Експерти Ради Європи позитивно оцінили норму запропонованого Президентом України і схваленого в першому читанні Верховною Радою проекту Кримінального процесуального кодексу, якою передбачено, що розгляд справ про злочини, які караються довічним ув’язненням, може здійснюватися судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Якщо документ ухвалять остаточно, невдовзі кожен з нас гіпотетично може опинитись у списку присяжних. Природно, виникають запитання: а що, власне, являє собою цей суд, хто такі присяжні і чи поліпшить цей інститут наше правосуддя? Відповісти на них взявся член Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Володимир Пилипенко.
"Беручи свій початок з Великої Британії, суд присяжних поширився згодом на всі континенти, трансформуючись і підлаштовуючись під правові системи та традиції різних країн. Однією з країн, де суд присяжних використовується чи не найбільше, є США, – розповів Володимир Пилипенко на сторінках газети "Закон & бізнес". – Присяжні там залучені до розгляду як кримінальних, так і цивільних справ.
Основною ідеєю суду присяжних є те, що пересічного громадянина судять такі ж люди, які не мають спеціальних знань у галузі права. Класичне пояснення необхідності інституту присяжних – захист громадянина від свавілля державних органів та право на суд рівними собі. Присяжні насамперед керуються совістю та своїм баченням реалій суспільного життя, а не жорсткими рамками норм права.
Це дає кожному обвинуваченому небезгрунтовну надію, що всі обставини будуть узяті присяжними до уваги та сприйняті на рівні емоцій, а не з формального погляду".
Наводить Володимир Пилипенко й випадки, коли присяжні виносили виправдувальні вироки злочинцям: "1995 року увага всього світу була прикута до "справи О.Джея Сімпсона", якого обвинувачували в убивстві дружини та її приятеля. Зірка футболу домігся виправдувального вердикту, зібравши для цього команду адвокатів із 12 осіб та підібравши з їхньою допомогою відповідних присяжних. І це — за беззаперечних доказів його вини. До речі, це не завадило визнати його винним під час цивільного процесу за позовом родичів жертв щодо відшкодування збитків.
Не менш гучною була "справа Родні Кінга", розглянута 1992 року. Присяжні виправдали поліцейських із Лос-Анджелеса, визнавши їх невинува- тими в невиправданому застосуванні сили щодо Р.Кінга, попри те, що існувала відеокасета із записом жорстокого побиття потерпілого.
Верховний суд РФ двічі був змушений скасовувати вердикти присяжних з Ростова-на-Дону, які виносили виправдувальні вироки спецназівцям, котрих обвинувачували в убивстві в січні 2002 року на території Чечні шести мирних жителів. Двічі поспіль присяжні визнавали факт убивства, але відмовлялися визнати підсудних винними, оскільки останні виконували наказ".
І все ж Володимир Пилипенко впевнений: "При такому низькому рейтингу, який в Україні має сьогодні судова влада, запровадження суду присяжних, безумовно, підвищить рівень довіри громадян до Феміди. Це також сприятиме підвищенню загальної правової культури, виробленню в нас почуття поваги до права та до держави загалом за надану можливість безпосередньо брати участь у здійсненні судочинства".
Що стосується моделі суду присяжних, запропонованої в проекті КПК (два професійних судді і троє присяжних), Володимир Пилипенко вважає її найбільш оптимальною. Подібна модель діє у більшості європейських країн: Німеччині, Греції, Ісландії, Італії, Австрії та ряді інших.
"Запроваджуючи інститут присяжних, ми повинні бути максимально обережними, адже для його повноцінного й, головне, якісного функціонування потрібен час, – застерігає Володимир Пилипенко. – Необхідні також значні фінансові ресурси — для облаштування залів засідань, кімнат для присяжних, оплати за виконання громадянами цих обов’язків. І найголовніше, необхідно, щоб у громадян сформувалася внутрішня готовність бути присяжними. Ми повинні не стахановськими темпами впровад- жувати цей інститут у його класичній американській моделі, заробляючи собі бали в політичній боротьбі, а насамперед формувати належний рівень правової культури, створювати передумови для сприйняття суду присяжних серед широких верств населення, проводити велику просвітницьку роботу.
Мине не один рік, перш ніж ми зможемо відчути реальний позитив від запровадження суду присяжних. І перш ніж його відчуємо, ми повинні переконати наше суспільство в правильності того, що записано в маленькому посібнику для американських присяжних: "Не існує більш цінної роботи, яку може виконати пересічний громадянин на підтримку нашої держави, ніж повне й чесне виконання функцій присяжного".
