Виготовивши улітку 2009 року жалюгідне посвідчення з написом "міліція", цей кіровоградець вирушив до Компаніївського району, щоб потрусити там самогонників. Віз його на власному авто один добрий знайомий, якому дуже сподобалася ця ідея. І ось вони – в селі. Помітивши на вулиці чоловіка, який справляв враження такого, що розуміється на міцних напоях, один із прибульців звернувся до нього:
– Чоловіче добрий, не знаєте часом, де можна купити гарного самогону?
– Чому ж не знаю? Їдьте до Марії, – відповів той і показав дорогу.
Прибувши до того обійстя і викликавши на двір господиню, городяни повідомили, що їм треба три літри самогону.
– Тільки щоб не смердючий був! – попередив один із гостей.
– Та ви що, хлопці! – образилася пенсіонерка. – Самогонка чиста як сльоза. Натурпродукт! Сама пила б, та здоров’я немає.
І, як дівчинка, побігла в літню кухню. А коли повернулася із повним бутлем, дуже пошкодувала про те, що погодилася продати самогон людям, яких вперше бачила. Бо гості розмовляли з нею вже в іншому тоні.
– І не соромно вам, тьотя Маруся, наживатися на людському горі?– взявся виховувати її один.
– Проводимо оперативно-профілактичне відпрацювання району на предмет самогоноваріння, – діловито сказав інший і продемонстрував посвідчення з написом "міліція". – Що ж, складатиму протокол.
Господарка ледь не плакала. Діставши з кишені вельветового халата три п’ятигривенні купюри, вона тикала їх в руку, як думала, міліціонера і просила пробачити її.
– Та ви знущаєтеся! – обурився той. – За самогоноваріння передбачено штраф у розмірі дві з половиною тисячі гривень. Давайте півтори тисячі.
Самогонниця пішла в хату і повернулася із 300 гривнями. "Міліціонер" деякий час ламався, але таки взяв гроші…
Ох, і попало цій жінці від доньки, коли та дізналася, що мати віддала казна-кому половину своєї пенсії. Не повіривши, що міліція взялася за самогонників, молодиця поспішила до сільського голови і поділилася з ним своїми підозрами. Сільський очільник розповів про це в райвідділі внутрішніх справ.
Того ж літа правоохоронці отримали подібні повідомлення ще з ряду сіл Компаніївського, Долинського, Бобринецького та Устинівського районів. Для міліціонерів стало справою честі піймати “артистів”, які від їхнього імені оббирали порушників антисамогонного законодавства. Ловили лиходіїв довго і одного таки затримали.
Селяни, яких скривдив він із напарником, упізнали його. При цьому дивувалися, як вони своєчасно не розгледіли в ньому раніше судимого – адже руки того були щедро розписані татуюванням. А одна із потерпілих згадала, що, коли віддавала цьому типу півтори тисячі гривень, здався підозрілим факт відсутності в нього переднього зуба.
– Я тоді подумала: такий поважний чоловік, а без зуба, – зізналася бабця міліціонерам.
Не так давно справу стосовно афериста розглянув Компаніївський райсуд. Підсудний клявся, що в дні, коли якісь негідники ошукували селян, він чесно працював на Колгоспному ринку в Кіровограді – допомагав дружині-підприємцю торгувати одягом. Знайшлися й свідки, реалізатори з того ж ринку, котрі під присягою пригадали, що позаминулого літа в такі-то дні бачили його поряд із дружиною. Ті свідчення суд оцінив критично.
І все ж левову частку злочинів, які інкримінувалися цьому чоловікові, судом визнано недоведеними. Але й п’яти епізодів злочинної діяльності вистачило для того, щоб відправити його в колонію на півтора року.
