Щоб творити високе мистецтво, не обов’язково виходити з дому чи обирати якусь значну тему для композиції. Свого часу Олександр Осмьоркін говорив про те, що портрет часу можна показати й не малюючи червоноармійців. Погодьтеся, насправді потрібні лише олівець, папір або полотно чи картон та фарби і, звісно, бажання, щоб навколишній світ став простором творчості. Тож продовжуємо віртуальне ознайомлення з художньо-меморіальним музеєм Олександра Осмьоркіна, а саме з його колекцією сучасного українського образотворчого мистецтва.
Так, у рамках започаткованих музеєм арт-проєктів «Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна» та «В майстерні художника» відбулися персоналії заслуженого художника України Анатолія Микитовича Янєва: «Мистецькі обрії Анатолія Янєва» (2013) та «Живописний всесвіт Анатолія Янєва» (2018), які й нині можна переглянути на музейному веб-сайті в розділі «Вибрані виставки». І ось яка дивовижа – більшість з його композицій, серед яких пейзажі, натюрморти, портрети, жанрові картини написані художником вдома, в межах квартири, яка час від часу перетворюється на майстерню. Їх героями є близькі люди та навколишні краєвиди.
«Квітень», «Цвіте вишня», «Осінній дощик», «Випав сніг», «Сонце зимою» – на всіх бачимо вид з вікна, який зустрічає митця кожного ранку, а у творі «Вікно. Зимове світло» ще й поєднується з натюрмортом, випадково створеним рухом життя – філіжанка кави, порцелянова статуетка, книга, тепла батарея та дерев’яний шезлонг на балконі. До речі, Клод Моне, свого часу захоплений грою світла, написав близько 30 етюдів парадного входу Руанського собору. Тут та ж історія. І, не зважаючи на те, що сюжети картин «Пасьянс», «Біля серванту», «Світло лампи», «Перед концертом», «Оголена» розгортаються в одному інтер’єрі, який можна побачити в однойменній композиції, вони вражають творчим розмаїттям, захоплюють майстерністю автора, декоративним мисленням у вирішенні просторової реалістичної форми, а простота вибору сюжету щедро компенсується глибиною колористичних рішень, заворожуючи таїною кольорових ходів.
В інтерв’ю, опублікованому в каталозі виставки «Живописний всесвіт Анатолія Янєва», яке також можна повністю прочитати на музейному сайті в розділі «Діяльність музею», відповідаючи на запитання «Що для вас живопис?», митець зазначає: «Скажу так: кожного разу живопис треба винаходити. Ти підходиш до роботи й не знаєш, якою вона буде. Звісно, що починаєш з якоїсь ідеї, але потім, коли ти пишеш, починається процес перетворень. Кожен сюжет потребує свого підходу, своєї мови. А потім ти пишеш не заради забави, це спосіб позбавитися думок, що тебе супроводжують, емоцій. Ставиш собі запитання: та невже я не зможу, хіба не здатен це створити? А відповідь – твій твір».
Нині дуже популярною є арт-терапія: берете олівець, авторучку чи пензлик і малюєте, і хтозна, як може змінитися ваша доля. Американський художник Джексон Поллок, розбризкуючи фарбу на полотні в старому маленькому будиночку, ніяк не міг передбачити, що стане зачинателем абстрактного експресіонізму.
Андрій НАДЄЖДІН, провідний науковий співробітник художньо-меморіального музею О.Осмьоркіна
