Кіровоградська теплоелектроцентраль КП "Теплоенергетик" – одне з найстаріших підприємств міста, яке дало поштовх розвиткові енергетичної галузі в нашій області. Станція виробляє не лише електроенергію, а й забезпечує теплом жителів обласного центру, безперебійно надаючи їм якісні послуги.
Тридцятого квітня ТЕЦ виповниться 85 років. Про ці роки станції та її майбутнє розповідає генеральний директор КП "Теплоенергетик" Сергій Григорович Кравченко.
Минуле станції
– Інтереси клієнта для нас – понад усе. Ми докладаємо всіх можливих зусиль, щоб у домівках кіровоградців було тепло і затишно, щоб люди не відчували дискомфорту, – розповідає керівник КП "Теплоенергетик". – А розпочалася діяльність Кіровоградської теплоелектроцентралі 30 квітня 1930 року, коли на території новозбудованої електростанції відбулося розширене врочисте засідання пленуму Зінов’ївської міської ради за участі представників партійних, профспілкових, кооперативних та громадських організацій і військових частин місцевої залоги, присвячене першотравневим святам та відкриттю нової електростанції.
Дружний колектив підприємства працював злагоджено, виробляючи електроенергію для підприємств міста й подаючи світло Зінов’ївську, а потім Кіровому і жителям приміських сіл району. У 1934 році місцева електростанція виробляла 1861 кіловат-годин, у 1936-му – 3310. На початку 1939 року, коли утворили Кіровоградську область, а Кірове перейменували на Кіровоград, який став обласним центром, відбулося розроблення плану розширення і реконструкції найбільших промислових підприємств області. Серед них значиться й районна електростанція.
На той час її потужностей, що складалися з трьох котлів та двох турбін, уже не вистачало для забезпечення належної роботи підприємств та житлово-комунальних потреб міста. Тому було прийнято рішення замовити в німецької фірми "Манн" ще одну турбіну. Але намічені плани виконати не судилося, бо розпочалася Друга світова війна.
Після звільнення Кіровограда з нацистської окупації відроджувати підприємство довелося і багатьом його колишнім працівникам. З робітників і службовців було створено бригади з народної відбудови Кіровоградської електростанції. У режимі тимчасової роботи станції перебувати довго ніхто не дозволяв, потрібно було в найкоротші терміни нарощувати потужності. Перед самою війною у фірми "Манн" підприємство замовило турбіну потужністю 2500 кВт (3000 обертів за хвилину), виготовлену ще 1914 року. Тоді доставити її в місто не встигли. Але зразу ж після завершення війни на невиробничих складах під Берліном радянські спеціалісти виявили придбану у фірми, але не відправлену за призначенням турбіну. Тож аж через сім років машину, нарешті, довезли до Кіровограда. У грудні 1946 року на прохання керівництва РЕС Ленінградський центральний котлотурбінний інститут виготовив і надіслав до нашого міста технічну документацію та експлуатаційні дані, втрачені в Німеччині, чим посприяв швидкому монтажу турбіни.
Наступні сторінки біографії Кіровоградської РЕС – то віхи відбудови і подальшого розвитку обласного центру. Важливим періодом у житті колективу енергетиків був рік 1968-й. Саме тоді розпочалася теплофікація міста – його мешканці долучилися до благ цивілізації: оселі кіровоградців було підключено до централізованого опалення та гарячого водозабезпечення. Ці вигоди їм подарували працівники ТЕЦ (так відтоді почала називатися районна електростанція). Наступна реконструкція очікувала на ТЕЦ у 1971 році: станція однією з перших серед підприємств міста почала працювати на промисловому газі.
У 70-х роках минулого століття на Кіровоградській ТЕЦ розпочали реконструкцію виробництва. У 1970 році було зведено газорегуляторний пункт. А протягом 1970–1972 років на Бєлгородському заводі "Енергомаш" реконструйовано котлоагрегати ТП-35/50 ст. № 6 і 7 з їх переведенням з твердого палива (вугілля) на природний газ та мазут. Для цього 1972 року збудували мазутне господарство із залізничною колією та двома мазутними ємностями на 10 тисяч кубічних метрів.
Роком раніше турбіни АТ-6 ст. № 4 і 5 було переведено в режим погіршеного вакууму. А вже 1978 року встановлено турбіну ПР-6-35/10-1,2 ст. № 2. На початку 80-х років введено в експлуатацію парові котли ГМ-50-1 ст. № 4 і 5. А 1987-го конденсаційну турбіну "Вулкан" – демонтовано. Усі ці комплексні заходи дали змогу підвищити якість надаваних послуг як населенню, так і підприємствам міста.
Сьогодення ТЕЦ
– Нині безперебійне виробництво електричної і теплової енергії забезпечують основні цехи підприємства — котлотурбінний та електротехнічний, – зазначає Сергій Григорович. – Начальник котлотурбінного цеху Микола Григорович Іванов на цій посаді працює з 1986 року. Його заступник Євген Володимирович Притула виробничі обов’язки на своїй посаді виконує з 2006 року, зарекомендувавши себе надійним керівником-професіоналом.
До складу котлотурбінного цеху входять котельне, турбінне та паливне відділення, хімічна лабораторія. Там успішно працюють майстер з експлуатації котельного обладнання Петро Іванович Гордієнко, майстер з ремонту котельного обладнання Віктор Петрович Голенко, майстер турбінного відділення Дмитро Миколайович Скляренко, майстер паливного відділення Леонід Васильович Фатєєв та в. о. начальника хімічної лабораторії Олена Василівна Яковенко.
Електротехнічний цех з 2004 року очолює Володимир Олександрович Кірпіта. Сумлінними працівниками зарекомендували себе майстри цеху Євген Васильович Котішевський та Володимир Васильович Вареньєв. До складу електротехнічного цеху входять електротехнічна лабораторія (начальник – Сергій Олександрович Товстюк) і лабораторія контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (начальник – Микола Анатолійович Колесник).
Виробничий процес неможливий без безперебійного функціонування допоміжних цехів, якими є центральний тепловий район (начальник – Петро Данилович Тумко), служба механізації і транспорту (начальник – Ігор Анатолійович Бездєтний), ремонтно-будівельна дільниця (начальник – Ніна Олександрівна Цонєва) та воєнізована охорона (начальник – Олександр Іванович Касян).
Контроль за належним функціонуванням виробничих підрозділів здійснюють начальники змін станції Ольга Миколаївна Синицька, Дмитро Раїсович Іванов, Ігор Анатолійович Смоліков, Геннадій Іванович Мірошниченко, Павло Олександрович Чабан, Микола Миколайович Іванов, начальник відділу збуту теплової енергії Олена Іванівна Гончар, начальник відділу кадрів Ірина Вадимівна Кривошея, начальник юридичного відділу Дар’я Олексіївна Бандуровська, начальник департаменту економіки Марія Анатоліївна Геращенко, головний бухгалтер Олена Павлівна Косенко, начальник відділу матеріально-технічного забезпечення Володимир Дмитрович Шишкін, начальник виробничо-технічного відділу Віктор Пилипович Семененко.
Сьогодні ТЕЦ обслуговують діти і внуки тих, хто в далекі двадцяті – тридцяті роки закладав підмурки майбутньої електростанції. Наш колектив у минулому й сьогодні – це команда енергетиків РЕС, а потім ТЕЦ, у якій ті, що першими увімкнули світло на електростанції, передали естафету тим, хто тепер на ній працює і нестиме в майбутнє її незгасний вогонь.
Перспективи теплоелектроцентралі
– У зв’язку зі значним подорожчанням газу Кіровоградську ТЕЦ заплановано переводити на інший вид палива – буре вугілля. Для нас це не якась дивина, адже станцію й було спроектовано й побудовано як вугільну, – уточнює генеральний директор КП "Теплоенергетик". – Тому з 1935 року й до 1972-го вона працювала на олександрійському бурому вугіллі, під яке її й спроектували. Зараз дніпропетровські спеціалісти працюють над проектом нового блока станції, на якому заплановано встановити три котли і дві турбіни. Працюватимуть вони на бурому вугіллі з Олександрійського родовища, яке поступово відновлюють після недавнього занепаду (олександрійці з двох кар’єрів уже викачали воду й готуються до їх пробної експлуатації).
Згідно із задумом, після переходу на буре вугілля Кіровоградська ТЕЦ використовуватиме лише 15 відсотків газу від усього обсягу палива (газ потрібен для розпалювання вугілля). Цим проектом зацікавилася приватна китайська компанія, яка готова на умовах співфінансування (пропонує 85 відсотків від необхідної суми) надати кошти на побудову нового вугільного блоку на нашій ТЕЦ. Слід сказати, що нинішні технології спроможні забезпечити його роботу без шкідливих викидів в атмосферу. Для цього у випадку реалізації проекту на станції буде встановлено найсучасніші фільтри, які очищатимуть її викиди. Точно сказати про час переходу ТЕЦ на буре вугілля сказати не можу, але активна робота задля цього триває.
Записав Юрій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Олега ШРАМКА
