На початку вересня цього року перед суддями Ленінського районного суду Кропивницького постали троє молодиків (один з них – неповнолітній), які ще в 2014-му здійснили “серію” грабежів – зривали з ший жінок і дівчат золоті прикраси. Попалися вони в червні того ж року, досудове слідство довело їх причетність до шести випадків пограбувань. Чи займалися вони таким промислом і раніше, не встановлено, а самі вони, звісно, в цьому не зізналися.
Двоє з цих молодих людей О. і В., як кажуть, – стріляні горобці, обоє по кілька разів судимі за пограбування. Причому О. мав реальний термін покарання аж на чотири роки і шість місяців, В. засуджували умовно за тією ж статтею. Обоє немісцеві, ніде не працювали. Як у цій компанії опинився неповнолітній кропивничанин Ж., невідомо, але спосіб життя старших товаришів, очевидно, йому сподобався: а чого ж, отримувати непогані грошики, грабуючи беззахисних тендітних жінок, – це зовсім неважко! Але, врешті, це привело його на лаву підсудних.
Уже на суді всі троє, як мовиться, били на жалість. Коли їх послухати, то виходило, що у них просто й вибору не було в житті, крім того, як нападати серед білого дня на дівчат та жінок і силою здирати у них з ший ланцюжки. Так, О. розповідав судді, що він прибув тоді ще до Кіровограда з єдиною метою – знайти роботу і чесно та самовіддано трудитися, заробляючи кревні потом і кров‘ю. І от прошкує він містом, думаючи лиш про одне – як знайти роботу, а тут вона йому назустріч (не робота, звісно, а дівчина). Іде така гарна, ще й з гарнюнім золотим ланцюжком на шиї, а на ньому – рибка, теж золота. Та рибка, зблиснувши золотим боком на сонці, очевидно, пообіцяла О. легкого заробітку, а не гарування зранку до ночі за “мінімалку”, й він не втримався: підбіг до дівчини і, як сказано в судовому рішенні, “шляхом ривка” зняв з шиї прекрасної незнайомки рибку і чимдуж дав драла. Він-то хотів отримати й ланцюжок, але дівчина мимоволі схопилася за нього, коли він потягнув прикрасу, і в руці в О. залишалася тільки золота рибка, яку він продав. Але перед цим, мабуть, не забув замовити їй виконання свого бажання, бо йому той день, 19 червня, приніс чималенький “улов”. Рибку він украв близько дванадцятої години, а вже через годину майже на тому ж місці, біля будівлі ДЮЦу, побачив жінку, в якої на шиї заклично виблискував золотий ланцюжок з кулоном у вигляді голівки Нефертіті. Ну, як тут бідному чоловікові втриматися?! О. підбіг до жінки, рвонув за ланцюжок... Цього разу все було навпаки: підвіска впала на землю, потерпіла встигла її підібрати й навіть щось кричала йому вслід, коли він швидко віддалявся від неї з ланцюжком в руках. Але й це непогано було, бо важила прикраса чималенько – три грами і, за висновком експерта, на той час коштувала майже півтори тисячі гривень.
Того ж 19 червня пошуки “роботи” привели О. на вулицю Нейгауза. Шукав він її вже не сам. Як стверджує потенційна жертва, яка такою не стала, вона, повертаючись на роботу з обіду, зустріла О. і В. Коли вона їх минула, О. пішов за нею слідом (мабуть, зачарований рибкою і блиском золота у неї на шиї), а В. залишився на місці. Жінка, підійшовши до світлофора, зупинилась, чекаючи на залене світло. І відчула поштовх у спину й відразу біль – то О. тягнув за ланцюжок, а той врізався їй у шкіру, бо не порвався, їй навіть на мить здалося, що вона зараз задихнеться. Прикраса була доволі масивною, важила майже шість грамів, тому не порвалася, ледь не задушивши господарку. О. ж здалося, що він ланцюжок зірвав, та, глянувши собі на руки, нічого в них не побачив. Але повторювати спробу не став і кинувся навтьоки, побоявшись, що його затримають, бо жінка почала голосно кричати.
Та все ж хлопці від задуманого не відмовилися, а просто змінили місце дислокації, перейшовши в парк Ковалівський – там не так людно в будній день, але самотні, із золотом на шиї, жінки й дівчата трапляються доволі часто. І не помилилися – біля філармонії назустріч плив їм прямо в руки товстелезний ланцюг із підвіскою! Звісно, не сам по собі, а прикрашаючи свою господиню, теліпаючись у неї на шиї. Згодом, на суді, власниця того семиграмового золотого дива розповіла, що зустріла двох хлопців, один з яких перейшов на інший бік вулиці, а інший дуже впевнено йшов прямісіінько на неї, вона навіть подумала, що він хоче про щось у неї запитати. Але О. (а то був саме він), підійшовши впритул, мовчки рвонув з усієї сили прикрасу у неї з шиї. І поки вона, ошелешена, оговтувалася, ті двоє розчинился між деревами парку. Експерт оцінив той ланцюжок і прикрасу, яка на ньому висіла, майже у чотири з половиною тисячі гривень, і це в цінах 2014 року!
Отак золота рибка допомогла О. заробити грошенят, але уникнути правосуддя – ні. Та він, мабуть, і не просив у неї про це, а тільки про збагачення.
Але у В. “улов” був ще більшим. Тоді ж у червні 2014-го, другого числа, він разом з неповнолітнім Ж. зустріли на тодішній вулиці Кірова, неподалік мосту, дівчину. Ну і, як водиться, на шиї вона мала золотий навіть не ланцюжок, а ланцюжище вагою більше 15 грамів. Чомусь цим молодикам попадалися виключно жінки й дівчата із золотими прикрасами на шиях. Отак нахабно ходять по місту, начепивши золото, і все намагаються потрапити на очі слабким чоловікам, які не в силах справитися зі спокусою зняти ті прикраси, тобто провокують бідолах на злочин! Так от, власниця ланцюжища наближалася до хлопців, а вони, мов зачаровані, не могли очей відвести від нього – такий був товстий і обіцяв гарний зиск. Проминувши зачарованих, дівчина ступила на міст і тут відчула, що хтось ззаду сильно штовхнув її в спину і потягнув за ланцюг. Він перетиснув їй шию, стало важко дихати. За третім чи четвертим ривком прикраса таки перервалася і опинилася в руках В. (бо то саме він смикав його так наполегливо). І дівчина побачила, як замиготіли п’яти хлопців, котрі стрімголов утікали зі здобиччю в бік Набережної. Вона тут же зателефонувала в міліцію – ще б пак: ланцюжок коштував на той час більше восьми тисяч гривень. І правоохоронці приступили до пошуку грабіжників.
Але вони, може, вже навіть і здогадуючись про це, не зупинилися. І знову на тому ж місці, біля мосту по колишній вулиці Кірова, через два дні напали на жінку з ланцюжком на шиї. Цього разу “справу” робив наймолодший.
На суді потерпіла розповіла, що вона зустріла В. й Ж. Коли вони порівнялись з нею, Ж. з усієї сили вдарив кулаком її в груди, аж подих забило, а потім потягнув за ланцюжок з хрестиком і зірвав його. Після цього хлопці, звісно, біля неї не затрималися. Водії машин, які проїжджали мимо, зупинилися і кинулися на пошуки злочинців, а вона зателефонувала в міліцію і заявила про крадіжку прикраси ціною більше трьох тисяч гривень...
Невдовзі правоохоронці затримали грабіжників. Більше двох років розбиралися вони в цій справі, перш ніж О., В. та Ж. постали перед судом. Як уже зазначалося всі вони просили суддю врахувати, що їм вкрай потрібні були гроші, тому вони і наважилися на грабіж, а так, взагалі-то, вони білі і пухнасті. Ж. каявся та скаржився: живе тільки з бабусею, яку необхідно було лікувати, а не мав за що. В. також потребував коштів, саме йшлов, мовляв, до товариша позичати їх, а тут здобич сама в руки попалася, тому він не винуватий...
Суд критично поставився до таких слів підсудних і визнав, що виправлення О. та В. можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства і призначив їм покарання у вигляді позбавлення волі відповідно на шість і п’ять з половиною років. Правда, згідно із так званим законом Савченко, вони вже більшу частину строку відсиділи і скоро вийдуть на волю. А от Ж. відбувся умовним терміном... Так що, дорогі любительки золотих прикрас, стережіться!
Світлана НАДУТЕНКО
