У відділі мистецтв обласної бібліотеки імені Чижевського зібралися люди, що знали, шанували, цінували і любили сонячну людину, поета і журналіста Віталія Ципіна. Зібралися, щоб вшанувати його пам’ять, згадати добрим словом людину, яка жила відкрито, весело, нестримно.
"Я не можу назвати себе його другом, – зізнався керівник муніципального хору Юрій Любович, – але ми багато і тісно спілкувалися".
Крім Юрія Васильовича своїми спогадами про Віталія Семеновича поділились Євгенія Шустер, Людмила Бабіна, Валентина Бажан, Олександр Багно, жінка, з якою зустрів фінал свого бурхливого життя, Валентина Фундова. Емоційним був виступ корифея кіровоградського радіо і телебачення "мужчины на все времена" (так у жартівливому привітанні назвав його Віталій Ципін) Миколи Левандовського. Ініціатором заходу став Марк Уляновський, котрий знав Віталія Семеновича ще по об’єднанню кінолюбителів області, де Віталій Ципін починав свою кар’єру до того, як прийшов на телебачення і став класним журналістом. Та навіть працюючи на телебаченні, він продовжував виконувати свої обов’язки в кінооб’єднанні.
Епіграфом до цієї зустрічі в бібліотеці я б поставила слова ведучої Світлани Ушакової: "Звідки беруться хороші люди і як їм вдається залишатися хорошими". Філософський зміст цих слів змушує ще і ще раз замислитися, як прожити життя, щоб не було боляче за його беззмістовність. Життя Віталія Ципіна беззмістовним не назвеш не тільки через цікаву роботу на телебаченні, не тільки через опубліковані і неопубліковані вірші. Він виростив двох прекрасних дітей. Особливо пишався Віталій Семенович сином Артемом, талановитим вихованцем "Резонансу" Валерія Дейнекіна. На сьогоднішній день Артем – заслужений артист Росії. А я пригадую радість Віталія Семеновича, коли Артема запросив у свій театр знаменитий Лев Додін. З виставою "Брати і сестри" Федора Абрамова театр поїздив по світу.
Треба сказати, Віталій Ципін і сам був артистичною натурою, любив крутий жарт і веселі історії. На відміну від маестро Любовича я мало спілкувалася з Віталієм Семеновичем. Свого часу ми записували передачу про акторську династію Білецьких, і мені запам’яталося, що навіть від мене Ципін вимагав артистизму в кадрі, хоч я була всього лише інтерв’юєром.
Дві години тривала зустріч у залі відділу мистецтв. Далеко не кожний, хто міг би поділитися своїми спогадами про відомого кіровоградця, зміг за цей час висловитися. Але Світлана Ушакова пообіцяла, що така можливість буде у кожного хоча б в електронному вигляді.
А багато хто з присутніх висловлювався на кшталт того, що такий аспект зустрічей повинен узвичаїтися. У нас багато неординарних особистостей, і треба вчасно казати їм добрі слова.
Не заперечиш.
