Відкритий лист учасниці кіровоградського Євромайднау
Останнім часом деякі сайти Кіровоградщини скористувалися, як на мій погляд, не зовсім коректною інформацією, що до моєї особи. Із контексту мого виступу на апаратній нараді вириваються окремі речення і спираючись на них дехто намагається створити з мене образ людини, яка може собі дозволити зневажливо висловлюватися на адресу мешканців нашого міста та учасників Кіровоградського майдану.
Наперед скажу, що з великою повагою ставлюся до всіх людей і маю особливі почуття до тих, хто стояв на майданах по всій території України. Ці люди справжні патріоти, які боролися з бандитським режимом Януковича за демократичну, Європейську Країну.
Переконаний, що жодна людина яка в тій чи інший мірі мала можливість зі мною поспілкуватися не повірить в ту відверту брехню, яка розповсюджується стосовно мене.
Вважаю, що це, у першу чергу, вигідно деяким доморощеним олігархам, які ще вчора були надзвичайно близькими до Ларіна і його поплічника Шаталова, що голосували за антинародні закони у Верховній раді України і не голосували за Закони про звільнення з в’язниць учасників майдану, котрі привласнили половину Кіровоградської нерухомості і обікрали простих людей не надавши їм обіцяних квартир і не повернувши кошти, довівши декого з них до самогубства.
Це саме вони, боячись відповідальності за свої дії в період правління Януковича найняли собі проплачених козачків, які заповнюють сайти всілякими коментарями - нісенітницями, щоб на якійсь час відволікти увагу громадськості від власних персон, а ті, відпрацьовуючи їм гроші, повірили навіть в можливість силового захоплення влади в місті, бо цивілізованим шляхом отримати її неспроможні.
Що до Вас особисто, шановна Вікторіє Борисівно, то думаю, що Ваша емоційна оцінка базується виключно на недостовірній і неперевіреній інформації, яку «доброзичливці» вклали вам у вуха, бо слово «терористка» на Вашу адресу я ніколи і ніде не вживав і це підтверджується стенограмою засідання сесії, яку Ви можете прослухати особисто.
Ніколи не вважав і не вважаю, що заміщення тієї чи іншої, виборної, посади залежить від кількості днів проведених претендентом на майдані. Але коли Ви вже спитали, то я задовольню Вашу цікавість і відповім. Хочу, щоб Ви звернули увагу на те, що ніколи не вихвалявся тим, що з першого і до останнього дня був активним учасником Революції Гідності. В тому числі, коли ситуація для майдану була дуже загрозливою, особливо з другої половини грудня 2013 року та першу половину січня 2014 року. У ці дні я безвиїзно знаходився на Майдані. В цей час більшість учасників Євромайдану з Західної України від’їхала на новорічні та Різдвяні свята. Тож кожна людина була надзвичайно важлива Майдану і я залишався там.
На Майдані зустрів Новий 2014 рік та Різдво Христове. В цей час лютували морози, але ще небезпечнішою була загроза з боку режиму Януковича, тож ми разом з іншими учасниками Майдану, щоденно зводили і ремонтували барикади, стерегли їх, виконували безліч важливої роботи, спрямованої на забезпечення життєдіяльності Євромайдану.
Мені довелося стати також учасником подій, які мали місце на вул. Інститутській 18 лютого 2014 року, де відбувалися справжні бойові дії між неозброєними мітингувальниками та підрозділом спеціального призначення «Беркут».
З перших днів займався організацією і доставкою людей, до Київського Євромайдану і повернення їх додому, а також забезпеченням майданівців необхідними теплими речами та провізією. Якраз ці функції були на мене покладені керівництвом партії. Через Київський Майдан пройшли тисячі чесних і самовідданих людей, з якими ми разом стояли на блок-постах, жили в нелюдських умовах, мерзли в люті морози і зверніть увагу, там не йшла мова про посади. Люди повстали проти владного режиму Януковича, щоб повернути собі право обиратись і бути обраними, а не призначатись ким би то не було, силою чи примусом.
Коли після трагічних і водночас визначних подій 18 лютого 2014 року я повернувся з Києва, біля будинку де я проживаю мене зустрічали з півтора десятки міліцейських машин, численний загін міліції, працівники МНС, чомусь з болгарками, обшукали і перевірили, що знаходиться в моєму поліетиленовому пакеті, провели обшук автомобіля мого сина. Ви самі кажете, що надсилали СМС - повідомлення моєму онуку, намагаючись «натиснути». Але ж ідея Майдану і полягає в тому, щоб викорінити будь яку можливість тиснути на особистість.
Взагалі героїв відзначають не посадами, а шаною від народу, що сьогодні і відбувається в Україні. Без сумніву, відзначать і тих, хто стояв на Кіровоградському Майдані, бо там було багато чесних і патріотичних людей, які боролися за краще майбутнє для себе і прийдешніх поколінь, з таких, думаю, є і Ви.
Варто відзначити і важливу роль журналістів в подіях Революції Гідності. На майдані, поряд з нами, було багато представників ЗМІ, в тому числі і кіровоградських, з якими мені доводилося спілкуватися. Приємним було те, що навіть під час панування режиму Януковича в газеті «Україна Центр» за 08 січня 2014 року вийшла стаття «Записки с Майдана, или лучше один раз увидеть» авторства Оксани Гуцалюк. Було дуже приємно, що місцеві журналісти сміливо, чесно і об’єктивно, не дивлячись на пресинг влади висвітлювали правду про Київський Майдан і участь кіровоградців в ньому, учасником якого я був за покликанням душі, виконуючи свій громадський обов’язок.
Що до Вашого прискіпливого стеження за процедурою обрання секретаря Кіровоградської міської ради, то думаю, що Ви погодитеся з тим, що будь які рішення мають прийматися в законний спосіб. А процедура обрання секретаря міської ради чітко приписана у відповідному Законі України. Стосовно ж моєї персоналії, то скажу наступне, будь які дії допустимі при умові знаходження консенсусу і не застосування примусу чи то тиску на будь яку зі сторін. Хіба ж не за законність і справедливість ми стояли на майдані? Тож певна кількість осіб в камуфляжі з держаками від лопат у руках, та молоді люди, можливо, навіть неповнолітні, з марлевими пов’язками на обличчі, просто ніяк не змогли змінити прописану в законі процедуру голосування. Депутати Кіровоградської міської ради голосували, як це і передбачено законом, особисто і таємно. Під жорстким контролем представників Кіровоградського майдану.
Останніми днями ведеться цілеспрямована компанія із моєї дискредитації, що до висловлювання на нараді у міськвиконкомі, з вирваним з контексту словом «принижений». Поясню, що із мого виступу просто були виключені слова, які наочно демонстрували, чому саме я висловив таку емоцію. А саме: «Чому на вшануванні пам’яті Кобзаря не було вчителів кіровоградських шкіл, не було учнів, не було наших письменників, творчої еліти? Сором що їх не запросили. Такого не повинно повторитися в майбутньому».
Остерігатися того, що Ви будете «слідкувати за кожним моїм словом і кожним моїм кроком» не в моїх правилах, бо всі мої висловлювання і вчинки не суперечать діючому Законодавству України.
Що ж до транспортної реформи, то Вам відомо, що навіть її запровадження в тому вигляді в якому вона була прийнята, одразу ж, викликало її не сприйняття депутатами від «Батьківщини» в міській раді. Ми робили все від нас залежне, щоб не допустити її прийняття. Так само ініціатива по створенню тимчасової слідчої комісії по розслідуванню наслідків транспортної реформи належала саме нашим депутатам. І ми продовжуємо займатися цим питанням, а тому обов»язково розглянемо і Ваші пропозиції, якщо Ви їх надасте, щодо покращення перевезень пасажирів в м. Кіровограді.
Підсумовуючи, зазначу, що я завжди, як людина, громадянин і депутат міської ради ставив інтереси громади пріоритетом своєї діяльності. Тож не дозволяв собі раніше і не дозволю зараз займатись особистими образами і переходити до безпідставних звинувачень. Ніколи не вважав для себе за можливе «тиснути на свідомість» людині, адже зло не можна робити навіть заради добра! Вважаю, що до кожної людини можна і треба підбирати зрозумілі і загальноприйняті в цивілізованому світі підходи.
Стосовно Майдану, як явища, то це Подія, учасником якої я мав честь бути, загальнонаціонального масштабу. І ніхто не може закріпити за собою одноосібне право казати чи діяти від імені Майдану. Адже саме поняття як Майдан передбачає щось колегіальне, а не особисте.
З повагою, Іван Марковський
