У часи газетярської молодості (моєї насамперед, бо Василь Ковпак уже був метром фотографії) я жартома назвала його, фотокореспондента дорогої мені «Кіровоградської правди», Нестором-літописцем, навіть не підозрюючи, яка не далека я від істини.
Слово «літописець» повсякчас звучало у виступах гостей фотовиставки, що тиждень тому відкрилася в Кропивницькому, в галереї «Єлисаветград». Виставка присвячувалася 80-річчю одного з ініціаторів створення Національної спілки фотохудожників і першому голові її обласного відділення Василю Ксенофонтовичу Ковпаку, для всіх, хто його знав, – просто Васі.
Він був скромною, доброзичливою людиною слова: сказав – зробив. Утім, це дуже приватні враження, а ось так, щоб і через десятиліття тебе згадували не тільки рідні і близькі люди, то це треба заслужити. Пощастило стати фотокореспондентом «Кіровоградської правди» і «Молодого комунара», а це значить – бути на передовій, зупиняти щасливі і високі миті нашого життя, залишити для майбутнього світлини, з яких постає історія. Відкриття нового заводського цеху, ударний мільйон до державних засік, могутня постать Гіталова, радісні першотравневі марші, зелені поля стадіонів, запальний гопак «ятранців»…
– Вася Ковпак, – повідала народна артистка Антоніна Червінська, гостя ювілейної виставки, – був першим літописцем «Ятрані».
– А скільки він фотографував наш «Пролісок»! – вигукнув Анатолій Коротков, котрий теж завітав у «Єлисаветград».
До речі, серед експонатів виставки є й фотографія Антоніни Миколаївни в далекий ятранський період, а на іншому знімку схвильований люд пізнає Короткова. Молодий танцівник демонструє карколомне танцювальне «па», а фотооб’єктив Василя Ксенофонтовича залишає його для вічності!
Під час відкриття цієї, якоюсь мірою унікальної виставки своїми враженнями про співпрацю з фотокором Ковпаком поділився Станіслав Янчуков, колишній комсомольський працівник, а заслужений журналіст України Броніслав Куманський зачитав звернення до обласного керівництва про необхідність видати пам’ятний альбом фотографій літописця нашої області. І, між іншим, півділа вже зроблено завдяки енергії власника галереї Миколи Цуканова. У створеному ним віртуальному музеї міста зібрано три тисячі світлин і безліч негативів. Як розповідає сам Микола Миколайович, дізнавшись від журналістки Олени Нікітіної про гинучий архів Ковпака, він не міг залишитись байдужим і спільно з обласним відділенням Національної спілки фотохудожників зайнявся його систематизацією. Зрозуміло, кожен з виступаючих не міг не вклонитися власнику галереї за його подвижницьку діяльність і не подумати про те, що історію, яку «можна переписати, але не можна змінити», нам зберігає не тільки фотооб‘єкив Василя Ковпака, а й бурхлива діяльність таких людей, як Микола Цуканов. Недаремно син Василя Ксенофонтовича (разом з дружиною і дітьми він був гостем виставки), теж Василь, схвильовано казав: «Я не можу повірити, що таке вібувається!»
Виставка працюватиме ще місяць. Відвідайте.
Валентина ЛЕВОЧКО
