Розчищення Інгулу, розпочате в Кіровограді у травні нинішнього року, – на стадії завершення. Днями екскаваторник міжрайонного управління водного господарства (підприємства, залученого міською владою до оздоровлення Інгулу), уже виймав з річки біля мосту, що на вулиці Михайлівській (колишній імені Кірова), скошений очерет та сміття, принесені туди течією. Після розчищення цієї частини Інгулу буде відкрито тамтешні шлюзи, і річка побіжить з новою силою.
– Приємно бачити, як наш Інгул кращає, – сказав секретар міської ради Іван Марковський кореспонденту "Вечірки", який застав посадовця при інспектуванні ним робіт біля мосту на Михайлівській. – Тепер важливо зберегти зроблене, не допустити нового засмічення річки.
Також секретар міської ради зауважив, що робота з розчищення річки та благоустрою прилеглої до неї території супроводжувалася активною (чим ближче до місцевих виборів, тим активнішою) критикою міської влади з боку деяких громадських, як вони себе називають, активістів, ще недавно не відомих широкому загалу.
– Виходить, упродовж попередніх тридцяти років, протягом яких річка перетворювалася на болото і розсадник усілякої зарази, цих активістів її стан влаштовував, – сказав Марковський. – А які "аргументи" проти розчищення річки вони висувають! Мовляв, це – і не на часі, і дуже дорого обходиться бюджету. Словом, триває істерична кампанія, в процесі якої мене звинувачували у завищенні витрат на будівництво пішохідного мосту між Чечорою і парком Пушкіна, а сам міст назвали "золотим". До речі, перевірки з боку контролюючих органів показали, що той міст зведено без фінансових зловживань. Тепер, коли мені дорікають за розчищення Інгулу, я навіть дивуюся, як це мене ще не звинуватили в розкраданні мулу, якого з річки вичерпано 36 тисяч тонн.
Тому я вимушений ще раз наголосити на тому, що гроші, які використано на розчищення Інгулу, не можна було спрямувати на інші потреби, оскільки їх цільове призначення – вжиття саме таких, екологічних, заходів. Потрібність цієї роботи першими відчули жителі кіровоградських мікрорайонів, прилеглих до ще недавно замуленого Інгулу, – там зникли комарі, які до розчистки річки буквально не давали місцевому люду жити. Найближчим часом на тротуарі, який пролягає на проспекті Винниченка з боку річки, буде покладено новий асфальт, наведемо лад і в парку Пушкіна. Плануємо в День міста провести там дитяче спортивне свято – в тому числі перегони на човнах і катамаранах. Згодом там буде побудовано човнову станцію, щоб кіровоградці мали змогу активно відпочити на воді у межах центральної частини міста. Впевнений, ця місцина полюбиться усім.
Також Іван Марковський, користуючись нагодою, висловив кореспонденту "Вечірки" своє нерозуміння великою пильністю контролюючих та правоохоронних органів до діяльності виконавчих органів Кіровоградської міської ради, зокрема до здійснення ними так званих державних закупівель.
– Іноді до смішного доходить, – сказав секретар міської ради. – Наприклад, цього літа держфінінспекція взялася перевірити документи щодо проведеного вже конкурсу, за результатами якого було визначено виконавця ремонту одного з приміщень центральної міської лікарні (щоб створити там відділення паліативної допомоги, це галузь медицини, спрямована на полегшення страждань смертельно хворих людей). Не виявивши в документації жодного фінансового порушення, ревізори причепилися до неправильного написання якогось слова. Внаслідок цього результати тендеру скасовано, проводитимемо новий. Я розумію, що треба бити по руках тих, хто намагається вкрасти з бюджету. Але ж навіщо до дрібниць чіплятися? Мушу сказати, що процедура державних закупівель сама по собі – дуже складна, витратна і тривала в часі, вона не є ефективним інструментом у протидії розкраданням бюджетних коштів. Міська рада змушена виділяти тільки на такі, процедурні, потреби, сотні тисяч гривень щороку. А знали б ви, скільки паперу переводиться на це, скільки чиновницького часу витрачається! І тільки ми повідомляємо на сайті міськради про наміри провести черговий тендер, як отримуємо з цього приводу одразу кілька запитів від правоохоронних органів, у них викладаються вимоги надати певні документи, причому оригінали, а не копії. Ми надаємо їм ті папери, унаслідок цього підготовка до тендеру зупиняється, а наші чиновники переключаються на те, щоб задовольняти наступні запити правоохоронців. Як на мене, такі дії правоохоронних органів більше схожі на шкідництво, ніж на намагання врятувати місцеві бюджети від розкрадань.
Крім того, Іван Марковський попросив опублікувати ось яке його звернення до кіровоградців: не вірити деяким депутатам міськради про те, що це завдяки їм, таким відданим народу обранцям, відремонтовано такі-то дороги чи будинки.
– Це – брехлива самореклама, – сказав Марковський. – Рішення про використання бюджетних коштів ухвалюються колегіально – радою. І не годиться якомусь депутатові ставити в заслугу це тільки собі.
Ще більше дратують секретаря міськради заяви декого з депутатів про їхні перемоги у справі підтримки учасників АТО з числа кіровоградців, їхніх рідних.
– Не розумію, про перемогу над ким саме вони ведуть мову, –– обурився посадовець. – Адже рішення ради такого характеру ухвалюються одноголосно і без дискусій. Так, шість відсотків цьогорічного міського бюджету передбачено на потреби учасників АТО та членів сімей загиблих воїнів. Але це – не результат якоїсь нашої боротьби, це означає лише те, що ми виконали свій обов’язок.
Записав Віктор ІВАНЕНКО
