Здавалось би, тюрма – це єдине місце, де можна не турбуватися про оплату житлово-комунальних послуг. Проте, виявляється, від цього обов’язку не звільняє і статус в’язня.
Приміром, один із засуджених, які відбувають покарання у Кіровоградській ВК № 6, уявив себе бознаким – порушував дисципліну, відмовлявся працювати. А тим часом їв і пив, користувався каналізацією та електричним світлом, а холодної пори ще й насолоджувався теплом від батарей опалення, і все це – за рахунок закладу. Стягнути витрачені на в’язня кошти із його заробітку адміністрація колонії не мала можливості, оскільки, як уже зазначалося, він і за холодну воду не брався і на його особовому рахунку було нуль гривень нуль копійок. Тоді у прокуратурі вирішили шукати управу на паразита в суді.
Підрахувавши, що цей в’язень заборгував колонії три з половиною тисячі гривень (на тисячу спожив комунальних послуг, на дві з половиною – з’їв і випив), прокуратура подала до Ленінського районного суду позов про стягнення з нього вартості отриманих ним благ.
До храму Феміди в’язня-відповідача не привезли. Про його принципову позицію щодо даного позову суд дізнався з листа, в якому той повідомив про свою незгоду платити за утримання в тюрмі.
Завершився процес тим, що суд задовольнив вимоги прокуратури і зобов’язав трутня заплатити за харчі та житлокомунпослуги у розмірі, на якому наполягала прокуратура. Звісно, якщо на волі у нього залишилися автомобілі, будинки, вклади в банках та контрольні пакети акцій заводів, виконати судове рішення буде нескладно – досить арештувати ці багатства. А якщо в’язень – голий як бубон?
