"Вечірня газета" уже розповідала про цю кримінальну справу. Нагадаємо, події, описані в ній, сталися на території ТОВ "Мисливське господарство "Голованівське" у середині листопада 2008 року, коли Віктор Лозінський, тодішній співвласник цього товариства і народний депутат України, ще творив законопроекти, спрямовані на подолання організованої злочинності і корупції (обіймав посаду голови відповідного парламентського підкомітету).
…Якось увечері єгерю мисливського господарства, який тоді саме перебував у Голованівську, зателефонував сільський голова Розношенської сільської ради Ульяновського району і повідомив, що на території лісових угідь, які межують із селом, полюють якісь незнайомці. Прихопивши карабін і ліхтар та взявши на поміч ще трьох співробітників, єгер "осідлав" "Ниву". По дорозі їм трапився знайомий "Опель" – то їхав начальник сектора карного розшуку Голованівського райвідділу міліції. Занепокоєний долею ввіреного йому тваринного світу, єгер ввів міліціонера в курс справи і запропонував розібратися з нахабами-мисливцями разом. Правоохоронець, жертвуючи законним відпочинком (робочий день давно закінчився), поїхав слідом.
Добравшись близько 23-ї години до околиці Розношенського, застали там "Жигулі" ймовірних браконьєрів і влаштували поряд засідку. Чекати довелося дві години, так що можна уявити, з якими почуттями міліцейсько-єгерська братія зустріла двох незнайомців з рушницями. Осліпивши їх ліхтарем та вистреливши кілька разів з карабіна в повітря, той з єгерів, який взяв на себе роль старшого, наказав мисливцям лягати на землю. Один з них виконав команду, а інший, зрозумівши, що буде непереливки, дременув.
Той, який залишився, одразу ж пожалкував, що не зробив так само. Єгер з міліціонером його побили, а потім "упакували" в багажник "Ниви". І повезли бідолаху на станцію Голованівськ. Там, у будинку, що належить лісництву, продовжили його мордувати. Нарешті заперли бранця в гаражі й повернулися в ліс, щоб узнати у своїх помічників, чи не піймали ті іншого мисливця. Але утікач як крізь землю провалився. Міліціонер з єгерем задовольнилися його "Жигулями". Машину перегнали в надійне місце.
Уранці наступного дня все той же оперативний працівник міліції доставив полоненого мисливця до себе на роботу. Там його зачинив у буцегарні. Невдовзі у камері опинився і той мисливець, який спробував утекти, – голованівська міліція з ніг збилася, а таки розшукала його. Обом поставили у вину вчинення адміністративних правопорушень.
Спокійно "спокутувати вину" в неволі бранцям не дали. До них навідалися згадувані вище міліціонер з єгерем і, погрожуючи тримати в камері довіку, висунули вимогу заплатити за звільнення. Називалися великі грошові суми, а їх у полонених не водилося. Тому вимагачі погодилися взяти збіжжям – по кілька тонн з кожного. Далі бранцям дали змогу зателефонувати рідним, щоб ті подбали про поповнення засіків голованівських міліціонера та єгеря.
На п’ятий день перебування мисливців у неволі їхні родичі доставили за вказаними вимагачами адресами 13 тонн зерна кукурудзи. Наступного дня полонених було звільнено. Щоправда, перед тим, як випустити заручників, начальник сектора карного розшуку Голованівського райвіддділу міліції примусив їх написати розписки про те, що вони зобов’язуються йому дати ще по машині зерна пшениці. Інакше, пообіцяв міліціонер, обох буде притягнуто до кримінальної відповідальності. Наприкінці того ж місяця міліціонер отримав і це збіжжя…
Ті мисливці, жителі сусідньої Одещини, й мовчали про свою пригоду в Голованівському районі, аж поки у червні 2009 року про Лозінського не заговорила вся Україна (у зв’язку із інцидентом у лісі під Голованівськом, де у сутичці з Віктором Олександровичем, райпрокурором та начальником міліції району загинув селянин Валерій Олійник). Так, кримінальну справу стосовно згадуваних вище міліціонера та єгеря було порушено тільки у серпні позаторік. Тоді ж перший із них залишився без роботи. Що цікаво, як з’ясувалося в ході слідства, потерпілі мали всі документи, які дозволяли їм полювати на пернату дичину.
У вересні минулого року кримінальну справу стосовно голованівських людоловів розглянув Гайворонський районний суд. Кожному призначено п’ятилітнє позбавлення волі. Але, згідно із цим же вироком, екс-міліціонер мав потрапити до в’язниці лише тоді, якщо протягом трьох років скоїв би новий злочин. З-під варти його звільнили в залі суду. Його товариш, щоб не опинитися в тюрмі, мав шануватися на волі протягом року.
Прокуратура не оцінила гуманізму Гайворонського райсуду і оскаржила його вирок, наполягаючи на тому, що таким, як ці засуджені, – не місце серед законослухняних людей. Прокуратура попросила апеляційний суд відправити колишнього міліціонера в місця позбавлення волі на вісім років, іншого фігуранта справи – на сім з половиною.
За два дні до Нового року в апеляційному суді відбулася ревізія цієї справи.
Суддівська колегія дійшла висновку про резонність аргументів прокуратури і скасувала вирок районного суду. Справу відправлено на розгляд в Гайворон, але розбиратиметься в ній уже не той суддя, який помилував людоловів.
