П’ятнадцятого липня розпочнеться і триватиме протягом п’яти тижнів четвертий сезон розкопок стародавнього поселення-гіганта трипільської культури на околицях села Небелівки Новоархангельського району українсько-британською експедицією, яка розпочала свою діяльність 2009 року, продовжила протягом 2012–2013 років і планує завершити її 2015-го.
Трипільська культура (друга половина VI тисячоліття до н.е.) – унікальне явище в давній історії України. Саме носії трипільської культури внесли на територію України винаходи, що дали підстави деяким ученим стверджувати про досягнення даною культурою рівня цивілізації: розвинуті землеробство та скотарство, ковальська справа та металургія, гончарство, що досягло рівня ужиткового мистецтва, наявність великих поселень з кількістю мешканців до 10–20 тисяч осіб, розвинута система знаків на посуді як спосіб передачі інформації.
На території нашої області, за словами учасника цієї експедиції археолога громадської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Валентина Собчука, на сьогодні відкрито 53 трипільських пам’ятки. Неподалік від села Небелівки Новоархангельського району знаходиться винятковий за своїми параметрами та науковою значимістю об’єкт археології – поселення-гігант трипільської культури Небелівка. Учені датують його виникнення серединою четвертого тисячоліття до нової ери, він був найбільшим поселенням людей у Давній Європі на той час (його площа становить 300 гектарів і співмірна з розміром Києва часу Ярослава Мудрого) і другим за розмірами поселенням трипільської культури серед п’яти тисяч, розташованих в Україні, Молдові, Румунії, та є епонімною пам’яткою небелівської групи поселень, що налічує їх близько 40.
Досліджувати поселення-гігант Небелівку розпочала 2009 року в межах дослідницького проекту “Tripolye mega-site” українсько-британська експедиція у складі київських та кіровоградських науковців і студентів-істориків та археологів, студентів з Великої Британії (серед них – доктори наук з Даремського університету Джон Чарльз Чапмен та Бісерка Гейдарська, ініціатори проведення цих міжнародних розкопок, завдяки зусиллям яких наукові британські організації виділили на них кошти), науковців та студентів із США, Угорщини, Болгарії, Італії, Чехії, Малайзії. Із самого початку існування експедиції, яка провадить свою діяльність улітку, її співдиректорами є кандидат історичних наук старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України та викладач Національного університету “Києво-Могилянська академія” автор понад 100 наукових праць і семи монографій, присвячених трипільській культурі, Михайло Відейко та згаданий уже доктор наук з Даремського університету Джон Чарльз Чапмен.
Значний інтерес для науковців становить віднайдена 2012 року експедицією в поселенні-гіганті велика громадська споруда – давній храм – площею більше тисячі квадратних метрів. За словами Михайла Відейка, її звели за тисячу років до побудови перших єгипетських пірамід, вона є найбільшою за всі відомі досі об’єкти в поселеннях трипільської культури протягом усієї 120-річної історії її наукового вивчення. У цій споруді вчені знайшли теракотовий вівтар, або жертовник, створений давніми людьми, який кіровоградський археолог і реставратор Станіслав Федоров зміг за власною методикою законсервувати без втрат і потім розконсервувати уже в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї й на високому рівні реставрувати. Зараз цей вівтар знаходиться в залі названого музею. На сьогодні – це єдиний в Україні вівтар трипільської культури, який існує в первісному вигляді як єдиний цілісний археологічний комплекс. Він має форму хреста з круглими краями і призначений був для здійснення релігійних ритуалів та обрядів (довжина однієї лопаті “хреста” – чотири метри). Зроблено його з глини, яка потім запеклася від вогню й набула характеристик кераміки.
– Керівники експедиції, які приїхали нещодавно в Кіровоград, днями вперше побачили цей відреставрований вівтар, – розповідає Валентин Собчук, – і відзначили, що чогось подібного досі не бачили. Вівтар – елемент інтер’єру трипільського житла, відомий науковцям. Але проблема в тому, що донедавна його не можна було нікуди перенести через те, що трипільці з невідомих досі науці причин через багато років після заснування поселення спалювали його дотла й переходили на інше місце. Тож науковці відкопують спалені рештки трипільських поселень, артефакти з яких донедавна не було можливості зібрати й кудись перенести. Минулого археологічного сезону 2013 року члени експедиції розкопали будівлю біля храму, відкопаного позаторік. Ми знайшли багато статуеток, цікавої кераміки, яка дає змогу вченим багато про що сказати. Окрім цього, одним з основних результатів роботи експедиції стало те, що її геофізичний загін повністю завершив магнітну зйомку поселення. На геофізичному плані ми тепер бачимо понад півтори тисячі трипільських жител, які збереглися у вигляді спалених решток. За прийнятими серед науковців розрахунками щодо трипільських поселень у Небелівці жило близько десяти – п’ятнадцяти тисяч осіб.
– Науковці припускають, що небелівське поселення було своєрідним стародавнім мегаполісом, навколо якого мали бути поселення-сателіти, – продовжує Валентин Собчук. – Але наша експедиція починає працювати влітку, коли поля, під якими знаходяться трипільські споруди, зайняті кукурудзою, пшеницею, соняшником. Тож виникла ідея продовжити роботу експедиції після того, як літні розкопки закінчаться. Ми, місцеві археологи (зокрема я, Олексій Орлик, Микола Тупчієнко, Станіслав Федоров), цьогоріч восени, коли на полях над трипільською Небелівкою селяни зберуть врожай, спробуємо віднайти невідомі науці інші трипільські поселення. І коли британці приїдуть до нас наступного, 2015-го, року, ми у вигляді наукового звіту представимо їм картографію цих поселень, аби вони мали змогу разом з нами визначити, наскільки поселення-сателіти синхронні в часі з трипільською Небелівкою, й зробили відповідні висновки. Однак хочу сказати й те, що тими темпами, якими експедиція розкопує поселення-гіганти, його досліджуватимуть ще сотні років. Тож роботи вистачить багатьом археологам. А ще додам, що проект “Tripolye mega-site” – це, по суті, перша реальна значна інвестиція в дослідження об’єктів культурної спадщини на Кіровоградщині. Це наш великий загальний іміджевий проект, який може відіграти важливу роль у приверненні уваги до області та Кіровограда не лише науковців, а й численних туристів…
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Ігоря ТОЛМАЧОВА
