв’язати проблеми із нарахуванням пенсій, земельних спорів між сусідами, ремонтів будинків, відновлення зовнішнього освітлення вулиць у приватному секторі міста тощо.
Однією з перших зателефонувала Надія Тюпа, яка проживає по вулиці Кременчуцькій, 13. Вона подякувала за те. що нарешті в цій багатоповерхівці відремонтували дах, відновили регулярне електрозабезпечення, адже не так давно мешканці цього гуртожитку страждали від систематичних відключень електроенергії. А тепер жінка просить поштукатурити під’їзд, а малярські роботи мешканці беруть на себе. Володимир Пузаков пообіцяв, що побажання жителів гуртожитку буде враховано, як тільки потеплішає.
А от Тамара Гоменюк, Віталій Волошинов та кілька інших громадян нарікали на те, що в їхніх будинках вже багато років не працює ліфт. Володимир Пузаков не давав порожніх обіцянок, а зазначив, що зараз у місті залишилось близько 30 підйомників, які просто не підлягають ремонту – їх необхідно замінити, а це потребує значних коштів. Самостійно місто таку проблему розв’язати не спроможне, тому потрібна допомога з державного бюджету. Але питання постійно знаходиться на контролі, і як тільки буде затверджений головний кошторис держави, можна буде клопотати перед Кабінетом Міністрів про фінансування цих видатків.
А от кіровоградку з вулиці Айвазовського, 22 турбує проблема підтоплення приватних садиб. Жінка повідомила, що постійно заливає теплотрасу та приватні погреби, які розташовані в цьому мікрорайоні. Міський голова, бажаючи ретельно розібратись у проблемі, пообіцяв найближчим часом виїхати на місце.
Марію Рафальську (вул. Воронцовська, 73), мешканців вулиць Пальміро Тольятті та Донської хвилює питання відновлення зовнішнього освітлення цих вулиць. Станіслав Петрович, який проживає на Катранівці, нарікав на часті перепади електричної напруги, що може завдати шкоди електроприладам мешканців цього мікрорайону.
Пенсіонери здебільшого скаржились на те, що під час снігопадів двірники не всюди вчасно розчищали прибудинкові території, і старики просто не могли вибратись з під’їздів.
Дзвонили лежачі інваліди, які, мабуть, просто хотіли поспілкуватись з міським головою, поскаржитися на свою долю та втрачене здоров’я. Таких людей також можна зрозуміти – їм бракує уваги, потрібні просто тепле слово підтримки та відчуття, що про них не забувають...
Телефон не змовкав ні на хвилину. Люди не просто просили про допомогу, а висловлювали пропозиції щодо благоустрою міста, запевняли, що готові докласти зусиль до певних ремонтів, облаштування територій, дитячих майданчиків тощо. Значить, поволі змінюється ментальність людей, поступово ми відходимо від позиції постійних прохачів, а намагаємось самостійно впливати на ситуацію та робити проживання в окремому будинку, на окремій вулиці більш комфортним.
