Нині Центральноукраїнський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка – один з провідних закладів вищої освіти нашого регіону. «Освітня перлина в центрі України», – так характеризує виш його ректор Євген Соболь, який лише чотири місяці тому посів цю посаду.
З нагоди ювілейної дати представники ректорату ЦДПУ ім. Володимира Винниченка зустрілися з журналістами, щоб поговорити про сьогодення навчального закладу, перспективи його розвитку. Як осучаснити навчально-виховний процес, посилити науковий потенціал, вирішити насущні господарсько-економічні проблеми, піднести рівень освітнього закладу на вищий рівень, говорили, крім Євгена Соболя, проректорка з науково-педагогічної роботи Ірина Козир, проректорка з наукової роботи Лілія Клочек та помічник ректора з економічних питань Олександр Матвєєв.
На сьогодні, за підсумками рейтингових показників педагогічного напрямку, ЦДПУ ім. В. Винниченка входить у десятку найкращих педагогічних університетів країни. Євген Соболь переконаний, що це не межа, а завдання науково-педагогічного колективу – постійно вдосконалюватись, щоб не лише не втратити завойованих позицій, а й наростити потенціал:
– Зараз ми функціонуємо у новому форматі, зокрема, відбулась реорганізація факультетів (тепер їх пʼять), обʼєднаних за напрямками, вони забезпечують якісну сучасну освіту і спрямовані на відкриття затребуваних у 21 столітті спеціальностей, впровадження європейської практики вибору навчальних дисциплін, що дає можливість студенту, навчаючись на будь-якому факультеті, обирати будь-яку спеціальність, здобути всебічні інші знання. Працюємо над вирішенням багатьох питань щодо поліпшення організації навчального процесу. Зокрема, запуску нашого стадіону, який сертифікований і відповідає сучасним вимогам і стандартам. Тож перед факультетом фізичного виховання поставлено завдання вже з наступного року розпочинати на ньому різноманітні змагання і заходи. Приступили до утеплення семиповерхового корпусу. Вже отримані попередні експертні висновки, де визначені енерговтрати, готується проєкт їх усунення. Виграли грант на мільйон гривень по осучасненню системи пожежної безпеки, щоб уникнути надзвичайних ситуацій. Відповідні роботи вже виконані на пʼятдесят відсотків. Чимало уваги приділяється розвитку партнерських відносин із територіальними громадами. Створена робоча група, яка проробляє спектр освітніх послуг, які ми зможемо надавати громадам, – забезпечувати екологічні експертизи, проводити виїзні лекторії в загальноосвітніх школах тощо. У нас є домовленості із кіберполіцією з підготовки програмістів-правоохоронців. Останньою визначною подією стало укладання договору з Олександрійським педагогічним коледжем щодо створення освітніх осередків для вже працюючих педагогів з метою підвищення їх кваліфікації без відриву від місця роботи. Навчання проводитиметься дистанційно та у заочній формі. Для приваблення майбутніх студентів, підвищення іміджу університету, залучення майбутніх інвесторів досить активно ведеться робота в напрямку діджиталізації навчального закладу. У соціальних мережах присутня інформація про сам виш, студентське життя, наукові розробки і досягнення, все необхідне для того, щоб молода людина могла знайти вірний шлях до обраної професії, свого наукового та професійного зростання.
Пʼять факультетів
Про реформування університету детально розповіла Ірина Козир:
– Передусім, ми працюємо у правовому полі, яке регламентує чисельність студентів на тому чи іншому факультеті. Не можуть існувати факультети, де немає 200 студентів денної форми навчання. Зараз в усій системі вищої освіти виникла проблема із набором, зокрема, на природничі напрямки. На такі спеціальності, як фізика, хімія, біологія, навіть у дуже великих університетах набори падають. Деякі університети взагалі припинили набір на такі спеціальності, як фізика і хімія. Ми ще набираємо студентів, вони до нас ідуть, але їх не так багато. Так склалося, що зменшилась кількість студентів на природничих, мистецьких спеціальностях, і ми були зобовʼязані деякі факультети ліквідувати. Але ми не закрили їх, а пішли шляхом реструктуризації: обʼєднали невеликі із потужними за суміжними спеціальностями. Зараз у нас утворилися великі факультети, і в їх назвах збережено назви попередніх факультетів. Так, наприклад, є факультет математики, природничих наук (збережено попередню назву) і технологій. Або факультет української філології, іноземних мов (так, як раніше називався) і соціальних комунікацій. Коли дитина вступає, то ми її зараховуємо не на факультет, а на спеціальність і освітню програму. Жодна спеціальність не ліквідована, стовідсотково збереглася. Спочатку були певні тривоги, адже кожна реформа передбачає зміни. Доводилось пояснювати студентам, їхнім батькам. Але на сьогодні абсолютно нормально всі факультети працюють. Намагаємось створювати дружну, родинну атмосферу, наш університет завжди славився теплою атмосферою навчання. Мабуть, цим і беремо, бо не всі університети в регіонах, де немає промислового потенціалу, виживають. А от нам це вдається. Збережено трудовий колектив, кафедри, десь вони трохи укрупнилися. І це навіть не пояснюється економічними проблемами, а, насамперед, якістю освіти. Не може існувати кафедра, де лише пʼять викладачів. Це, передусім, науковий осередок, де має бути власний науковий простір, проводитись науково-методична робота. І чим ширший цей простір, ширша комунікація, тим вища якість підготовки спеціалістів. Надалі жодних радикальних змін ми не плануємо, все, що було потрібно, зроблено – і це правильно. Зробити раз, але якісно. Тепер працюємо на розвиток.
Стадіон та інші обʼєкти
Будівництво нового сучасного стадіону стало для педуніверситету ще тим викликом. Тепер стадіон є, але займатися на ньому немає можливості, бо ще чимало недопрацювань. За словами Олександра Матвєєва, зараз висунуто претензії до організації-підрядчика, яка займалась будівництвом стадіону. Стосувались вони, в першу чергу, трав’яного покриття та зелених насаджень, які не прийнялися. Підрядчик за власний кошт буде усувати всі недоліки. Зараз ведеться робота, щоб включити цей обʼєкт у всі бази та реєстри та ввести його в експлуатацію. Це буде зроблено вже до кінця цього року. Залучається професійний агроном з футбольного клубу «Зірка», який і займеться відновленням зруйнованого покриття стадіону, щоб спортсмени не травмувалися і тренування проходили на належному рівні. Досить давно в аварійному стані знаходиться корпус гуртожитку №2. Треба з цим щось робити. Питання не знімається з порядку денного.
– Зараз очікуємо пропозиції фахівців щодо того, як його можна використовувати, – зазначив помічник ректора. – Адже потужностей тих гуртожитків, які є на сьогодні, для забезпечення житлом студентів нам поки що вистачає.
Як університет планує заробляти?
Як розповів Євген Соболь, вже визначено перші кроки щодо здачі в оренду певних приміщень. У спортивних залах бажаючі можуть проводити різноманітні змагання, займатись улюбленим видом спорту, просто поганяти мʼяча у вільний час. А також проводити різноманітні заходи в актових та конференц-залах, інших приміщеннях університету. Кошти надходять на розвиток університету. На сайті закладу почав діяти пілотний проєкт своєрідного інтернет-магазину, де можна ознайомитись з усіма наявними обʼєктами, які можна орендувати. Оплату можна здійснювати через Приватбанк, визначати час і в ненавчальний період проводити там заходи. Зараз вирішується питання покращення надання оздоровчих послуг в університетському профілакторії на Студентському бульварі, узгоджуються дії із закладами охорони здоровʼя, підприємствами та організаціями, щоб люди могли отримати повний пакет реабілітаційних послуг, лікувального масажу, фізіотерапевтичних процедур.
Розвивається мовний центр з вивчення англійської, польської та інших мов. З липня цього року працює центр з удосконалення і складання іспитів на знання української мови для державних службовців.
– Працюємо над тим, щоб реанімувати туристичну базу «Буревісник», – додає Олександр Матвєєв. – Зараз вона знаходиться у досить непривабливому стані, але на все свій час. Також проводимо консультації із фахівцями, щоб наші їдальні нарешті почали працювати на прибуток.
Освіта не має кордонів
Про те, як університет вливається у міжнародний науковий простір, детально розповіла Лілія Клочек:
– Очікуємо приїзду студентів-іноземців, адже університет робить все можливе для того, щоб інтегруватися у світовий науковий простір. Такої практики у нас ще не було, але сподіваюсь, що вже у січні наступного року прибуде перша група студентів з Африки. Вони стануть слухачами курсів з української мови, щоб потім успішно вступити на будь-яку спеціальність нашого університету. Опанувавши українську мову, вони будуть навчатися в одних групах з нашими студентами.
Кошти від міжнародного проєкту «Ерасмус-плюс», в якому також бере участь педуніверситет, спрямовуються на закупівлю новітнього обладнання, що значно підвищить матеріально-технічне забезпечення вишу. Викладачі університету постійно виграють наукові гранти, які дають можливість розвивати наукову складову.
Отже, своє століття Центральноукраїнський педагогічний університет зустрічає сповнений планами. Виклики, які ставить перед науково-викладацьким та студентським колективами життя, успішно долаються. А сам виш і надалі посідатиме провідну сходинку серед аналогічних гуманітарних вищих навчальних закладів України.
Оксана ВЕРСТЮК
Історична довідка:
Педагогічна освіта на Кіровоградщині має давню історію. Ще 1881 року при громадській жіночій гімназії міста Єлисаветграда був відкритий восьмий додатковий педагогічний клас. Його випускниці ставали вчительками початкових шкіл чи займалися "вільною практикою". На початку XX століття народного вчителя готували також педагогічні курси та духовна семінарія.
У буремні роки української національної революції гостро постала потреба підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів для нової української школи. Влітку та восени 1918 року діячі Єлисаветградського міського земства і товариства "Просвіта" почали вимагати від уряду гетьмана П.Скоропадського рішення про відкриття у м.Єлисаветграді педагогічного вишу. Але дійсні спроби реалізації цих планів було зроблено лише за правління наступного українського уряду завдяки значній підтримці нашого земляка голови Директорії Володимира Винниченка. 26 січня 1919 року Директорія УНР прийняла рішення про створення у Єлисаветграді закладу з підготовки вчителів. Але в результаті поразки Директорії здійснити ці плани так і не вдалося, навіть звістка про постанову щодо вчительського інституту загубилася десь на кривавих шляхах війни і до Єлисаветграда так і не дійшла.
Першим реальним кроком до створення вищого педагогічного закладу на Єлисаветградщині стало відкриття у 1921 році вищих педагогічних курсів, які готували вчителів для початкових шкіл.
