Рекомендації щодо зміни назв вулиць Дзержинського, Калініна та Орджонікідзе обласного центру, ухвалені близько місяця тому міською топонімічною комісією, були минулого понеділка предметом розгляду громадської ради при виконкомі Кіровоградської міської ради.
Наприкінці лютого цього року топонімічна комісія при виконкомі міської ради розглянула пропозиції громадськості щодо перейменування деяких кіровоградських вулиць на честь славного земляка – лауреата Нобелівської премії Ігоря Тамма, легендарної родини Шульгіних, які прожили в Єлисаветграді п’ять років і один із яких загинув у бою під Крутами, родоначальників місцевого сільгоспмашинобудування братів Ельворті та Єлисаветградського кавалерійського училища – одного із найзнаменитіших військових навчальних закладів Росії другої половини XIX – початку XX століть. Топонімічна комісія визнала, що слушно було б перейменувати вулицю Дзержинського на Академіка Тамма, вулицю Калініна – на Шульгіних, відрізок вулиці Орджонікідзе від Медведєва до Тимірязєва – на Кавалерійську, а іншу її частину, від Медведєва до Колгоспної, – на Ельворті.
Та міська влада не стала квапитися з перейменуванням вулиць Дзержинського, Калініна, Орджонікідзе (ухвалення рішень з таких питань – повноваження ради, а проекти цих актів мають погоджуватися виконкомом ради). Міське керівництво вирішило, перш ніж винести питання про перейменування цих вулиць на розгляд виконкому, ще раз проконсультуватися з громадою, зокрема з активною її частиною, що представлена у громадській раді при виконкомі.
– Міська влада відкрита для обговорення таких складних питань, – сказав секретар міської ради Ігор Волков на понеділковому засіданні громадської ради.
Про те, що питання перейменування вулиць – дуже непросте, засвідчив подальший перебіг засідання громадської ради (на це зібрання, треба зазначити, прибуло, крім членів ради, чимало небайдужих кіровоградців). Особливо гаряче викладали свої аргументи представники Компартії. Вони доводили, що радянська топоніміка – це вже історія, а її чіпати не можна, що це дороге задоволення – перейменування вулиць і таке інше. Та більшість тих, хто виступив на цьому засіданні, були іншої думки. Вони вказували на те, що переважна частина суспільства відмовилася від комуністичних ідей, а тому нелогічно зберігати в топоніміці міст імена радянських вождів, які в цих містах ніколи не бували, особливо тих, які причетні до злочинів проти українського народу. Говорилося також, що наше місто перейменовувалося на честь комуністичних лідерів (Зінов’єва, Кірова) якраз у дуже тяжкі для країни й простих людей часи, а зміни в назвах кіровоградських вулиць, які відбулися в часи незалежності, не обернулися соціальними збуреннями й не коштували місту суттєвих грошей. Останню тезу – про фінанси – підтвердив й Ігор Волков на прикладі позаминулорічних перейменувань вулиць Карла Маркса, Леніна, Володарського та Поперечної Другої. Також секретар міськради підкреслив, що Поперечну Другу перейменовано на честь Миколи Литвинова – земляка, Героя Радянського Союзу, а це значить, що наше місто як шанувало, так і шанує подвиг народу у Великій Вітчизняній війні.
Бажаючих висловитися з питань топоніміки виявилося так багато, що засідання громадської ради, мабуть, затягнулося б до ночі, якби голова громадської ради Любов Лук’янцева не запропонувала присутнім оформити свої думки письмово і подати їх у такому вигляді громадській раді, яка і передасть їх виконкому. Це звернення стосується й інших кіровоградців, яким не все одно, чиї імена носять вулиці рідного міста.
