– Як з’явилося захоплення музикою?
– Я співав із дуже раннього віку в сімейному колі. Коли у когось був день народження, мене ставили на табуретку, і я співав свою улюблену пісеньку "Пусть бегут неуклюже". У душі я співав завжди. Коли мені було 15 років, я виграв конкурс, отримав стипендію в розмірі 2000 у.о. і можливість протягом року навчатися співу та акторської майстерності в одного з кращих педагогів у світі з вокалу та, напевно, Rnb-діви Ніколь. Мої сьогоднішні вміння – це завдяки її жорстким майстер-класам. Потім працював на бек-вокалі у однієї латиської співачки і навчався в школі екстерном, тобто закінчив 2 класи за рік. Закінчив школу зі срібною медаллю, до золотої не вистачило одного бала. Вступив до Ризького технічного університету на спеціальність "Адміністрування митниці і податків". Але "Фабрика" виявилася кращим університетом. Справа в тому, що в 2007 році я був у Києві у складі групи "V Label" на зйомках кліпу. Моя робота в цьому колективі закінчилася цим кліпом. Але друзі в Києві залишилися. Вони мені й повідомили про кастинг. Я спробував і пройшов.
– Які злети чи падіння з юності вам пригадуються?
– Найбільш неприємний момент у моєму житті – це коли я у 8-й клас перейшов в іншу школу, тому що моя стара школа закривалася. Перше півріччя було пеклом. Мене, як новенького, гнобили, я був ізгоєм, поки в 15 років не виграв конкурс. Тоді про мене написали місцеві видання, хоч особливого резонансу моя перемога і не викликала. Але ставлення однокласників змінилося.
– Як у вас зав’язалися романтичні стосунки з Ерікою?
– Спочатку у нас виникла симпатія. Нам запропонували показати її людям. Тобто піар у цій історії відіграв не останню роль. Але з часом піар переріс у щось справжнє, і згодом це принесло багато болю. Тепер ми знову нормально спілкуємося, повернулися до того стану, коли були хорошими друзями.
– Чому ви розлучилися?
– Не зійшлися характерами. Вона – достатньо сильна особистість і я – не слабак. А коли зустрічаються дві сильні людини, починаються конфлікти. Знайшлося єдине рішення – ми розійшлися.
– У Ризі вас чекала дівчина...
– Про те, що зараз у мене відбувається в особистому житті, я розповідати не буду. Але моє серце, швидше, вільне, ніж зайняте.
– Після злету на "Фабриці" конкурсанти з часом забуваються, опиняються знову на нульовій точці. Чи було у вас відчуття морального спустошення?
– У мене було не моральне спустошення, а втома в цілому. Адже півроку прямих ефірів – це дуже складно, тому що права на помилку немає. Тому в період "затишшя" я добре відпочив. Я зараз – не на нульовій точці, а десь на середині. Мене вже знають і чогось від мене чекають. Нині працюю над тим, щоб закріпитися, довести людям, що вони не даремно в мене вірили.
– Ось зараз з’являються нові герої талантів-шоу, наприклад, "Х-фактор" ... Не заздрите?
– Ні. Незабаром стартує новий проект "Танці із зірками", де я буду теж брати участь. Спробую себе в цьому амплуа. Доведеться поєднувати роботу над альбомом і кліпом з танцювальним проектом. Але я готовий працювати цілодобово. У приклад собі ставлю Бійонс: вона займається танцями по сім годин на день. Спочатку вона взагалі не рухалася, а зараз таке витворяє на сцені! Рух – це життя. Я займався спортивними танцями, dance-of-street, hip-hop. Але в 15 років отримав травму хребта: у школі під час уроку гімнастики зістрибував зі снаряда і дуже невдало прогнувся. Наступних півроку не міг рухатися без болю.
– Якою буде музика у вашому першому альбомі?
– Програма буде більш ритмічною, танцювальною. Мій попередній репертуар дуже ліричний. Я вирішив щось міняти.
– Чим ви заробляєте на життя?
– Концертами. Найближчим часом я збираюся відвідати кілька українських міст, це буде міні–тур.
– Хто займається вашим продюсуванням?
– Я сам. Крім того, я набрав команду професіоналів, які зі мною працюють.
– Ви в Києві живете один? Вам тут не самотньо?
– Так, я приїхав один, але тут у мене є люди, які завжди вислухають і підтримають. Нещодавно я відвідав Ригу і зрозумів, що я там уже не вдома, а в гостях. Поїхав туди тільки через батьків. Моє життя перекочувало сюди.
– Яка, на вашу думку, різниця між Ригою та Києвом?
– У мене відчуття, що в Ризі життя ніби зупиняється. А в Києві життя вирує, народ прагне щось змінити, бореться за свої права. Люди не войовничі, але незалежні. Це круто. Так і має бути. Я почуваюся тут як удома. Я – свій серед чужих. Або навіть свій серед своїх.
– Як складається ваш звичайний день?
– По-різному: можу прокинутися о 6-й годині вечора і вночі піти гуляти з друзями, а буває, підйом – о 6-й ранку, потім – на прямий ефір, після – зйомка, інтерв’ю, ввечері – концерт у Донецьку і тієї ж ночі – до Києва. Моє життя яскраве, тому що складається з контрастів. У мене немає певного графіка – і це чудово. Не все ідеально, але є до чого прагнути.
– Назвіть риси характеру, які вам у собі подобаються і які дратують.
– Мої позитивні якості краще видно іншим людям. Не подобається те, що я – жахливо ледача сова. Я дещо повільний і не завжди пунктуальний. Але я над собою працюю.
– Хто вам в Україні подобається з музикантів?
– Дуже подобається гурт "Бумбокс". Їхня музика – не попса, не рок, не rnb. Може, альтернатива, але настільки адаптована під глядача! "Бумбокс" – одні з унікумів на українській сцені, як і Злата Огневич, яку я нещодавно для себе відкрив. У спільних концертах ми неодноразово брали участь, але, на жаль, з нею особисто я не знайомий. Сподіваюся це виправити. Я завжди за талант і за молодих артистів-початківців. Звичайно, перший ешелон українських зірок викликає позитивні емоції: Тіна Кароль, Анні Лорак і всі інші.
– Як ви почали курити?
– Курю я більше двох з половиною років. Почалося зі сварки з коханою. У мене в кишені залишилася пачка її сигарет, я вийшов на балкон і вирішив вгамувати своє горе. Сигарети були з приємним смаком, що мене тоді здивувало. Тільки пізніше зрозумів, що цей смак – небезпечна хімія. Непомітно я втягнувся. Але я – вокаліст, і найбільша моя цінність – це голос. Думаю, на зміну тембру мого голосу, разом з дорослішанням, впливають і сигарети.
Сигарети в будь-якому випадку – це шкідливо. Перша реакція людини на дим – це кашель, адже легені не призначені для диму.
Якщо скласти всі перекури, вийде не одна година, яку можна використати продуктивно. Враховуючи всі ці факти, я вирішив кидати курити.
Зараз посилено з цим борюся. Електронні сигарети не допомагають. Думаю, кинути курити – це питання сили волі, коли ти бачиш, що це тобі реально заважає. Чув про книгу, яка допомагає кинути палити. Хочу спробувати це зробити з її допомогою.
Ексклюзивно для “ВГ”
Денис САМИГІН
