Переступивши поріг учбового закладу, ви опиняєтеся в стінах, що пам’ятають вчених В.Ястребова та Г.Блізніна, зберігають запах фарб полотен талановитих художників П.Крестоносцева, Ф.Козачинського, А.Ольшанського, П.Сороки, М.Нікольського, П.Покаржевського. Училище пам’ятає голоси своїх випускників акторів М. Садовського, П.Саксаганського, поета Є.Маланюка, письменника Ю.Яновського і багатьох інших діячів науки та мистецтва.
Широкими сходами ви потрапляєте до затишного залу з відмінною акустикою, де 11 червня виступив хор Юрія Любовича. До недавніх часів безвір’я та атеїзму тут знаходилася церква училища, збудована на честь трьох святих. Викладачі й учні реального училища в тиші посилали Богу свої сердечні молитви.
І ось через 140 років тут зазвучав спів хору, програма якого складалася переважно з духовних творів.
Виступ розпочався виконанням 102-го псалма "Благослови, душе моя, Господа" Кирила Стеценка. Диригент вибрав цей твір не випадково, адже, якими ще словами краще можна висловити подяку Творцю за процвітання та благополуччя навчального закладу з такою багатою історією? Цей піснеспів являє собою вершину вибудуваного століттями православного богослужіння – літургії. Він прозвучав знаково, як основна ідея, як стрижень не тільки виступу, а й самих урочистостей, присвячених ювілею.
Яскравим і незвичайно прозорим було виконання концертної "Херувімської" Ганни Гаврилець.
Особливої уваги заслуговує цілісне та молитовне виконання "Великого Славослів’я" Олександра Струмського. Після перших слів "Слава в вишніх Богу, і на землі мир" Душі відкривається Істина, й людина забуває про земну суєту, піднімаючись над тлінністю тимчасових цінностей.
Далі звучить псалм 126 "Дякуйте Господа" сучасного композитора Віктора Степурка. Незвичне, на перший погляд, поєднання в творі звучання хору із саксофоном (соліст – артист муніципального хору та викладач музично-педагогічного факультету Павло Беленікін). Вслухаючись у природу духових інструментів розумієш, наскільки вони наближені до звучання хорових голосів, адже ніякі інші інструменти так не наповнюють простір своїм звучанням (до речі, орган у костьолах – також духовий інструмент з великою кількістю труб). Ще недалекі ті часи, коли на будь-якому святі (та й просто літніми вечорами) збиралися любителі духової музики у прохолоді скверів і парків,а дітлахи, залишивши свої ігри, мчали насолоджуватись звуками оркестру.
При виконанні хором французького шансону J.Passereau "Il est bel e bon" починаєш відчувати себе дитиною – настільки об’ємним та "живим" було звучання цієї технічної мініатюри. Хотілось "доторкнутись" до чарівних звуків, як колись у дитинстві до незвичайної яскравої іграшки у вітрині магазину. І вже ближче до закінчення програми спокійна мелодія, з глибокими філософськими роздумами "Вечірня музика" В.Гавриліна із симфонії-дійства "Передзвони" – як відлуння вічності у променях сонця, що заходить після спекотного літнього дня…
Оплесками та вигуками "браво!" слухачі нагородили маестро й його хор за неповторне об’ємне, багатопланове звучання. Слова вдячності колективові висловили керівництво машинобудівного коледжу та міський голова Володимир Пузаков, який був присутнім на концерті. Приємним сюрпризом для всіх стала обіцянка Володимира Тихоновича придбати училищу нові крісла, щоб цей унікальний зал став чудовим подарунком не тільки училищу, а й нашому місту. Від імені правлячого архієрея та церковної общини клірик Свято-Преображенського собору протоієрей Євгеній благословив хор.
Роман КОЛЕСНІКОВ,
шанувальник хорового співу
