Для мене концерт грузинського ансамблю пісні і танцю "Кутаїсі" став справжнім сюрпризом.
Як тільки ми з колегою, перепрошую, гепнулися на вільні місця у першому ряду партеру, відразу ж потрапили "з корабля на бал". Світло у залі погасло, залишилася освітленою лише сцена, цього разу чомусь без традиційних "зірочок" на заднику (економія, либонь – енергетична криза не за горами!), а на сцені – джигіти! Ох! Давно вже я не бачила стільки жагучих і бравих грузинських хлопців. А дівчата! "Виступають мовби пави". Один танець змінював інший, зрідка хореографія розбавлялася багатоголоссям традиційного чоловічого співу. Спеціальних вокалістів не було. Співала частина інструментального ансамблю, що супроводжував виступ танцювального колективу. І це так по-грузинськи, бо в Грузії ж як? Більше двох мужчин зібралися, і вже хор – співають а капела, аж душу виймають! Прозвучало і кілька інструментальних мелодій. Показав себе ударник. В Грузії взагалі з барабанщиками порядок. До речі, навіть знаменитий Буба Кікабідзе починав з гупання по барабану в ансамблі "О, Реро".
Ансамбль пісні і танцю "Кутаїсі" формує свій репертуар на фольклорних засадах, пропагуючи мистецтво, насамперед, танці, різних місцевостей Грузії, про що нагадували сценічні костюми в першу чергу чоловіків. Бо жіночі досить-таки елегантні мало чим відрізнялися. А треба сказати, що "маленька, але горда Грузія" складається з безлічі народностей: карталінці, кахетинці, пшави, хевсури, месхі, джавахи… В давнину рідко між цими племенами панувала Божа благодать. Почитайте романи Григора Абашидзе чи хоч Отара Чиладзе. Та що там! Навіть героїчні танці з кинджальним бряцанням і тривожним супроводом у виконанні гарячих грузинських мужчин вам про це скажуть. На жаль, концерт проходив у "повній мовчанці", тобто публіці нічого не оголошували, не піднімалася на сцену наша Тоня Червінська, щоб, вітаючи гостей, емоційно вигукнути: "Та що ж ви так гарно танцюєте? Це ж ми – столиця хореографії". І всюдисущий Коротков відбивав долоні десь у шостому ряду партеру. А публіка не переставала "бісирувати".
Мимоволі виникало порівняння з іншим грузинським колективом – Національним балетом Грузії, або, як ми його називаємо ансамблем Сухішвілі, що став постійним гостем Кіровограда. В нинішньому сезоні знову чекаємо. А коли ще кілька років тому директору філармонії запропонували гастроль "мегапопулярного" грузинського ансамблю, він дуже обережно погодився. Для більшої певності навіть власну рекламу у засоби масової інформації направив. І не прогадав. Перший концерт пройшов на славу. Ну, а потім грузини до нас зачастили. Ансамбль "Кутаїсі" ніхто не рекламував (якщо не рахувати афіші). Та, переконана, цей приїзд не останній. А як на мене, то цей колектив представляє, даруйте за повтор, "маленьку, але горду Грузію" навіть цікавіше, оскільки він більш живий і гарячий, ніж високопрофесійний, але надто академічний Національний балет Грузії. Втім, це моя особиста думка, хоч у мене є однодумці.
Загалом, публіці концерт сподобався. Гості, як і годиться, нагадали їй про патріотизм, виконавши разом із залом гімн України і піднявши наш престиж “Гопаком”. Правда у місті, де є "Пролісок" чи "Зоряни", гопак від "Кутаїсі" видався дещо слабеньким.
Ну що ж, наше місто чекає нових мистецьких сюрпризів. Філармонія їх обіцяє.
Валентина ЛЕВОЧКО
