Уже третій рік у Кропивницькому діє альтернативна школа «КрОК» (віднедавна вона знаходиться на вулиці Кавалерійській, 17/19), що є експериментальним освітнім проєктом. У ній навчаються декілька десятків учнів, які водночас є учнями дистанційних шкіл – харківської «Ангстрем» і київської «Джерело».
Альтернативність школи в тому, як сказано на її сторінці у фейсбуку, що там «оптимізовано навчальний процес (вчимо «вчитися», привчаємо до свідомого процесу здобуття знань; більшість завдань виконуємо у школі; розвиваємо soft skills – компетенції, які враховують реалії сучасного життя – те, що потрібно не тільки для ЗНО/ДПА, а й для життя)». А ще особливостями школи є «система тьюторингу; професійні та креативні викладачі, власна система оцінювання; індивідуальний підхід (у кожного своя швидкість, і ми на це зважаємо); системно використовуємо сучасні освітні методики (занурення, синхронізація, ігрофікація тощо); класи з 4–10 учнів; гнучкість у формуванні програми, постійне навчання колективу школи тощо».
Детально про особливості названого навчального закладу, або освітнього простору, як називають школу засновники, розповіла директорка «КрОКу» Зоя Лебідь.
За її словами, ідея заснування цього освітнього осередку виникла декілька років тому серед активних мам, які усвідомили, що можуть вплинути на матеріальне забезпечення шкіл, де навчаються їхні діти, через моніторинг тендерних закупівель допомогти з якіснішими продуктами, обладнанням. А от на освітню складову (кількість годин, домашніх завдань, систему шкільних цінностей тощо) – ні. Що в молодшій школі вже впроваджують реформу «Нова українська школа», а до середньої і старшої, в яких навчаються їхні діти, вона дійде нескоро. Тому й вирішили взятися до справи самотужки.
– Нас, мам, не влаштовувало навчання дітей у звичайних школах. Учня там часто сприймають як коробку, в яку треба вкласти велику кількість знань, а практичне їх використання – не передбачене, – розповідає Зоя Лебідь. – До того ж, в учнів середньої та старшої шкіл така велика кількість уроків і домашніх завдань, що на хобі, родину, друзів фактично не залишається часу. Тож діти, які навчаються паралельно в спортивних, музичних школах, відвідують різні гуртки, взагалі не відпочивають, виснажуються. Крім того, шкільні знання часто є застарілими й непрактичними. Тож ми самоорганізувалися, вивели своїх дітей зі звичайних шкіл, перевели їх на дистанційне навчання, а в Кропивницькому створили цей освітній простір, який має власні систему оцінювання, цінностей, виховну програму, шкільну валюту. Розробляли все це, використовуючи досвід подібних київських шкіл, дещо придумали самі…
Нестандартність цієї невеличкої школи розпочинається вже на її порозі, за яким розміщено робоче місце чергового у школі, що нагадує стіл ведучого в якійсь телестудії, а підлога навколо розмальована для гри в «класики» й ніби відбитками чиїхось лапок (тут психологи з майстерні «Інсайт», яка працює в цьому ж приміщенні після обіду, проводять із п’ятикласниками й шестикласниками школи нейрогімнастику). Обабіч та за цим столом – класи, на дверях яких крейдою написано «Гоголь-моголь», «Таємна кімната», «Азкабан». Є ще тьюторська кімната (тьютори – класні керівники, які відповідають за індивідуальні освітні траєкторії учнів), кухня, де школярі під час великої півгодинної перерви можуть розігріти в мікрохвильовій печі їжу, попити чаю), а також кімната з м’яким покриттям підлоги й кріслами-подушками. У ній школярі не лише відпочивають, а й можуть погамселити один одного батаками (м’які трубки з поролону в чохлі з тканини), щоб розім’ятися чи «скинути» зайву енергію. До речі, піти в цю «м’яку кімнату», як і до вбиральні, можна посеред уроку, який триває годину, не питаючи дозволу вчителя.
– Уся адміністрація школи працює на громадських засадах: я – директоркою, Ольга Гріднєва – бухгалтером. Ще кілька мам допомагають з вирішенням організаційних та адміністративних питань. Наприклад, Наталія Ковальчук та Аліса Кузьміна. Таким чином у тому числі й економимо кошти, адже навчання платне – від 2 200 до 2 900 грн на місяць з учня, – продовжує керівниця – головна волонтерка школи. – Більша частина із цих коштів йде на утримання приміщень. Викладають у нас хороші вчителі зі звичайних шкіл у зручний для них час, тому й розклад уроків складаємо, виходячи з того, коли той чи інший учитель має вільний час. Учителі самі визначають, як їм навчати, в якому порядку викладати теми. Для нас головним є результат. І не всі викладачі готові до цього. Один з них, якого ми запрошували працювати в нашій школі, відмовився й пояснив, що йому простіше відповідати за свою роботу перед адміністрацією, ніж перед батьками.
Англійську мову в нас викладають за рівнем знань. Тому в трьох групах різних рівнів володіння англійською мовою навчаються діти різного віку. Намагаємося утримати в них мотивацію, щоб вони ходили до школи із задоволенням. Торік наші учні відмовилися від осінніх канікул, тому що їм цікавіше в школі, яка, до речі, не є навчальним закладом для вундеркіндів. Ми, батьки, не прагнемо, щоб наші діти отримали якнайбільше інформації з різних предметів. Головне, щоб вони не втрачали мотивацію до навчання, отримували від нього задоволення. Також важливо формувати універсальні навички – самоорганізованість, здатність оригінально мислити й управляти часом, спілкуватися, керувати проєктами.
На уроках учні 5–10 класів (11-й буде наступного навчального року) мають можливість вивчити декілька тем, отримати відповіді на всі свої питання, тому й домашніх завдань у них небагато. Чимало уроків відбувається поза шкільними стінами – на фермерському полі, у заводському цеху, парку, музеї, медичному університеті, сортувальній поштовій установі, де можна наочно побачити й помацати те, про що в класі можна лише почути.
Наші діти не ходять до репетиторів, бо на уроках якість викладання така, що їм цього вже не треба. Заняття розпочинаються о 9:00, а закінчуються о 13:30. Тож учні встигають ходити і на гуртки, і в спортивну, музичну, художню школи. При цьому вони отримують стандартні табелі, атестати, складають тести й державну підсумкову атестацію. У старших класах робимо акцент на предметах, які потрібні для складання зовнішнього незалежного оцінювання, і зменшуємо час на інші предмети. У середніх – деякі предмети за чверть можемо викласти за тиждень-два. «Основи здоров’я», наприклад…
Є в освітньому просторі «КрОК» (його назву тут розшифровують по-різному: і «Кропивницький – окей», і крок до самореалізації, і «Кропивницький Оксфорд», як жартують школярі) і власні предмети – «Медіаграмотність», «Акторське мистецтво», предмет, у якому поєднано трудове навчання й образотворче мистецтво. Частину предметів у школі молодшим викладають старші учні, що є хорошим стимулом до ґрунтовного засвоювання знань для старшокласників. Старші також навчають молодших у шкільному шаховому клубі, яким завідує кандидат у майстри спорту переможець багатьох турнірів Іван Ковальчук. Не цураються учні й віника зі шваброю, коли прибирають після занять. Відповідає за цю справу старший учень, якому допомагає молодший.
«Кроківці» мають власну «валюту» – крокойни, за які можна придбати сувенірну продукцію з логотипом школи або «оплатити» туристичну поїздку. Отримують цю валюту за проявлену ініціативу, якісно виконане домашнє завдання, але можна й позбутися частини з неї, «заплативши штраф» за запізнення на уроки, невиконання домашнього завдання, образу іншого, нецензурні слова. Традиційних оцінок школярі на уроках не отримують, оцінювання відбувається в тестовій формі в електронному кабінеті учня дистанційної школи (протягом пів року – 200–300 тестів), а також з допомогою комунікаційної системи Skypе та під час очних сесій раз на пів року з викладачами дистанційних шкіл.
– Звичайно, наша школа не могла б існувати без інвестицій. Найцінніші з них – час, енергія і можливості батьків, тьюторів та викладачів. Фактично – це спільна творчість. Зараз ми вийшли на те, чого хотіли від самого початку, – створили відповідну атмосферу для навчання. Нашим дітям подобається вчитися, вони вже вміють це робити. Наша школа постійно змінюється й удосконалюється, сьогодні на часі формування розширеної виховної програми і якісна підготовка до ЗНО, – підсумувала свою розповідь Зоя Лебідь.
Побувавши в такій незвичній школі, не можна було не поспілкуватися з її учнями. Але, на диво, з уроків, під час яких автор написаного розмовляв з директоркою, ніхто з учнів особливо йти не хотів. Їм набагато цікавіше вчитися, аніж розмовляти з кимось. Та все ж двоє хлопців зглянулися на мої прохання.
– Це незвичайна школа, дивовижна, – розповів шестикласник Адам Алейд. – Учителі до нас ставляться як найближчі друзі. Уроки проводять цікаво, навіть не хочеться, щоб вони закінчувалися. Коли я вчився в попередній школі, то не любив уроків. Тут же так пояснюють, що хочеться більше знати, у мене зараз хороші оцінки, а раніше я був нервовим і деколи сварився з батьками, коли виконував з ними домашні завдання. Зараз же все змінилося, і до батьків я краще ставлюся, не нервуюся, як раніше. Це класна школа, мені тут дуже подобається.
– Наша школа «КрОК» відрізняється від інших тим, що залишається більше часу на спорт, інші заняття, – поділився своїми думками семикласник Роман Ковальчук. – А рівень знань, які тут викладають, вищий, аніж в інших школах. Учителі хороші, завжди можна перепитати в них на уроці, якщо щось не зрозумів. І обов’язково вчитель відповість і пояснить. І те, що в класі мало учнів, теж добре. У звичайних школах, де багато учнів, учителеві часто не до тебе. А коли мало, то це майже індивідуальні заняття.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
