Порівнюючи періоди і постаті як для історії відносно недалекого часу В.Стуса, В. Чорновола, Л. Лук'яненка, О.Мешко, родини Калинців і Горинів, В.Овсієнка, Є.Сверстюка і багатьох інших, які в часи чекістсько-кагебістського терору мали силу духу і гідності говорити правду, і сьогоднішнє політичне пристосуванське життя, завжди повертаюсь спогадами до мого рідного села, де проживали надзвичайно мудрі люди.
І якщо у когось погано вродила картопля, то часто можна було почути: "Та виродилась." Це означало, що треба садити інший сорт картоплі. Аналогічно і тут можна сказати: "Виродились політики." Але, на жаль, в цьому випадку все набагато гірше. Винищено, і немає від кого народжуватись.
Спостерігаючи вже третій рік за тою інтелектуально і психологічно слабкою політичною командою і за тими, хто їх привів у владу, то Тарас Шевченко би сказав:"....неначе люди подуріли, самі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть..."
Війна на знищення української ідентичності ніколи не припинялась і після 1991 року, російська пропаганда разом з мізерним фінасуванням української культури та відсутністю у школах справжнього патріотичного виховання учнів – виростили покоління космополітів, для яких духовність визначається однією фразою: "А какая разница?"
Духовність і просвітництво – фундамент заможної держави, а тому вже 30 років на нього грошей не дають.
Степанія СІДЛЯР.
